5. ІЙ» т&

5. AT, створені у

6. процесі корпоратизації і приватизації

державні і

комунальні

підприємства

товариства

5. _К

5. юридичної особи (за ГК)

державні і

5. державні

6. акціонерні

7. компанії

комунальні

господарські

об'єднання

визначені в ЦК

_ч

1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб

За проектом ЦК передбачалися лише дві організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: установи і товариства. Останні можуть бути підприємницькими і непідприємницькими, а підприємницькі - гос­подарськими товариствами і виробничими кооперативами.

Логічність такого підходу очевидна, корисність також, що дозволило б привести до загального знаменника всі численні форми і види юри­дичних осіб, що за своєю суттю можуть бути віднесені до однієї з двох названих організаційно-правових форм.

Однак утіленню такої стрункої системи юридичних осіб перешкодив ГК, в якому передбачаються інші види (або форми) юридичних осіб. У зв'язку з цим ст. 83 ЦК було викладено в такій редакції, що допускає існування інших організаційно-правових форм юридичних осіб при­ватного права, крім установ і товариств.

Таким чином, виходячи зі ст. 83 ЦК, можна було б зробити висновок про існування трьох організаційно-правових форм юридичних осіб приватно­го права: установ, товариств та інших. При цьому в самому ЦК регулюють­ся тільки перші дві, а решта регулюються ГК й іншими законами (це різні

-**%^ 29

види підприємств, передбачених ГК: приватні (ст. 113), підприємства ко­лективної власності (гл. 10), фермерські господарства (ст. 114) таін.)

У зв'язку з цим розглянемо регулювання юридичних осіб не тільки за ЦК, але й за ГК.

У ЦК використовується, але не розкривається поняття «організаційно-правова форма». Прийнято вважати, що під цим терміном варто розуміти закріплену нормами права модель організа­ції, визнаної юридичною особою¹. Поняття «організаційно-правова форма» і «юридична особа» не можна розділяти одне від іншого, а для визначення видів юридичних осіб необхідно установити відповід­ні критерії. Цими критеріями пропонується вважати об'єкти права власності учасників і їхню відповідальність за боргами юридичної осо­би². Саме завдяки їм стає можливим розмежувати установи і товариства з подальшою класифікацією останніх.

У ст. 83 ЦК названо лише дві організаційно-правові форми юридичних осіб - товариства й установи. З цього виходять принаймні два висновки.

По-перше, акціонерне товариство, кооператив тощо не являють со­бою організаційно-правові форми юридичних осіб, а є видами юридичних осіб у рамках тієї або іншої їхньої форми (товариства або установи).

По-друге, юридична особа не може бути одночасно товариством і уста­новою, у зв'язку з чим вимагають змін численні закони України. Так, напри­клад^ ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» вказується, що господарське товариство є підприємством, установою, організацією. Уст. 2 Закону України «Про страхування» також міститься аналогічна фраза, що страховики як фінансові установи створюються в зазначених формах гос­подарських товариств. А в ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг»³ фінансова установа визначається як юридична особа, що надає фінансові послуги. Ними можуть бути банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товари­ства, страхові компанії, установи накопичувального пенайного забезпе­чення, інвестиційні фонди і компанії та шші юридичні особи.

Отже, особливо в останньому випадку очевидно, що термін «уста­нова» вживається тут не в тому значенні, який у нього вкладається ч. З

Кравчук В.М. Сутнісні ознаки юридичної особи // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 7. - С.31-32.

Кучеренко ЇМ. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. - Київ: Аста, 2004.-С 18,20,22. ³ Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.