а й необхідності формування відповідних органів останньої, їх складу порядку створення тощо. Функціональність органу юридичної особи проявляється у здійсненні ним в інтересах останньої своїх повноважень у межах визначеної законом (статутом) компетенції.
Які саме органи мають юридичні особи різної організаційно-правової форми й різних видів, установлено в ЦК, ГК, інших законах України, зокрема «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію», «Про об'єднання громадян» та ін.
Порядок створення й діяльності органів юридичної особи визначається її установчими документами і законом.
Органами юридичної особи є одна особа або група осіб, які утворюють та (або) виражають її волю в цілому або визначеному окремому напрямку.
Цими особами можуть бути тільки фізичні особи. І якщо раніше це сприймалося як звичайно зрозуміле становище, то внаслідок того, що учасниками товариств є не тільки фізичні, а й юридичні особи і публічні утворення, виникло питання, як бути в разі, коли до складу органів юридичної особи обираються учасники - юридичні особи. Відповідь на це питання міститься тільки в ч. 1 ст. 53 Закону «Про акціонерні товариства», де прямо зазначається, що члени наглядової ради AT обираються з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність.
Права органу юридичної особи закріплені за кожним із них через визначення їх повноважень і компетенції. Компетенція органу юридичної особи - це «сукупність встановлених законом або іншим правовим актом прав, які дозволяють органам юридичної особи здійснювати певні дії з вирішення питань її внутрішньої організації»1.
6.2.1. Структура органів товариства
За загальним правилом органами товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Таким чином товариство:
зазвичай має дворівневу структуру органів управління: загальні збори учасників - виконавчий орган;
може мати й трирівневу структуру органів: загальні збори учасників - контрольний орган - виконавчий орган.
У ТОВ та AT можуть бути як два органи управління, так і три. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 146 ЦК загальні збори учасників ТОВ можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за
1 Могилееский С.Д. Органы управления хозяйственными обществами: правовой аспект: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук (12.00.03). М., 2001. - С. 11.
жнансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Практично яка сама норма міститься в ч. 1 ст. 160 ЦК щодо наглядової ради AT.
Не зовсім зрозуміло, чи є створення наглядової ради установи бов'язковим, тому що в абз. З ч.І ст. 101 ЦК встановлюється, що в установчому акті може міститися також вказівка на створення інших органів установи, крім обов'язкового органу - правління. Однак у ч. 2 цієї статті стверджується не про можливість створення, а про створення наглядової ради та її головне призначення.
6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
здійснення діяльності в окремих видах товариств
Порядок формування органів, їх склад, порядок здійснення ними своєї діяльності мають істотні особливості в окремих видах товариств. Одні органи формуються тільки з числа учасників товариства, інші - не обов'язково. Ці аспекти коментуватимуться в подальшому стосовно тих чи інших видів підприємницьких та непідприємницьких товариств. Торкаючись же загальних аспектш органш товариств, слід звернути увагу на деякі особливості, які вносить ГК, ч. 1 ст. 65 якого містить розпливчасту норму про управління підприємством на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу. Відтак, оскільки господарське товариство та кооператив є підприємством (ч. 1 ст. 79 ГК), то й на органи управління цих юридичних осіб має поширюватися це правило. Однак у ст.89 ГК, що є спеціальною відносно ст. 79 ГК, уже не зазначається про управління господарським товариством трудовим колективом або принаймні не розкривається механізм його участі в управлінні якимсь іншим способом, наприклад шляхом входження представників трудового колективу до складу органів господарського товариства або якось інакше.
Ще однією особливістю ГК є правило його ч. 1 ст. 89, в якій установлюється, що управління здійснюється органами господарського товариства й посадовими особами. Таке формулювання породжує питання, як співвідносяться між собою ці поняття. Якщо посадові особи входять до складу органів господарського товариства, то немає необхідності їх розділяти. Дійсно загальні збори учасників товариства не складаються з осадових осіб, але є самі по собі органом цієї юридичної особи. Однак У господарських товариствах згідно зі ст. 63 Закону України «Прогоспо-
рські товариства» створюється ревізійна комісія, голова якої є посадо-
вою особою, а члени - ні (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», ч.2 ст.89 ГК). Тоді чи означає це, що ревізійна комісія також буде органом товариства або вона таким не є, а управління товариством здійснює лише її голова (у частині своїх повноважень).
