402 ^J^fiMS- j

3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт

Передання учасником частки (їїчастини) ускладеному капіталі ПТ здій­снюється за згодою всіх учасників ПТ (а) іншому учасникові (учасникам) ПТ (б) або третій особі (в) з наслідками, передбаченими в ст. 127 ЦК.

Отже, учасникам ПТ, на відміну від учасників ТОВ, закон не дає можливості в статутному документі заборонити передання частки не учасникам товариства. Що, звичайно ж, викликає подив, адже за логікою повної відповідальності учасники ПТ повинні б були мати таке право, адже воно дає можливість контролювати коло учасників, дії яких можуть викликати таку відповідальність.

Не дивлячись на використання в ЦК різних термінів для визначення права учасників ТОВ і ПТ на відчуження частки (у ТОВ учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину), а в ПТ передати частку), оформлення такого відчуження має здійснюва­тись однотипно - шляхом укладання відповідного цивільно-правового договору щодо передачі права власності на частку. Слід звернути увагу і на те, що, на відміну від ТОВ (ст. 147 ЦК), в учасників ПТ (ст. 127 ЦК) відсутнє переважне право купівлі частки (її частини) учасника, що в поєднанні з відсутністю права заборонити передання частки третім особам є взагалі неадекватним для правового статусу ПТ.

Учасник, що бажає передати частку, повинен повідомити про це інших учасників в порядку, установленому установчим договором. Якщо такий порядок відсутній, то загальноприйнятим способом з отриманням до­кументів, що підтверджують направлення повідомлення.

Оформлення їх згоди на передання частки залежить від того, як в конкретному ПТ приймаються рішення його учасниками на спільних зборах учасників шляхом оформлення відповідного протоколу чи іншим, зазначеним у засновницькому договорі способом (наприклад, шляхом отримання згоди кожного учасника).

Статус учасника ПТ передбачає сукупність повноважень, які належать кожному учаснику відповідно до закону та засновницького договору, а саме: право вимагати від інших учасників унесення їхньої частки у строк, передбачений засновницьким договором; право на ведення справ това­риства; право на ознайомлення з документацією; право вимагати від учасників - уповноважених на провадження певних дій від імені това-

риства - їх виконання тощо. У разі передання частки (її частини) ново­му учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину)

Статус учасника ПТ підтверджується відповідною інформацією в засновницькому договорі. Тому зміна цього статусу в результаті пере­дання частки (її частини) також має бути оформлена шляхом внесення до договору відповідних змін та їх державної реєстрації в порядку, установленому ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Як документ про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, нотаріально посвідчена копія якого має бути надана державному реєстратору, надається відпо­відний цивільно-правовий договір щодо передачі права власності на частку, про який ішлося вище.

У випадку невнесення таких змін інформація про особу, до якої право власності на частку перейшло за договором про її передачу, не буде місти­тися в засновницькому договорі і відповідно в Єдиному державному реє­стрі, що викликає наслідки, передбачені п. З ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, але не були до нього внесені, не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати про ці відомості.

3.1.6. Виключення зі складу учасників

Виключення зі складу учасників дозволяється лише у винятков ви­падках - у разі систематичного невиконання чи неналежного виконан­ня учасником своїх обов'язків або якщо останній перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства. Порядок виклю­чення передбачено ст. 128 ЦК.

Підстави для виключення учасника необхідно конкретизувати в заснов­ницькому договорі, бо судова практика виходить з того, що в разі виник­нення ситуації, за якої внаслідок спорів, незгоди щодо управління това­риством та неможливості досягнення домовленості між учасниками ПТ, стає неможливим подальше продовження спільної діяльності, слід керу­ватися положеннями установчих документи? товариства, які встановлюють порядок виключення зі складу товариства його учасників та передбачають можливість припинення перебування у складі товариства учасника, який своїми діями суперечить досягненню спільної мети товариства в разі не-

досягнення домовленості щодо спірних питань'. Згідно з Рекомендаціями Президії ВГСУ у вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учас­ників з відповідних товариств, господарським судам слід ураховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не госпо­дарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність при­йняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позо­ву про визнання такого рішення недійсним.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариства пови­нно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, у чому полягає систематичність невиконання учасником това­риства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник пере­шкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповіднихвідомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника².

3.1.7. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника

До таких причин відносяться смерть учасника або оголошення його померлим, ліквідація (реорганізація) юридичної особи - учасника ПТ (добровільна - за рішенням учасників, або примусова - за рішенням суду) та інші, передбачені ст. 129 ЦКУ До таких підстав зміни складу учасників закон відносить і вибуття учасника з ПТ у разі звернення стягнення на частину майна ПТ, що відповідає частці учасника у скла­деному капіталі товариства.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про господарські товариства» звернення стягнення на частку учасника в ПТ за його власними зобов'язаннями не допускається. Згідно з Рекомендаціями Президії ВГСУ при недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділення частки учасника-боржника. У вирішенні спорів, пов'язаних

' Постанова ВГСУ від 11.05.2007 р. № 24/651 «Про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів учасників повного товариства «Українська міжрегіональна каса взаємо­допомоги» // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.

² Пункт 3.10 Рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 p. № 04-S/14 «Про прак­тику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»//Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.

зі зверненням стягнення на частку учасника ПТ, господарським судам слід керуватися нормами ЦК України, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних від­носин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положен­ня застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжу­ють існувати після набрання ним чинності¹.

Якщо перелічені вище зміни у складі учасників відбулися, учасника­ми, що залишилися, має бути прийнято одне з двох рішень: 1) про вне­сення відповідних змін до засновницького договору і продовження ді­яльності ПТ або 2) про ліквідацію ПТ, зокрема у випадку, якщо в товаристві залишається один учасник (ст.132 ЦК).

ПТ зобов'язане виплатити вартість частини майна товариства а) учаснику, який вийшов з товариства, б) якого виключено або в) який вибув з ПТ, а також г) спадкоємцю учасника - фізичної особи² або д) правонаступнику юридичної особи, які не вступили до ПТ (ст. 130 ЦК). За загальним правилом ця вартість є пропорційною частці цього учасника у складеному капіталі товариства. Однак засновницьким до­говором може бути установлено й інший порядок визначення цієї суми. Згідно з Рекомендаціями Президії ВГСУ вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

Господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визначенням та/або стягненням вартості частки майна, належної до сплати учаснику, що вибув, слід задовольняти клопотання сторони про проведення оцін­ки майна товариства суб'єктом оціночної діяльності з метою визначен­ня вартості такої частки.

У вирішенні спорів, пов'язаних з виходом учасників повних товариств та виплатою вартості їх часток, господарським судам слід керуватися положеннями ст. 71 Закону України «Про господарські товариства», якщо учасник вийшов з товариства до набрання чинності ЦК України.

' Пункт 3.9 Рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин » / / Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.

Пленум Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» виходить з того, що спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 6.