^{64 ^gr#o-}

У випадку зміни свого найменування юридична особа, крім виконан­ня інших вимог, установлених законом, зобов'язана помістити оголо­шення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публіку­ються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, і сповістити про це всім особам, з якими вона перебуває в договірних відносинах (ч. 4 ст. 90 ЦК). При цьому таке оголошення повинне міс­тити відомості як про попереднє, так і про нове найменування юридич­ної особи) ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

3.1.5. Використання права на найменування

Використання права на найменування належить його носію - юри­дичній особі. Законом заборонене не тільки використання найменуван­ня існуючої юридичної особи при створенні нової юридичної особи, що за допомогою зазначених вище механізмів не допускається, але й у процесі діяльності юридичних осіб. Другий аспект підлягає регулюван­ню не тільки цивільним законодавством, але й законодавством про економічну конкуренцію.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»¹ від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР неправомірним є вико­ристання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмо­вого найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, вказівок походження товарів, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Право на комерційне найменування віднесено гл. 43 ЦК до прав інтелектуальної власності.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне на­йменування є:

і) право на використання комерційного найменування;

' Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

-^£э5 65

Передача майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування іншій особі відбувається лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якому ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490 ЦК).

Розпорядження майновими правами на комерційне найменування (передача для використання іншим особам) здійснюється відповідно до гл. 75 ЦК.

Дія майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найме­нування припиняється у випадку ліквідації юридичної особи та з інших підстав, установлених законом (ст. 491 ЦК).

3.2. Місцезнаходження юридичної особи

3.2.1. Значення місцезнаходження

Місцезнаходження юридичної особи є засобом її індивідуалізації. Визначення місцезнаходження юридичної особи обумовлене:

а) необхідністю здійснювати належний зв'язок з юридичною особою її учасникам, кредиторам, контрагентам, контролюючим органам, а також іншим заінтересованим особам;

б) виконанням ним індивідуалізації юридичної особи;

в) забезпечення можливості ознайомлення з документами юридичної особи. Тобто за допомогою місцезнаходження відбувається зв'язок з нею різних осіб, державних органів - усіх тих інституцій, які перебува­ ють із цією юридичною особою у правовідносинах або виконують державні та соціальні функції.

Місцезнаходження юридичної особи має бути вказане насамперед в установчих документах, а також в інших різноманітних документах, які має юридична особа і які необхідні для здійснення нею своєї Діяльності (наприклад, у ліцензії - абз. 6 ч. З ст. 13 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»¹, у

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-Ш // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

66 Офь&г

сертифікаті акції - абз. 2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папе­ри та фондовий ринок»¹ та ін.).

За місцезнаходженням юридичної особи визначається місце:

виконання зобов'язань (п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК);

укладення договору (ст. 647 ЦК);

виконання договору купівлі-продажу за зразками (ч. 2 ст. 702 ЦК);

одержання адресатом електронного документа (ч. 4 ст. 11 Закону Укра­їни «Про електронні документи та електронний документообіг»²);

зберігання документів AT (ч. 2 ст. 77 Закону України «Про акціо­нерні товариства»)³ тощо.

У публічному законодавстві місцезнаходження використовується для:

визначення підсудності цивільних (ч. 2 ст. 109 ЦПК)⁴, господарських (ст. 15 ГПК)⁵, адміністративних (ст. 19 КАС)⁶ справ;

місця планової виїзної перевірки (ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»)⁷;