жавними AT до продажу їх акцій. Такі особливості регулюються, як правило, в їх статутах.
Важливим є питання врегулювання у статуті порядку формування виконавчого органу корпорації. Адже у ст. 52 як компетенція наглядової ради передбачаються обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу, що при порівнянні зі ст. 59 викликає питання та різні варіанти їх вирішення.
Вагомими і значущими є питання заміни померлого члена виконавчого органу, особливо якщо це одноособовий орган. Для колегіального ж органу не менш значущим є поступова ротація його членів.
Для всіх АГ істотне значення набуває врегулювання питань відповідальності, про що зазначається тільки загальним чином у ч. 4 ст. 92 ЦК.
У статуті АГ доцільно врегулювати порядок оцінки і внесення майнових вкладів (оплати акцій майном). Можливо, є сенс закріпити у статуті положення щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності для проведення експертної оцінки майнового вкладу. Особливого значення це набуває в разі внесення якоїсь унікальної технології, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності. Підвищується значущість такого підходу при створенні інноваційних компаній.
Хоча залучення суб'єкта оціночної діяльності передбачено в ст. 8 Закону «Про акціонерні товариства», є потреба в урегулюванні порядку затвердження наглядовою радою ринкової вартості майна (цінних паперів), адже така вартість лише визначається на засадах незалежної оцінки (ч. 1 ст. 8 Закону) і має бути затверджена наглядовою радою (ч. З ст. 8).
Бажано в статуті врегулювати нюанси реалізації акціонерами права на інформацію - яку інформацію можуть одержати акціонери, від кого, в який строк, в якому вигляді, які заборони можливі при цьому.
Стаття 13 Закону «Про акціонерні товариства» вимагає зазначення в статуті АГ про наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання його акцій, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та визначення порядку їх реалізації.
3.4.14. Відповідальність засновників
Крім загальних норм ч. З ст. 153 ЦК про солідарну відповідальність засновників АГ, яку вони несуть за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації, та про умову переходу відповідальності за цими зобов'язаннях до АГ в разі схва-
лення дій засновників загальними зборами акціонерів, ст. 12 Закону «Про акціонерні товариства» містить й уточнення. У ній встановлюється, по-перше, що таке рішення може прийматися загальними зборами акціонерів протягом шести місяців після державної реєстрації AT; по-друге, інформація про такі зобов'язання товариства має бути відображена у статуті товариства.
Утім, ЦК не встановлює наслідків невиконання цієї вимоги, на відміну, наприклад, від законодавства Німеччини, яке містить аналогічне правило і передбачає, що без цього договори і дії з їх виконання щодо АГ є недійсними1.
Слід звернути увагу й на таке: по-перше, на відміну від Закону «Про господарські товариства», яким ці питання вирішувалися установчими зборами, за ЦК воно перебуває в компетенції загальних зборів; по-друге, за вказаним Законом схвалювалися угоди, укладені засновниками до створення АГ, а за ЦК - дії засновників, пов'язані з його створенням. Угоди (за сучасною термінологією - правочини) є діями, але термін «дії» ширше за «правочини».
Засновники, які понесли витрати на створення АГ, зобов'язані надати письмовий звіт про них, у якому вказати всі правочини, укладені ними до проведення установчих зборів, та витрати за ними. Після обрання правління, наглядової ради і ревізорів останні здійснюють перевірку процесу заснування АГ і складають звіт про свої дії з обґрунтуванням зроблених ними висновків. При проведенні такої перевірки ревізори мають право одержувати від засновників будь-які пояснення і документи, залучати експертів, за що мають право на винагороду.
Якщо ж схвалення не відбудеться і АГ витрати засновників приймати на себе не буде, засновники не отримають відповідної компенсації. Це може стосуватися діяльності засновників по створенню AT в цілому, тобто будь-яких дій, із несенням невиправдано високих витрат. Засновники залишаються зобов'язаними щодо них як солідарні боржники. При цьому подібне зобов'язання хоча й було пов'язано із заснуванням АГ, але є самостійним і ніяк не залежить в майбутньому від становища засновників у АГ.
1 55 26,32-35 Акціонерного закону Німеччини // Закон об акционерных обществах от 06.09.1965 г. // Германское право. Часть II. Торговое уложение и другие законы: Пер. с нем./ Серия: Современное зарубежное и международное частное право. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - С.163-327.
3.4.15. Статутний капітал at
Статутний капітал традиційно вважається зосередженням (ядром) корпоративної власності. Поняття статутного капіталу важливе і для формування майна AT при його створенні, і для розподілу акцій серед акціонерів, і для корпоративного управління, адже голосування на загальних зборах відбувається за принципом «одна акція - один голос».
Важливими є питання початкового формування статутного капіталу і його зміни в подальшому; функцій статутного капіталу; правового режиму вкладів, унесених в оплату акцій; співвідношення понять «майно», «статутний капітал», «активи», «фонди», «частка в статутному капіталі», «корпоративні права» та «акції» та ін.
Термін «статутний капітал» використовується в ЦК (ст. 115 та ін.) та в сучасному бухгалтерському обліку1. У податковому законодавстві поняття «статутний капітал» і «статутний фонд» фактично ототожнені2. У ГК використовується термін «статутний фонд» (ст. 87 та ін.).
По суті, «фонд» є поняттям економічним, фіксується в балансі корпорації і має обліково-бухгалтерське значення. За бухгалтерським законодавством він являє собою сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні юридичної особи для забезпечення її діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Звідси і випливає уявлення про статутний капітал (фонд) як номінальну вартісну умовну величину, яка до того ж є стартовою і відображає джерело формування коштів.
