У коментарі до ЦК України, що готувався суддями Верховного Суду України, автори запропонували інше тлумачення: п. 2 ст. 1219 ЦК України є загальною нормою, водночас як ч. 5 ст. 147 ЦК України формулює виняток з нього1. На нашу думку, такий підхід не ґрунтується на нормах ЦК, оскільки в цих статтях ідеться про різні об'єкти: право участі і частку в статутному капіталі. Тому конкуренції норм тут не виникає.
Не можна не помітити, що ст. 1219 ЦК України корелюється зі ст. 100 ЦК України, за якою право участі не може окремо передаватися іншій особі. У контексті спадкових правовідносин, слово «окремо» можна розуміти так, що право участі не спадкується окремо від права на частку, але ці права можуть спадкуватися разом.
Якщо спадкується частка, а статутом ТОВ передбачається набуття спадкоємцями права участі в товаристві, то об' єктом спадкування є право на частку, а вона у свою чергу, надає корпоративні права, які, як відомо, включають і майнові, і організаційні права (зокрема, і право на участь в управлінні. Спадкоємець фактично стає учасником товариства, оскільки набуває такі самі права і обов'язки, як і інші учасники товариства.
Коли статутом товариства не передбачено спадкування права участі, то спадкоємець спадкує лише частку в статутному капіталі, але не стає учасником товариства. Він має право вступити в товариство, але це залежить від рішення зборів учасників.
Увага! До складу спадщини має входити право на частку в статутному капіталі і у свідоцтві про право на спадщину зазначається в будь-якому разі лише ця частка. Унаслідок спадкування у спадкоємця можуть виникати й корпоративні права, якщо це передбачено статкутом ТОВ. Утім, це не
впливає на склад спадщини і не тягне за собою специфіки оформлення
свідоцтва про право на спадщину.
3.3.S0. Умови спадкування
Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України часткау статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства
1 Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. - Коментар до ст. 147. - С 383
не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Отже, за загальним правилом, частка переходить до спадкоємця (правонаступника), так би мовити, автоматично, без будь-яких умов. У цьому випадку жодних спеціальних дій для набуття частки ні від товариства, ні від учасника не вимагається, окрім прийняття спадщини. Зазначена норма є диспозитивною і надає можливість самим учасникам товариства визначитися з умовами спадкування частки. Однак свобода учасників обмежується, оскільки закон пропонує їм на вибір лише одну можливу норму: встановити необхідність одержання згоди на перехід частки (по суті - на її спадкування) інших учасників товариства. Інших правил статут установлювати не може.
Конструкція переважного права на вступ в ЦК України вже не застосовується, однак учасникам дозволяється на власний розсуд установити в статуті необхідність одержання згоди інших учасників. Така зміна правового регулювання відносин з приводу вступу спадкоємців учасника ТОВ відбулася на користь спадкоємців, оскільки вони, за загальним правилом, тепер не залежать від інших учасників товариства.
Увага! Принципове значення для визначення процедури вступу спадкоємця має статут товариства. Якщо статутом прямо не передбачено необхідність одержання згоди інших учасників, то починаючи з 1 січня 2004 року спадкоємець спадкує частку незалежно від ставлення до цього інших учасників.
За змістом ч. 5 ст. 147 ЦК України статутом товариства може бути передбачено, що перехід прав на частку допускається лише за згодою інших учасників товариства, а не товариства, як такого.
Увага! Згода повинна надійти від всіх учасників, тобто від кожного окремо. Обмежуватися лише розглядом цього питання на загальних зборах учасників товариства було б неправильно, оскільки рішення зборів як вищого органу товариства, і рішення учасника - це явища не тотожні, особливо
якщо врахувати, що для прийняття рішення на зборах необхідна
проста більшість голосів.
