- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
538 ^ф*^^
передбачає. Разом з тим неможливість внести відповідний запис до державного реєстру буде істотною перешкодою для реалізації цих прав, адже при встановленні складу учасників товариства відомості державного реєстру будуть мати переважне значення. На це спрямована cm. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка закріплює принцип публічної достовірності відомостей державного реєстру.
Унаслідок цього збереження права на вихід з товариства під час ліквідаційної процедури видається сумнівним. У такий спосіб може відбутися зміна статусу учасника товариства на статус його кредитора. Це важливо з огляду на черговість погашення вимог. Як кредитор колишній учасник вправі одержати відшкодування в четверту чергу. Якщо майна товариства недостатньо для погашення вимог усіх кредиторів четвертої черги, то учасники взагалі нічого не одержать. Коли ж він стає кредитором четвертої черги, то він навіть у разі недостатності майна для погашення усіх вимог четвертої черги, одержить частину пропорційно своїм вимогам. При цьому можливими є й зловживання з черговістю. Ніщо не заважає учаснику за змовою з товариством забезпечити свої вимоги з одержання дійсної вартості частки заставою. Так, колишній учасник стає вже кредитором першої черги. Фактично, це зловживання правом на вихід з метою завдання шкоди кредиторам товариства. Закон повинен обмежувати такі можливості.
Разом з тим можна змоделювати ситуацію, коли учасники, що мають у сукупності більше як 50% голосів, ухвалюють на зборах рішення про ліквідацію товариства без наміру її реального проведення. При цьому переслідується лише одна мета - перешкодити учаснику, який попередив про вихід, вийти з товариства. Зміни до статуту, пов'язані з вибуттям учасника, внести неможливо, а підстав для оскарження рішення про ліквідацію учасник не має,
Те саме можна сказати й про виключення. Адже вихід легко маскується під виключення, особливо коли останнє відбувається за рішенням зборів учасників, Важче буде, коли виключення відбуватиметься в судовому порядку. Тоді право товариства на виключення учасника в ліквідаційній процедурі обмежувати було б недоцільно.
Очевидно, не повинно бути перешкод для відступлення частки під час ліквідації, вступу в товариство правонаступників та нових учасників.
^>Щ^539
Адже ці відносини не зачіпають майнових активів товариства, а отже, і не можуть порушити прав та інтересів кредиторів. Зазначене не стосується випадків викупу часток товариством. Такі операції в ліквідаційній процедурі повинні заборонятися.
3.4. Акціонерні товариства
Згідно з ЦК та Закону «Про господарські товариства» акціонерні товариства (далі - AT) є одним з видів господарських товариств. Саме таку назву отримало товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ст. З Закону України «Про акціонерні товариства»).
3.4.1. Особливості at як юридичної особи
Будучи корпорацією, AT являє собою насамперед «об'єднання капіталів», яке має працювати на акціонерів. Форма AT не вимагає від акціонерів ані праці в ньому, ані навіть участі в його управлінні (тобто участь у загальних зборах є правом, а не обов'язком акціонера), тобто акціонери максимально абстрагуються від особистої участі в AT. У цьому господарському товаристві значущою є участь акціонерів капіталом, який концентрується шляхом продажу акцій. Утім особистість акціонерів ураховується, адже їх склад визначено через право власності на іменні цінні папери - акції. Навіть при значній кількості акціонерів існує визначеність їх складу, що важливо для проведення загальних зборів і розподілу прибутків AT. Кожний акціонер персонально повідомляється про збори і кожний особисто може брати в них участь. Особистість акціонера набуває значення тоді, коли він має значний пакет акцій, який надає йому можливість обиратися (бути обраним) до складу органів AT.
Правове становище AT не залежить від зміни у складі акціонерів майже до повного його оновлення.
Участь особи в AT не обмежується одним цим товариством. Особа може мати акції кількох AT, тобто бути акціонером і мати відповідно корпоративні права не одного лише товариства. Особа як акціонер не обмежується і в тому, щоб здійснювати діяльність, аналогічну діяльності AT, а також вступати в правочини із самим АГ.
