- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
9.2.9. Ліквідаційний баланс1
Після проведення розрахунків з кредиторами юридичної особи складається ліквідаційний баланс. Законодавством установлюються певні вимоги до його підтвердження та затвердження, що пов'язані як з необхідністю подання цього документа державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, так і, зокрема, для перевірки діяльності ліквідаційної комісії та визначення обсягу майна, що підлягає передачі учасникам. Унаслідок цього ЦК встановлюється вимога, що після проведення розрахунків із кредито-
Додатково див. коментар щодо реорганізації юридичної особи.
рами ліквідаційний баланс має бути затверджений учасниками або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Слід також ураховувати, що у випадках, установлених законом (така вимога передбачена ст. 36 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») достовірність та повнота ліквідаційного балансу юридичної особи мають бути підтверджені висновком аудитора1. Аналіз законодавства дозволяє виокремити тільки два випадки обов'язкового підтвердження достовірності ліквідаційного балансу, які стосуються:
а) господарських товариств, за винятком товариств з річним госпо дарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних міні мумів (ч. 2 ст. 20 Закону «Про господарські товариства»):
б) сільськогосподарських кооперативів або їх об'єднань (абз. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).
9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами, обумовлюється організаційно-правовою формою, яку має ця юридична особа. Залежно від цього таке майно може (а) або розподілятися між учасниками юридичної особи, (б) або частково розподілятися між ними, а частково передаватися іншим особам, (в) або виключно передаватися іншим особам.
Майно, що залишилося після розрахунків із кредиторами, підлягає розподілу між учасниками всіх видів господарських товариств, які ліквідуються.
При розподілі майна слід ураховувати, що для деяких категорій учасників/членів/акціонерів законодавством встановлені переважні права на отримання майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Таким правом наділено:
а) власника привілейованих акцій, які мають переважні права по відношенню до прав власників простих акцій на отримання частини майна AT (ч. 8 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Слід відмітити, що відносно регулювання цього переважного права спогте-
' Перевірка повноти та достовірності ліквідаційного балансу проводиться відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».
304 £fjPK*-
рігається певна термінологічна неузгодженість, оскільки в ч. 8 ст. 6 вказаного Закону йдеться про отримання частини майна, а в абз. 4 ч. 2 ст. 6 - про переважне право акціонера на одержання виплат. Таке становище загострюється й наявністю в Законі України «Про акціонерні товариства» абз. 7 ч. 1 ст. 89, відповідно до якого власнику привілейованих акцій виплачується їх ліквідаційна вартість. Видається, що наведені положення можуть свідчити про зміну сутнісного підходу, а зважаючи на часові правила застосування норм права, має використовуватися підхід, закріплений Законом «Про акціонерні товариства» щодо виплати ліквідаційної вартості акцій;
б) асоційованого члена кооперативу на одержання паю (ч. 2 ст. 14 Закону «Про кооперацію»);
в) асоційованих членів сільськогосподарського кооперативу на отри мання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернен ня їх земельних ділянок у натурі (на місцевості) (ч. 5 ст. 12 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»);
г) вкладників командитного товариства на одержання вкладів (ч. 2 ст. 139 ЦК, ст. 79 Закону «Про господарські товариства»). Хоча зако нодавець і вказує, що вкладники КТ мають переважне право на одержан ня вкладів, однак видається, що навряд чи доцільно використовувати в цьому разі термін «переважне», оскільки сама сутність переважного права припускає надання переваги певній особі перед іншими особами, навіть такими, які потенційно претендують на певний об'єкт. Відносно вкладників таке твердження навряд чи є допустимим, оскільки цивільне законодавство не відносить вкладників до кредиторів товариства, і тому вони отримують кошти тільки після задоволення вимог кредиторів. У свою чергу, повні учасники КТ взагалі не мають права на повернення їм вкладів, отже, вказувати, що вкладники мають переважне право на одер жання вкладів неправильно. Логічним виглядатиме саме висновок про те, що вкладники КТ мають право на повернення вкладу.
