3.1.3. Вибір найменування юридичної особи

Вибір найменування юридичної особи є правом її засновників або згодом - вищого органу юридичної особи, за рішенням якого наймену­вання може бути змінено.

Утім, у законодавстві є й норми, що встановлюють обмеження роз­суду засновників/ органу юридичної особи у виборі найменування. Так, згідно з ч. 8 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб - підприємців» державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які надані для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо:

а) найменування не відповідає вимогам щодо обмежень, які встанов­ лені абзацом дев'ятим частини першої ст. 27 цього Закону;

б) найменування юридичної особи не відповідає вимогам щодо на- . йменування юридичних осіб окремих організаційно-празових форм,

установлених законом;

-м^5 бз

в) викладення найменування не відповідає вимогам, установленим спеціально вповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Відповідно до ч. 14 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державний реєстратор відмовляє в резервуванні найменування юридичної особи у випадку наявності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, що зазначено в заяві про резервування найме­нування юридичної особи.

Згідно зі ст. 27 зазначеного Закону підставою для відмови в держав­ній реєстрації юридичної особи є наявність у Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, що має намір зареєструватися, а також використання в найменуванні юри­дичної особи повного або скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих на­йменувань, або історичного державного найменування, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України.

Право відмовити у використанні банком запропонованого наймену­вання має й Національний банк України за наведеними у ст.15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підставами.

Водночас щодо комерційних найменувань такого правила не існує. Так, згідно з ч. 4 ст. 489 ЦК особи можуть мати однакові комерційні наймену­вання, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють й (або) реалізовують, і послуг, які ними надаються.

3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи

Виникнення права на найменування в юридичної особи пов'язане з державною реєстрацією цієї юридичної особи.

Найменування юридичної особи вказується в його установчих до­кументах і вноситься до Єдиного державного реєстру (ч. З ст. 90 ЦК). Тобто за загальним правилом окрема реєстрація найменування юри­дичної особи не здійснюється.

Водночас комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване в порядку, установленому законом (ч. 2 ст. 90 ЦК). Однак це не є обов'язковим для його правової охорони, якщо воно не є частиною торговельної марки. Право інтелектуальної влас­ності на комерційне найменування виникає з моменту першого вико­ристання цього найменування (ч. 2 ст. 489 ЦК).