Особливістю AT є відсутність у ньому зв'язку між акціонерами. Згідно з п. 8 ч.І ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» корпоративні
права, які надаються акцією, належать кожному акціонеру і реалізуються ним у корпоративних правовідносинах. Визначення останніх надається в ст. 167 ГК як відносин між учасником і товариством. Отже, в AT наявний лише зв'язок між AT та акціонером, в якому реалізуються корпоративні права - «права з акції». Між акціонерами прав не виникає. Це також є проявом відсутності «об'єднання осіб» в AT, на відміну від інших господарських товариств. Зазначене ускладнює і його розуміння як товариства, бо останнє зазвичай базується на договірних відносинах між учасниками, на зобов'язальному зв'язку між ними.
Спостерігається істотна відмінність AT як господарського товариства від усіх інших видів товариств, як би близько вона не стикалася з ними. Критеріями такого розмежування є насамперед випуск AT акцій. Відомо, що жодне інше товариство і взагалі юридична особа не вправі випускати акції. Завдяки випуску акцій вдається залучити значний капітал, який вкладається численними інвесторами. Такий спосіб залучення капіталу є досить ефективним і популярним у світі.
Наступною особливістю AT є приділення значної уваги корпоративному управлінню. Це обумовлюється значним складом акціонерів і намаганням побудувати структуру управління в АГ таким чином, щоб вона найоптимальніше враховувала права та інтереси всіх категорій акціонерів - і дрібних, і значних; і власників простих, і власників привілейованих акцій; і працюючих акціонерів, і сторонніх; і тих, хто обраний до органів АГ, і звичайних і т. ін. Фактично серед господарських товариств тільки в АГ передбачено створення наглядової ради як контрольного органу.
Специфіка АГ, необхідність детального опрацювання питань реалізації корпоративних прав акціонерів та корпоративного управління зумовили прийняття окремого закону, яким регулюються АГ. Решта господарських товариств регулюються Законом «Про господарські товариства».
Розглянуте вище дозволяє виокремити такі властивості АГ як юридичної особи:
a) AT є підприємницьким товариством (часто його відносять до комерційних організацій, хоча ЦК України не поділяє юридичні особи на комерційні та некомерційні), тобто таким, основною метою діяльності якого є отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (ч. 1 ст. 84 ЦК);
б) головною особливістю АГ є поділ його статутного капіталу на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості (ч. 1 ст. 152 ЦК, ч. 1 ст. З Закону «Про акціонерні товариства»);
в) акції є цінними паперами, кожен з яких надає її власнику (акціоне ру) рівний обсяг прав (корпоративних), але від кількості акцій (пакета акцій), що належать акціонеру, залежить і обсяг його прав;
г) відносини між АГ та акціонерами носять корпоративний характер, а відносини між акціонерами відсутні, адже жоден з них не має ані прав, ані обов'язків по відношенню один до одного.
АГ як юридичній особі властива самостійна майнова відповідальність, завдяки якій досягнута мета максимально усунути осіб, які інвестували свій капітал, від відповідальності за результати його використання.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про акціонерні товариства» АГ не відповідає за зобов'язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями АГ. До AT та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. І навпаки.
Акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Це означає, що акціонери нічого не зможуть удіяти, якщо акції, які їм належать, знеціняться внаслідок неприбуткової діяльності АГ або його банкрутства. Однак цим обмежуються ті негативні наслідки, яких можна очікувати від таких негараздів. Тобто в будь-якому разі акціонери не притягуються до відповідальності за боргами АГ, крім одного випадку: якщо вони не повністю оплатили акції, то вони відповідатимуть за зобов'язаннями АГ у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій у випадках, визначених статутом товариства (абз. З ч. 2 ст. З Закону «Про акціонерні товариства»).
Таке регулювання є не точним, адже акціонер у цих випадках мусить оплатити вартість акцій, на які він підписався, і тому ці дії не можна розцінити як його відповідальність за АГ, а як виконання своїх власних зобов'язань перед AT щодо оплати акцій. Тим самим акціонер вважається зобов'язаним по відношенню до АГ, а не по відношенню до кредиторів АГ.