Наявність такого роду переважних прав при поділу майна обумовлюється специфікою правового положення, яке мала та чи інша особа під час функціонування юридичної особи. Воно проявляється у відсутності в асоційованого члена кооперативу, власника привілейованих акцій такого ж обсягу прав, як і у власника простих акцій, члена кооперативу, пов'язаних з участю в управлінні відповідною юридичною осо-
бою. Унаслідок цього законодавець наділяє відповідну категорію осіб переважними правами, забезпечуючи їм можливість при ліквідації юридичної особи отримати відповідне майно або грошові кошти переважно перед іншими учасниками.
Розподіл майна поміж учасниками господарських товариств. Відповідно до ч. 4 ст. 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Стаття називається «Порядокліквідації юридичної особи», а тому повинна була б поширюватися на усіх юридичних осіб. Проте в ній ідеться про учасників, а учасників мають лише товариства (ч. 2 ст. 83 ЦК). Виходить, що ч. 4 поширюється лише на товариства. Зазначена норма є диспозитивною, у ній закріплено пріоритет спеціального законодавства. Слід відзначити, що в жодній іншій нормі ЦК не передбачено особливостей ліквідації тих чи інших видів юридичних осіб, крім коман-дитних товариств. Проте це не означає, що таких особливостей немає. Практично кожен закон, що визначає правовий статус того чи іншого виду юридичної особи, передбачає норми про ліквідацію.
Для господарських товариств особливості ліквідації та розподілу ліквідаційної маси передбачені ст. 20, 21 Закону «Про господарські товариства». Зокрема, у ст. 21 зазначено, що грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.
Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.
Аналогічна за змістом норма передбачена в ч. 4 ст. 91 ГК.
Передбачений законом порядок розподілу майна товариства викликає декілька запитань та потребує тлумачення. Найперше, йдеться про
розподіл «грошових коштів, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу майна при ліквідації». Натомість постає питання, чи може бути розподілено інше майно товариства? Чи зобов'язана ліквідаційна комісія продавати усе майно?
Увага! Розподіл майна товариства між учасниками в натурі не порушує нічиїх прав, а тому він є можливим. До того ж законодавством не передбачено обов'язку ліквідаційної комісії продавати все майно юридичної особи. Навпаки, у ч. 2 cm. 111 ЦК України зазначено, що ліквідаційна комісія здійснює продажмайна юридичної особи вразі недостатності в неїгрошових коштів для задоволення вимог кредиторів. Отже, якщо грошових коштів достатньо, продавати майно не потрібно.
Тривалість строку, передбаченого для розподілу майна між учасниками. Зазначено, що розподіл проводиться «у шестимісячний строк». Логічне тлумачення дозволяє розуміти цей строк як кінцевий. Тобто розподіл майна повинен відбутися до спливу шести місяців. При цьому цей строк буде дотримано і тоді, коли розподіл проведено через місяць після публікації про припинення юридичної особи. Одночасно жодних наслідків недотримання цього строку немає.
Статтею 111 ЦК України передбачено два строки:
для пред'явлення вимог кредиторів - не менше ніж 2 місяці з дати публікації повідомлення (ч. 4 ст. 105 ЦК);
для проведення розрахунків із кредиторами четвертої черги -1 місяць від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу (ч. З ст. 111 ЦК).
Відповідно до ст. 36 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа може подати після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не ранние двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової іїіформації.
На практиці, ураховуючи реєстраційні дії і необхідність зняття з обліку з різних установ, тривалість ліквідаційної процедури становить в середньому від З до 6 місяців.
Як указувалося вище, учасники не є кредиторами, а тому розподіл майна між ними відбувається після затвердження ліквідаційного балансу. Отже, не раніше 2 місяцш.
Однак можна змоделювати ситуацію, що орган, який прийняв рішення про ліквідаціїо, встановить більш тривалий строк для заявления вимог кредиторів, наприклад 6 місяців, або ліквідаційна комісія буде тривалий час проводити продаж майна і стягнення коштів з дебіторів. У цьому випадку передбачений ст. 21 Закону України «Про господарські товариства» шестимісячний строк буде порушений з об'єктивних причин. Тому цей строк є зайвим, бо він не виконує жодної регулятивної функції.
Увага! Розподіл майна товариства між учасниками відбувається після затвердження ліквідаційного балансу.
У ч. З ст. 21 Закону «Про господарські товариства» передбачено, що в разі виникнення спорш щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гаранти.
