518 ^фьЛ^

здійснення прав не може вважатися порушенням, тому учасник не пови­нен нести відповідальності за таку бездіяльність. Водночас може постати питання про зловживання учасником своїм правом.

Для порівняння можна відзначити, що суди Російської Федерації кваліфікують систематичне ухилення без поважної причини від участі в загальних зборах учасників товариства, яке позбавляє товариство можливості приймати рішення з питань, що потребують одностайнос­ті всіх його учасників, як дії (бездіяльність) учасника, які роблять не­можливою діяльність товариства або істотно її ускладнюють і є підста­вою для виключення¹.

Нездійснення учасниками прав на участь в управлінні ТОВ перешко­джає іншим учасникам як членам вищого органу управління товариства розглянути питання порядку денного, а отже, порушує їх права на участь в управліні товариством. Таким чином, з одного боку має місце нездійс­нення своїх прав учасником, який не з'являється на збори, і одночасно порушення прав учасників, які з'явилися. їх права порушуються, а отже, вони теж повинні мати можливості для захисту. Саме тому процедура вирішення питань у разі неявки учасника, повинна відповідати, в першу чергу, інтересам тих учасників, які на збори з'явилися.

Додаткові підстави виключення. Дискусійним є питання про мож­ливість установлення додаткових підстав виключення учасника в стату­ті ТОВ. На підставі ч. З ст. 100 ЦК України можна було б припустити, що окрім тих, які передбачені законом, статутом товариства може бути встановлено додаткові підстави виключення.

З іншого боку, спеціальні норми права теж містять підстави для ви­ключення - ст. 128 ЦК України, ст. 64, 72 Закону України «Про госпо­дарські товариства». Ці норми сформульовані як імперативні і в них прямо не передбачено можливості змінити (розширити чи звузити) під­стави для виключення учасника з товариства. Проте це і не заборонено.

При вирішенні цього питання слід ураховувати кілька моментів. Ви­ключення - це насамперед санкція за корпоративне правопорушення. Встановлюючи підстави виключення, законодавець тим самим зазначає, за які саме корпоративні правопорушення може бути застосована така

' Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації та Пленуму Ви­щого Арбітражного суду Російської Федерації від 09.12.1999 р. № 90/14 // Цит. за: Филипова Л.В. Процессуальные особенности разрешения корпоративных споров // Арбитражная практика. - 2004. - № 12. - С. 35 - 45; с. 43.

санкція. У свою чергу, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України за­сади цивільно-правової відповідальності (а корпоративна відповідальність є її різновидом) визначаються виключно законами. Неможливість роз­ширення підстав виключення є однією з гарантш охорони корпоративних прав учасників товариства. В іншому випадку можна було б коригувати зміст статуту в тій частині, що стосується підстав виключення, під кон­кретного небажаного учасника лише з наміром припинити його участь. Варто зазначити, що передбачені законом підстави виключення сфор­мульовано достатньо широко і їх застосування передбачає встановлен­ня корпоративного правопорушення, тобто невиконання учасником корпоративних обов'язків. Вичерпність підстав для виключення не пере­шкоджає учасникам закріпити в статуті додаткові корпоративні обов'язки. Чим більше таких обов'язків буде передбачено статутом, тим більше випадків, коли можливе виключення.

Увага! Якщо законом визначено підстави виключення, установлення в установчих документах додаткових підстав виключення не допускається. Проте установчими докумен­тами може бути передбачено додаткові корпоративні обов'язки, за невиконання яких може мати місце виключення з товариства.

Що ж до ч. З ст. 100 ЦК України, то слід мати на увазі, що вона за­стосовується до усіх товариств (підприємницьких і непідприємницьких). Законодавством, що регулює діяльність непідприємницьких товариств (насамперед, громадських організацій та політичних партій), не перед­бачено підстав виключення. Тому в цій частині їм доводиться керувати­ся лише установчими документами. Натомість для господарських това­риств підстави виключення регулюються спеціальним законодавством і саме воно підлягає застосуванню до цих правовідносин.

3.3.66. Порядок (процедура) виключення

Не менш важливим аспектом виключення є порядок (процедура) припинення корпоративних правовідносин з цих підстав.

Склад питань, які належать до порядку виключення, законом не пе­редбачено. Порядок виключення включає в себе:

і) орган (особу), який уповноважений прийняти рішення про ви­ключення;

S20 ОфьЯ^

У ТОВ (п. 7 ч. 4 ст. 145 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про господарські товариства») це питання належить до виключної компе­тенції загальних зборів.

Рішення про виключення учасника з ТОВ приймається товариством в особі вищого органу - загальних зборів учасників, а не учасниками як такими. За законом учасники товариства, навіть якщо вони мають біль­ше 50% голосів, не мають права приймати рішення про виключення інших учасників з товариства. Проведення загальних зборів їм не оми­нути. Цей момент видається важливим з огляду на встановлення на­лежності сторін у судовій справі, що може виникнути у зв'язку з оскар­женням рішення про виключення. Відповідачем за таким позовом може бути товариство, а не його учасники.

ЦК України не встановлює спеціальних норм щодо порядку голосування з цього питання. Тому в цій частині до ТОВ застосовується загальне правило, закріплене у ч. 2 ст. 98 ЦК України: рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Разом з тим зазначена норма передбачає можливість застосування іншого правила, якщо воно передбачено законом. Відповідно до ст. 59 та ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» при вирішен­ні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

За законодавством України пропозицію щодо виключення може вносити будь-який учасник, незалежно від розміру його частки та три­валості участі в ТОВ, а також виконавчий орган, оскільки він теж має право вимагати скликання загальних зборів учасників (ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»).

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більше 60% голосів. Тому учасник, який має частку не менше 40% статутного капіталу і знає, що до по-

рядку денного внесено питання про його виключення з товариства, може перешкодити виключенню шляхом неявки на збори, які без його участі є неповноважними. Одночасно паралізується прийняття й інших рішень, що мали розглядатися на зборах. Особливо часто така правова ситуація виникає тоді, коли частки між учасниками розподілені по­рівну, наприклад 50 на 50.

Рішення про виключення учасника приймається, якщо за нього про­голосують учасники, які в сукупності володіють більше 50% загальної кількості голосів. Тому якщо на зборах присутні учасники, які володіють, наприклад, 65% голосів, то більшість, необхідна для виключення, буде становити не 33%, а все одно 50% голосів. Це означає, що виключити можна лише того учасника, який має частку в розмірі менше 50% ста­тутного капіталу.

Рішення про виключення оформляється протоколом зборів учасників товариства. Законом не встановлено особливих вимог до такого рішен­ня. Незважаючи на це, президія Вищого господарського суду України зазначила, що в рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали під­ставою виключення учасника з товариства, у чому полягає систематич­ність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товари­ства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника¹. Іншими словами, у протоколі зборів повинні бути зазначені фактичні обставини (тобто докази), які є підставою виключення.

Рішення про виключення учасника з товариства набирає чинності з моменту прийняття, незалежно від дати підписання протоколу зборів. Тому після його оголошення учасник, якого виключено, вважається таким, що припинив участь в товаристві. Участі в голосуванні з інших питань, які розглядаються після виключення, він не бере. Після виклю­чення, учасник вправі залишатися на зборах лише за згодою інших учасників, а на вимогу голови зборів повинен залишити зал, де відбува­ється засідання.

¹ Пункт 3.10 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-S/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.