У ч. 2 ст. 152 ЦК зазначається, що гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом. Закон «Про акціонерні товариства» містить широкий спектр цих гарантій, більшість з яких зводиться до так званого «права на незгоду»1.
1 Це право та інші права акціонерів характеризуватимуться нижче.
542 £^M-
Деякі AT мають особливості свого статусу. Це приватні та публічні AT; державні і національні AT; AT, створені в процесі приватизації державних підприємств; AT, яке має одного акціонера.
У ч. 4 ст. 152 ЦК зазначається, що особливості правового статусу AT, створених у процесі приватизації державних підприємств, установлюються законом. Аналогічний вираз містить ст. 1 Закону «Про акціонерні товариства». Утім, в ній окремо зазначається про: (а) особливості створення АГ у процесі приватизації та корпоратизації, (б) їх правовий статус та діяльність у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій), що визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію. Тобто цим встановлюється, що створені в процесі приватизації АГ мають особливості свого правового статусу не назавжди, а лише при створенні та до виконання плану приватизації.
Звертає на себе увагу й те, що законодавством про приватизацію та корпоратизацію визначаються лише особливості їх створення та правового статусу. Насамперед це стосується етапу створення, який відбувається з ініціативи держави. Відповідно до Державної програми приватизації випуск акцій спрямовано на концентрацію коштів для сплати вартості державного майна державі. Тобто само AT, створюване в процесі приватизації, коштів від випуску акцій не одержує. Акції ж АГ, створеного в процесі корпоратизації взагалі, є суто номінальним явищем.
Крім вказаних АГ, що мають свою специфіку, існують і так звані державні AT (їх ще називають національні акціонерні компанії - НАК) та державні холдингові компанії, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів. їх діяльність регулюється не тільки ЦК та Законом «Про акціонерні товариства», а і спеціальними законами. Особливості регулювання їх статусу стосуються насамперед прав на майно, формування органів управління та здійснення ними своїх повноважень.
Існування державних АГ є цілком суперечливим ще й тому, що їх антиподом не є приватні AT, бо приватними є не всі АГ, а лише ті, які відповідають вимогам, зазначеним у ст. 5 вказаного Закону. Тобто існуючий поділ AT на приватні та публічні не дозволяє застосувати аналогічний поділ на державні та приватні.
Ще одна категорія AT, які мають свої особливості, це ті, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної гро-
мади. Щодо них Закон «Про акціонерні товариства» вказує на те, що ці особливості стосуються управління ними, які мають бути враховані і визначаються окремим законом. Це Закон «Про управління об'єктами державної власності».
Особливості має й створення, діяльність, припинення, виділ AT, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, що передбачається Законом від 12.07.2001 р. № 2664-ІП «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Частиною 2 ст. 8 цього Закону встановлюється, що закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
3.4.2. Типи AT
Незважаючи на те що в ЦК відсутнє позначення АГ на типи, вони передбачаються в Законі «Про акціонерні товариства». ЦК ж вживає такий вираз, як «AT, яке проводить відкриту підписку на акції».
Закон «Про господарські товариства» містив регулювання закритих та відкритих AT. Такі типи AT були сприйнятій в ГК. Тобто з 1991 рокуідо-тепер існують закриті та відкриті АГ і будуть існувати до їх перетворення на приватні і публічні відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень «Закону про акціонерні товариства» - протягом двох рокш із дня набрання ним чинності. До цього часу створюватимуться тільки приватні та публічні АГ, а існуватимуть поряд з ними і закриті, і відкриті АГ, які ще не привели у відповідність до Закону свш правовий статус та статут.
Отже, ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» вказує на два типи AT: публічні та приватні. Відмінності між цими типами АГ стосуються: (і) кількісного складу акціонерів; (2) розміщення акцій; (3) порядку їх обігу.