Це, крім того, про що тут прямо зазначено, означає, що до вирішення цих спорів товариство не може бути ліквідовано. Адже ліквідація відбувається після розподілу майна між учасниками. Спір щодо виплати заборгованості товариства - це, в першу чергу, позови кредиторів, вимоги яких не були визнані ліквідаційною комісією.
Однак у ч. З ст. 112 ЦК України на цей випадок передбачена інша норма: за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи, тобто після фактичного розподілу майна між учасниками.
Відтак, знову постає проблема співвідношення правил дії законш у часі та дії загального і спеціального законш. Підхід, який пропонує ч. З ст. 21 Закону «Про господарські товариства», більше відповідає інтересам захисту прав кредиторів, тому саме він повинен би бути загальним.
Немає чіткої норми і про те, як саме відбувається поділ майна між учасниками. Зокрема, належить це питання до компетенції ліквідаційної комісії чи учасників (зборів учасників), хто передає майно учасникам і як це оформляється.
Увага! Очевидно, цю функцію повинен виконувати голова ліквідаційної комісії. Передача майна учаснику повинна оформлятися документально шляхом складення відповідного акта приймання-передачі, який підписується учасником і головою ліквідаційної комісії від імені товариства.
Якщо йдеться про розподіл грошових коштів, то тут, як правило, спорів виникати не повинно. Ліквідатор сплачує кожному з учасників належну йому суму відповідно до порядку, передбаченого установчими документами товариства. Питання про розподіл майна між учасниками в натурі повинно вирішуватися самими учасниками. При цьому повинна враховуватися його реальна ринкова вартість, адже відповідно до ст. 20 Закону «Про господарські товариства» ліквідаційна комісія забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Увага! Учасники можуть укласти між собою договір, який би визначав розподіл майна в натурі.
Якщо майно або окремі речі розподілити між учасниками пропорційно неможливо внаслідок їх неподільності, допустимою буде передача цього майна одному з учасників з виплатою на користь інших грошової компенсації.
У разі якщо учасники не можуть домовитися між собою про розподіл майна, питання повинен вирішувати орган, що прийняв рішення про ліквідацію: загальні збори учасників або суд. Одним із варіантів розподілу може бути продаж майна. Тут слід ураховувати, що продаж майна має податкові наслідки для товариства.
Увага! Може виникнути ситуація, коли учасник не може одержати належної йому частки з певних причин. У цьому випадку можливе застосування до цих правовідносин cm. 537 ЦК України та внесення належної учаснику суми в депозит нотаріуса.
Якщо учасник відмовився одержати належну йому частину майна (фактично подарував її товариству), то ця частка повинна розподілятися між іншими учасниками пропорційно належним їм часткам.
Важливим для правильного розподілу майна ліквідованої юридичної особи між учасниками, є також співвідношення понять «учасник» і «власник частки» в ліквідаційній процедурі. Наприклад, під час ліквідаційної процедури помирає один з учасників. Його частка переходить до правонаступника. Очевидно, що він повинен одержати частину активів у разі ліквідації. Але ж внесення змін до статуту після внесення до реєстру запису про прийняття рішення про припинення юридичної особи забороняється (ч. 2 ст. 35 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Виходить, що він є власником частки, але не є учасником товариства. Аналогічна ситуація виникає і в разі відступлення частки. Доречно буде нагадати про можливих співвласників частки, зокрема, про подружжя.
Увага! З метою врахування цих відносин, майно ліквідованого товариства повинно ділитися між власниками часток у статутному капіталі, а не учасниками товариства.
Майно кооперативу, що залишилося після задоволення всіх вимог до кооперативу, розподіляється між членами кооперативу, за виключенням майна неподільного фонду, яке не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна (частини 6 та 7 ст. 29 Закону «Про кооперацію»).
При ліквідації установи та непідприємницьких товариств (благодійних організацій, об'єднань громадян, профспілок творчих спілок майно засновнику (засновникам, учасникам, членам) не передається, а спрямовується на ті цілі, для яких було створено зазначені юридичні особи (ст. 21 Закону «Про об'єднання громадян», ст. 18 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також похідним чином випливає з ч. З ст. 83 ЦК).
Згідно зі ст. 20 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» майно релігійної організації, що ліквідувалася, переходить у власність