Дії, що порушують процедуру створення AT, установлену Законом, є підставою для прийняття ДКЦПФР рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Після чого ДКЦПФР звертається до суду з позовом про ліквідацію АГ.
3.4.12. Засновницький договір
У Законі «Про акціонерні товариства» договір, що укладається засновниками, називається «засновницьким», а в ст. 153 ЦК такого терміну немає.
Засновницький договір, що укладається між засновниками АГ, слід відрізняти від засновницького договору повного та командитного товариства. Останні є установчими документами цих товариств, а засновницький договір при створенні АГ установчим документом AT не є (ч. 2 ст. 153 ЦК, ч. З ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства»).
На відміну від ст. 153 ЦК, де зазначається, що засновники «укладають між собою договір», у ч. З ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» вказується, що ними може укладатися засновницький договір. Тобто якщо за ЦК виходить, що в разі створення АГ двома і більше засновниками договір між ними має бути укладено, то за Законом такого імперативу немає.
Утім, для засновників АГ навряд чи буде можливим не укладати договір, адже це вимагається необхідністю відкриття рахунку в банку для оплати вартості акцій.
Зміст та строк дії засновницького договору. У цьому договорі визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення АГ, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.
Натомість в абз.З ч.З ст.9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлюється, що засновницький договір діє до дати реєстрації ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Форма засновницького договору. Форма засновницького договору проста письмова, а в разі створення AT фізичними особами, він підлягає нотаріальному посвідченню (абз. З ч. 2 ст .153 ЦК).
Увага! Дещо інакше врегульовує форму договору Закон «Про акціонерні товариства», в абз. 4 ч.З ст.9 якого визначається: «Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню».
Різниця між нотаріальним посвідченням договору та нотаріальним засвідченням підписів засновників істотна, і ця неузгодженість має бути усунена. Між тим в Прикінцевих і перехідних положеннях Закону «Про акціонерні товариства» не зазначається про внесення змін до ЦК.
Слід при цьому враховувати наслідки, які встановлює ЦК при недодержанні вимог про нотаріальне посвідчення договору - він є нікчемним (ст. 220). Аналогічного наслідку при недодержанні вимог про нотаріальне засвідчення підписів законом не передбачається.
3.4.13. Статут at
Статут AT має містити, крім загальноприйнятих відомостей про найменування, місцезнаходження корпорації та її припинення, ще такі інформативні та регулюючі блоки: (а) управління корпорацією (види органів, порядок їх формування, компетенція, прийняття рішень тощо); (б) порядок формування майна корпорації (статутного або складеного капіталу, його збільшення або зменшення); (в) порядок реалізації учасниками своїх прав (майнових та немайнових).
Вимоги, що містяться у ст. 154 ЦК, до статуту АГ, були прокоментовані вище. До цього слід додати, що враховуючи численні дозволи, що містяться в Законі «Про акціонерні товариства», врегулювати ті чи інші аспекти діяльності товариства, порядок та механізм реалізації прав акціонерів, а іноді навіть самі ці права в статуті, доцільно вказати на те, які саме норми Закону при цьому мають ураховуватися.
Оскільки у ст. 145 та 159 ЦК та ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлюється невичерпний перелік питань, що становлять
виключну компетенцію загальних зборів учасників та акціонерів з передбаченням можливості розширити у статуті їх коло, це можна використати при розробленні статутів або внесенні до них змін і доповнень.
У статуті можна передбачити й передачу деяких питань з компетенції вищого органу до компетенції інших органів корпорації - виконавчого або контрольного. Слід лише мати на увазі, що питання виключної компетенції такій передачі не підлягають.
У статуті можна передбачити прийняття рішення загальними зборами методом опитування. Слід ураховувати, що цей метод прийняття рішень може застосовуватися лише за наявності відповідного положення в статуті AT (ст. 48 Закону «Про акціонерні товариства») і за умов, якщо кількість акціонерів не перевищує 25 осіб.
При позитивному вирішенні цього питання у принципі слід одночасно передбачати в статуті саму процедуру опитування, зокрема, надсилання учасникам проекту рішення або питань для голосування, установлення строку, протягом якого учасники мають відреагувати на це, передбачити письмову форму відповіді, строк інформування учасників про прийняте рішення, порядок оформлення результатів такого опитування та ін.
Суттєві особливості управління в AT з одним акціонером вимагають урахування з відповідним врегулюванням їх в статуті, де слід передбачити порядок здійснення цим учасником своїх функцій, порядок прийняття ним рішень, порядок оформлення цих рішень.
У статутах врегульовуються й численні особливості управління в значних та дрібнихАТ, публічних та приватних АГ, що у відсутність диференціації в законодавчому регулюванні викликає нагальну потребу.
Мають свої особливості порівняно з АГ і так звані державні AT. Основною їх відмінністю є відсутність у них вищого органу як такого, у зв'язку з чим вирішення питань, віднесених до компетенції вищого органу, до скликання перших загальних зборів акціонерів покладається на органи виконавчої влади або наглядову раду1. Це ускладнює правозастосування, оскільки в чинному законодавстві відсутні спеціальні норми, які 6 регулювали особливості порядку управління дер-' Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, зроблені судовою палатою в цивільних справах ВСУ 01. 01. 04 р. // Архів Верховного Суду України.