Кількісний склад акціонерів приватного АГ не може перевищувати 100 акціонерів. Кількісний склад публічного АГ не обмежується. Як приватне, так і публічне AT може створюватися однією особою (або складатися з однієї особи).
Публічне АГ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне AT може здійснювати тільки приватне розміщення
*44 4£йфь*~
акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного AT рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства -з приватного на публічне.
3. Обіг акцій публічного AT здійснюється без жодних обмежень. Згід но з ч. 1 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» акціонери публічного АГ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Згідно з ст. 24 Закону «Про акціонерні товариства» акції перебувають у біржовому обороті, тобто правочини з ними укладаються на біржі. Публічне АГ зобов'язане пройти процедуру лістингу та залиша тися в біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного АГ, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі.
Навпаки, акції приватного АГ не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.
Існує ще одна особливість обороту акцій приватного АГ - з урахуванням переважного права акціонерів цього АГ на придбання відчужуваних акцій, якщо це передбачено його статутом (ч. 2 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства»).
На приватне АГ, на відміну від публічного, не покладається обов'язок по опублікуванню його фінансової інформації та інформації про афілі-йованих осіб. Навпаки, публічне АГ мусить щорічно публікувати в засобах масової інформації річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків та збитків тощо. Згідно з ч. З ст. 78 Закону «Про акціонерні товариства» публічне АГ не тільки має надавати таку інформацію акціонерам, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, оприлюднювати її, а й зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтер-нет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6,10, 11,13-16 ч.І ст. 77 цього Закону.
Річна звітність лише публічного AT підлягає обов'язковій аудиторській перевірці (ч. 1 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства»).
Існують і деякі особливості корпоративного управління в приватному АГ. Так, згідно з ч. 5 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» статутом такого АГ можуть бути передбачені інші питання, ніж зазна-
чені в цій статті, рішення щодо яких приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.
З наведеного видно, що приватне AT близьке до існуючого раніше закритого АГ, а також до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Відмінності між приватним AT та ТОВ полягають насамперед в тому, що в такому АГ існують акції як посвідчення частки в статутному капіталі або стандартизація частки участі. Крім того, акціонера приватного AT не можливо виключити і він сам не може вийти з АГ з вимогою проведення з ним розрахунків, як це має місце в ТОВ.
Водночас схожість між ними полягає саме в поширених на практиці заборонах безперешкодного (вільного, публічного ) обігу акцій. Саме таке прагнення було втілено в ГК, в якому міститься правило про переважне право акціонерів закритих AT на придбання відчужуваних акціонером цього АГ акцій (безвідносно до того, чи є таке право в статуті АГ).
Слід вказати, що типи АГ (приватне та публічне) не являють собою самостійні організаційно-правові форми, а обидва є одним видом господарського товариства - акціонерним. Відтак, зміна типу АГ не може вважатися припиненням у формі перетворення, про що прямо зазначається в абз. З ч.2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства», і така зміна відбувається не за правилами, установлених статтями 104-108 ЦК.
Зміна типу АГ відбувається при прийнятті рішення загальними зборами про публічне розміщення акцій, при перевищенні кількості акціонерів більше 100 осіб. Порядок зміни типу АГ детально не врегульовано, але очевидно, що це має здійснюватися за рішенням загальних зборів шляхом унесення змін до статуту AT. Останнє є обов'язковим, оскільки в найменуванні AT обов'язково вказується його тип, а відповідно зміна типу потягне за собою зміну найменування, що потребує фіксації в статуті.
У випадку коли тип АГ змінюється з публічного на приватний, право акціонерів на відчуження належних їм акцій без додержання переважного права інших акціонерів утрачається. Це можна розцінити як обмеження прав акціонерів і тому зміна типу AT, проти чого голосував акціонер, є підставою обов'язкового викупу в нього акцій (п. 1 ч. 1 ст.68 Закону «Про акціонерні товариства»).
Особливості має й AT, створюване одним акціонером або AT, яке складається з одного акціонера (ч. 4 ст. 153 ЦК та ст. 6 Закону «Про