на майно яких належало членам цього фермерського господарства як співвласникам, сьогодні вже є власниками. Проте, якщо і припустити існування такої моделі ПП, то його засновники як співвласники матимуть право на частку в спільному майні - майні ПП, а ПП належатиме право господарського відання на це майно.
З огляду на численні нестиковки ПП з тією або іншою класифікацією, з тим або іншим підходом до його визначення, можна зробити єдино вірний висновок: ППяк окремого виду юридичної особи не існує й існувати не може. Як не може існувати, наприклад, така юридична особа, як товариство або господарське товариство. Ми не можемо їх створити. Ми можемо тільки створити товариство з обмеженою (додатковою) відповідальністю, повне, командитне або акціонерне товариство. Тому ПП повинне бути виключене з реальної дійсності, а реєстратори не повинні реєструвати такі юридичні особи, як ПП.
Увага! На це слід не тільки зважувати, а й, консультуючи засновників, які звернулися до нотаріуса для посвідчення установчих документів чи засвідчення підписів на них, звертати їх увагу на такі неподолані труднощі, які спіткають їх у випадку створення ПП. Важливо, щоб засновники цеусвідом-лювали і не використовували надто проблемну форму, яка іменується «приватне підприємство». Більше того, бажано було б повсюдно проводити роботу з перетворення існуючих ПП на господарські товариства.
4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
Відповідно до загальних юридичних канонів юридична особа несе самостійну майнову відповідальність і згідно зі ст. 96 ЦК ні його засновник (засновники) не відповідає за боргами створеної ними юридичної особи, ні остання не відповідає за боргами засновника. Тоді виходить, що засновник(и) ПП не відповідає за його боргами. Якщо ж застосувати ст. 126 ГК, то згідно з їїч. 6 допускається відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього.
Тому однозначно відповісти на запитання, чи нестимуть відповідальність засновники ПП за його боргами чи ні, звичайно, за наявності умов для цього, неможливо.
4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
Визначення корпоративних прав, закріплене у ст. 167 ГК, та поняття корпоративного підприємства, що міститься в ч. 5 ст. 63 ГК, дозволяють стверджувати, що корпоративні права мають учасники будь-якої господарської організації з корпоративним устроєм. Тому можна вважати, що в разі, коли ПП створене декількома засновниками, останні мають корпоративні права. Разом з тим це твердження не вирішує питання, чи можна відчужувати корпоративні права, оскільки наявні істотні перешкоди для визнання їх об'єктом цивільних прав, з яким можна укладати договори та інші правочини.
Законодавство розмежовує поняття «частка в статутному капіталі», «права учасників господарського товариства» та «корпоративні права». Щодо «прав засновника ПП», то вони в ГК взагалі не врегульовані, і дуже важко надати їм зрозумілу правову характеристику, тим більше, коли на практиці існують декілька різновидів приватних підприємств - і власників, і невласників, і створених однією, і кількома особами, а отже, тих, в яких засновники мають корпоративні права, та ті, засновники яких цих прав мати не можуть.
Таким чином, як і в попередніх випадках аналізу правового статусу ПП та його майна, однозначності у відповіді на запитання, що являють собою ці права та стосовно їхнього обігу, не існує. Найлогічніше дорівнятися до прав учасників ТО В, аби аналогічно поводитися з відчуженням прав засновників ПП. Права учасників господарських товариств обумовлюються їх часткою в статутному (складеному) капіталі. Тому окремим оборотоздатним об'єктом корпоративні права не є. Об'єктом є частка в статутному (складеному) капіталі.
Отже, не слід вести мову і про відчуження корпоративних прав, що належать засновникові ПП, бо крім проблеми з оборотоздатністю корпоративних прав взагалі вона ще й «подвоюється», оскільки йдеться не про «чисті» корпоративні права, а про «корпоративні права засновника ПП».
З наведених міркувань можна дійти висновку, що підчас існування в Україні суперечливого законодавства нотаріусам слід виходити з без-проблемного визначення предмета договору. Ним має бути частка в статутному капіталі ПП.
