- політичні партії (ст. 12 Закону «Про об'єднання громадян») та ін. У літературі вживається термін «член» стосовно й акціонерів¹, що

не можна визнати правильним.

ЦК не вживає стосовно учасників юридичних осіб ні поняття «власник» товариства чи іншої юридичної особи, ні інших аналогічних понять.

Навпаки, у ГК не тільки це має місце, але й досить поширений вираз «власникмайна (засновник) суб'єкта господарювання» стосовно, напри­клад» затвердження статуту цього суб'єкта (ч. 5 ст. 57 ГК). Із цього при­воду необхідно мати на увазі таке. При створенні юридичної особи (суб'єкта господарювання, підприємства) особа, яка приймає рішення про це, передає створюваному суб'єкту майно. При цьому засновник має бути однозначно власником переданого ним як вкладу майна. Майно після його передачі переходить до юридичної особи (товариства або установи). До державної реєстрації юридичної особи неможливо гово­рити про неї як власника майна з відсутністю суб'єкта права власності, адже суб'єктом юридична особа стає тільки після державної реєстрації. При цьому варто враховувати різний правовий статус юридичних осіб, передбачених ЦК і ГК.

За ЦК майно передається засновником(ами) у власність створюваної ними юридичної особи, тому що всі юридичні особи приватного права за ЦК є власниками свого майна. Отже, неприпустимо говорити про влас­ника юридичної особи, тому що сама юридична особа і є власником.

За ГК це питання однозначно не визначено за наявності існування в ньому досить великої кількості підприємств, які є по суті юридичними особами приватного права (приватні, дочірні та ін). Стосовно ж публіч­них юридичних осіб (наприклад, державних і комунальних підприємств) засновник зберігає за собою право власності на передане створювано­му ним підприємству майно. Само ж це підприємство є суб'єктом права господарського відання або оперативного управління. Тому вживання

' Див., напр.: Кашанина Т.В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регули­рование внутрифирменной деятельности. - М., 1995. - С.60.

терміна «власник майна» стосовно цих підприємств є правильним. Таким власником буде відповідно держава для державних підприємств і територіальна громада для комунальних підприємств.

Увага! Оскільки серед численних юридичних осіб, правило, є власниками, кількість невласників незначна, то вживання терміна «власник майна (засновник) суб'єкта господарювання» для всіх юридичних осіб («суб'єктів госпо­дарювання») буде, безумовно, неправильним.

2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів

Практичне значення поділу понять учасників, засновників, акціоне­рів є досить суттєвим.

Так, для певних категорій осіб установлено заборону виступати заснов­никами юридичних осіб, у той час, коли нічого не сказано щодо того, чи можуть ці ж особи бути учасниками або акціонерами.

Наприклад, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГК, ч. 4 ст. З Закону «Про кре­дитні спілки»¹ встановлено заборону для цієї юридичної особи висту­пати засновником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності. Із цього однозначно не виходить, що вона не може бути акціонером, тобто вкладати наявні в її розпорядженні кошти в акції. Тільки зістав­лення наведених статей з ч. 1 ст. 21 вказаного Закону дозволяє це ствер­джувати, оскільки в ній вичерпно зазначено напрямки діяльності з розміщення кредитною спілкою своїх коштів. Серед них придбання акцій відсутнє, а зазначена лише можливість вкладення коштів у дер­жавні цінні папери.

Таким чином, до висновку про заборону кредитної спілки виступати акціонером за наявності різношерстої термінології в законодавстві можна дійти лише за допомогою тлумачення.

Різний вік, з досягненням якого особа може бути засновником, членом або учасником юридичної особи. І навпаки, такий вік не встановлено для акціонерів, оскільки вони є власниками акцій, а право власності може мати і неповнолітня особа, і недієздатна особа. Інша справа - здійс­нення цього права: ' Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 15. - Ст. 101.

342 £*$&**-

Відповідно до статей 1 ІД2 Закону «Про об'єднання громадян» як засновниками, так і членами політичних партій можуть бути тільки осо­би, що досягай 18-літнього віку.

Навпаки, засновниками громадських організацій можуть бути також лише повнолітні особи, а членами - особи, що досягли 14 років. Заснов­никами ж молодіжних і дитячих організацій можуть бути особи, що досягли 15 років, а їхніми членами - і зовсім малолітні особи.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 32 ЦК неповнолітні особи (з 14 до 18 років) вправі бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. У ст. 114 ЦК загальна заборона для таких осіб бути учасниками госпо­дарських товариств відсутня. Однак ч. 7 ст. 80 ГК для учасників повних товариств і повних учасників командитних товариств установлює ви­могу про необхідність їхньої реєстрації як суб'єктів підприємництва. З урахуванням цього такими учасниками можуть бути особи, які до­сягли повноліття або 16-літнього віку й стали дієздатними в повному обсязі відповідно до правил ч. З ст. 35 ЦК. Подібних вимог не можна висунути проти учасників товариств з обмеженою й додатковою відпо­відальністю, а також акціонерів.