Відповідь на це питання не однозначна, тому що, з одного боку, згідно зі ст. 97 ЦК, крім таких обов'язкових органів товариства, як загальні збори учасників і виконавчий орган, законом може встановлюватися й інше. Тобто формування інших органів у товаристві за загальним правилом не виключається, а відповідно до ст. 146 ЦК у ТОВ можуть формуватися органи, які здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльність виконавчого органу. Причому ці органи названі в множині, отже, ними можуть бути як наглядова рада, так і ревізійна комісія. Створення наглядової ради в AT передбачається й ст. 160 ЦК.
Специфіку мають органи корпоративних інвестиційних фондів. Відповідно до Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) » ними є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада. Утворення інших органів у цих фондах заборонено (ст. 14). Проте управління активами цього фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. У відносинах з третіми особами зазначена компанія повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами (ст. її).
Створення ревізійної комісії як органу господарського товариства передбачено Законом України «Про господарські товариства». З іншого боку, ревізійна комісія не здійснює постійний контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, на відміну від наглядової ради. І якщо підрозділ 4 § 1 гл.8 ЦК не виключає її розуміння як органу ТОВ (якщо не враховувати непостійність основи її діяльності), то підрозділ 5 § 1 гл. 8 ЦК, що регулює питання AT, взагалі обходить стороною ці питання, обмежуючись нормою лише про аудиторську перевірку.
Увага! Очевидно, правильним буде твердження, що ревізійна комісія не є органом господарського товариства, її голова також не здійснює повноваження з управління товариством, хоча це не заважає йому бути посадовою особою.
Тоді неправильним буде твердження, що товариством управляють посадові особи, тому що вони здійснюють свої функції, оскільки є чле-
нами відповідних органів управління товариством. Якщо ж посадова особа не є членом органу управління юридичної особи, то вона й не здійснює жодних управлінських функцій.
Очевидно, що подібні положення ГК, що є повторенням старих норм Закону України «Про підприємства в Україні», що втратив чинність, суперечливі й не вписуються у злагоджену систему управління юридичною особою. Вони також не пропонують свою модель з адаптації заявлених у ГК підходів до загальних правил про створення й функціонування органів юридичних осіб приватного права.
6.3. Загальні збори
Загальні збори учасників є органом не будь-якої юридичної особи, а тільки товариства (ст. 97 ЦК). В установи такого вищого органу не існує. Звертає також на себе увагу, що статті 97 й 98 ЦК не оперують поняттям «вищий орган» управління товариством, під яким зазвичай розуміються загальні збори учасників. Однак у статтях 145,159 ЦК, як й у ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», такий підхід до ієрархії органів управління збережено.
Увага! Установчі збори не є різновидом загальних зборів учасників, бо останні - це орган управління товариством, а на момент скликання установчих зборів товариства, як суб'єкта права ще не існує, тобто немає суб'єкта, в якому здійснюється управління.
Закон дозволяє в певних випадках приймати рішення в товаристві не
загальним зборам його членів, а іншому, спеціально створеному для цього
органу. Так, відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про кооперацію»
можливо, якщо це передбачається статутом кооперативу, скликання зборів
уповноважених кооперативу. Це відбувається в разі, коли з організаційних
причин, а саме через територіальне розміщення чи значну чисельність
членів кооперативу проведення загальних зборів членів кооперативу не-
ожливе. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповно-
ажених, та порядок їх делегування визначаються статутом кооперативу.
Р1М того, наявна особливість управління в товаристві однієї
и> адже навряд чи правильно стверджувати, що в ній існує такий
Щии орган управління, як загальні збори учасників. Урегульована