Отже, статутний капітал - поняття бухгалтерське, запозичене правом для своєї мети. Він не є ні майном, ні об'єктом цивільного права взагалі, а являє собою бухгалтерсько-правовий засіб, постійний бухгалтерський шифр, в якому відображається майно, що має існувати, а не те, що дійсно існує3. Натомість через нього простежується зв'язок з майном товариства, яке вже є об'єктом права.
Так, поширеним є визначення статутного капіталу як зафіксованої установчими документами і оціненої учасниками в національній валюті (а у випадках, передбачених законом, також і в іноземній валюті)
1 Пункт 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87.
2 Пункт 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
3 Батистар.Т. Правовое регулирование акционерных общества в Панаме: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. М., 1978. - С.80.
сукупності вкладів, об'єднаних учасниками при створенні господарського товариства для забезпечення його діяльності1; як грошового еквівалента майна, яке повинно передаватися товариству у вигляді внесків для забезпечення його діяльності та як сплати його учасниками отримуваних ними майнових прав2; як суми вкладів учасників, що виконують функції джерела коштів товариства3.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦК статутний капітал AT утворюється з вартості вкладів акціонерів, унесених внаслідок придбання ними акцій. Це означає, що статутний капітал безпосередньо не пов'язаний ні з грошима, ні з майном, що передаються як вклади або в оплату акцій, тому що гроші корпорацією можуть вільно використовуватись, а майно може відчужуватися, споживатися або списуватися як зношене, що не впливає на розмір статутного капіталу. У зв'язку з цим статутний капітал ніколи не відображає дійсної вартості майна, яке знаходиться на балансі корпорації, і сам по собі не є реально існуючим об'єктом.
Увага! Статутний капітал, не будучи об'єктом, не може відчужуватися. Неможна вчиняти правочин з продажу статутного капіталу. Не вірно говорити й про право власності на статутний капітал. На нього неможна звертати стягнення.
Згідно з визначенням AT (ст. 152 ЦК) його статутний капітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Це можуть бути прості та привілейовані акції. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу АГ не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків (ч.І ст.158 ЦК,ч.5 ст.20 Закону «Про акціонерні товариства»).
Отже, статутний капітал:
слугує визначенню участі кожного акціонера залежно від кількості акцій;
є критерієм рівноваги для співвідношення з активами, бо в разі зменшення активів і порівнянні зі статутним капіталом товариство
1 Кибєнко Е.Р. Корпоративное право Украины: Учебное пособие - X.: Эспада, 2001.
С.114.
2 Ямкова О.С. Правове регулювання статутного фонду комерційних організацій; Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. - Донецьк, 2000. - СЮ.
3 Глибко С.В.Сущностные признаки акционерного общества: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03.-Х, 1995. -СІ IS.
зобов'язано заявити про зменшення свого статутного капіталу (ч. З ст. 155 ЦК). Тому останній виступає показником прибуткової роботи AT; - необхідний для розпочинання підприємницької діяльності, адже
статутний капітал є першоджерелом формування майна AT. Виходячи з цього, наголошується на таких функціях статутного капіталу, як стартова, гарантійна та визначально-структурна щодо корпоративних прав акціонерів.
Законодавство України намагається забезпечити додержання гарантійної функції статутного капіталу. У ньому чітко врегульоване формування статутного капіталу, встановлюється його мінімальний розмір, який для АГ має бути не менше 1250 мінімальних заробітних плат (ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства»), порядок його збільшення та умови і порядок зменшення.
У законодавстві передбачаються і строки його формування. Згідно з частинами 3 та 4 ст. 11 Закону «Про акціонерні товариства» кожний засновник АГ повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У противному разі АГ вважається не заснованим. У будь-якому разі статутний капітал АГ має бути сформований (акції оплаченими) до державної реєстрації товариства, а точніше -до скликання установчих зборів (ч. 1 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства»). Відкрита підписка на акції не провадиться до повної сплати статутного капіталу (ч. 2 ст. 155 ЦК). Гарантійній функції статутного капіталу відповідають:
а) заборона зменшення розміру статутного капіталу корпорацій без згоди їх кредиторів;
б) заборона виплати дивідендів при збитковій роботі АГ та в інших випадках, передбачених ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства»;
в) вимога оголосити про зменшення статутного капіталу в разі змен шення чистих активів АГ за результатами фінансового року в порівнян ні зі статутним капіталом (ч. З ст. 155 ЦК).
Усі ці заходи спрямовані на те, щоб статутний капітал став не надуманим фіктивним відображенням первісно існуючого капіталу, а реальною вартістю активів АГ.
Статутний (складений) капітал товариства не є раз і назавжди незмінним. Він може (а в певних випадках - мусить) зменшуватися або збільшуватися.
Статутний капітал АГ збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
АГ має право збільшувати статутний капітал після ре ~страції звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Додаткові емісії акцій спрямовані на залучення капіталу, необхідного для діяльності АГ. Рішення про це приймається тільки загальними зборами акціонерів.
Якщо статутний капітал АГ збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій, то при цьому додаткової емісії і оплати акцій не відбувається.
Законом «Про акціонерні товариства» встановлено певні заборони до збільшення статутного капіталу. Зокрема:
АГ не вправі приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу;
не допускається збільшення статутного капіталу АГ у разі наявності викуплених товариством акцій, а також для покриття збитків;
обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу АГ є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам про мінімальний його розмір на дату реєстрації змін до статуту товариства.
Зменшення статутного капіталу AT відбувається в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.
При цьому вимагається заздалегідь повідомити про це кожного кредитора, вимоги якого до АГ не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення. Такі кредитори вправі протягом 30 днів після надходження їм повідомлення звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між АГ та кредитором.