Спостерігається очевидна відмінність регулювання юридичних осіб за ГК від регулювання за ЦК: по-перше, головним^одовіш поняттям за ГК є суб'єкт господарювання, а за ЦК - юридична особа; по-друге, під­приємство за ГК є суб'єктом права, а за ЦК - воно таким не визнається, а є об'єктом права.

Юридичними особами відповідно до ст. 80 ЦК є організації, створе­ні і зареєстровані в установленому порядку. Тобто для того, щоб певне утворення було юридичною особою, необхідно, щоб воно: а) створю­валося в порядку, передбаченому законодавством; б) було зареєстрова­но в порядку, передбаченому законодавством.

Проте, незважаючи на відсутність у визначенні юридичної особи ознак, що завжди супроводжували його характеристику, вони не втра­тили свого значення.

1.2. Ознаки юридичної особи

1.2.1. Організаційна єдність

Організаційна єдність традиційно сприймається як єдність, цілісність явища, що складається зі складових частин, особливим, певним чином упорядкованих. Юридична особа відокремлюється, персоніфікується, стаючи окремим суб'єктом, не зливаючись зі своїми засновниками і не будучи їхнім продовженням. Форма цих упорядкованих зв'язків між особами, що тим самим стають зв'язаними між собою своїм прилучен­ням до певної юридичної особи, створює визначену єдність і порядок у діяльності, необхідні для даного суспільного утворення, робить його організацією¹.

Ця ознака є своєрідною для корпорації однієї особи, в якій іноді вза­галі не вбачають ні організації, ні організаційної єдності². Навряд чи можна погодитися з таким категоричним твердженням, адже навіть у період формування радянських теорій юридичної особи, коли практич­но повсюдно існували лише державні підприємства, які так само, як і компанії однієї особи, не припускали ніякого об'єднання осіб, не вва­жалося, що в них відсутня ознака організаційної єдності.

' Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Автореф. дис.... канд. юрид.

наук: 12.00.03. - Львів, 2000. - 45 с ^г Там само.

Унаслідок цього можна стверджувати, що не тільки об'єднання по­роджує організацію. Організаційна єдність характерна і для інших юридичних осіб, у тому числі компаній однієї особи.

При характеристиці юридичної особи як певної організації слід ви­ходити з широкого бачення цієї ознаки юридичної особи, маючи на увазі організацію її органів управління, її виробничих функцій по від­ношенню до підприємства зі складною структурою тощо. Отже, будь-яка юридична особа повинна бути достатнім чином організована для ви­ступу зовні як єдине ціле.

Таким чином, в організаційній єдності втілюється ознака наявності в юридичної особи самостійної волі за допомогою належної її органі­зації і управління нею.

Внутрішня структура управління, порядок формування та компетен­ція органів юридичної особи та їх права щодо здійснення зовнішньої діяльності містяться в її установчому документі, а також у внутрішніх (локальних корпоративних актах юридичної особи).

Цією ж ознакою організаційної єдності почасти охоплюється й така властивість юридичної особи, як існування, незалежне від складу учасни­ків (засновників, акціонерів), що також забезпечується правовим режи­мом майна юридичної особи. Юридична особа не залежить від заміни учасників або засновників майже до повного оновлення їх складу, вона не залежить навіть від участі вказаних осіб в її діяльності, у тому числі в управлінні та контролі.

1.2.2. Майнова відокремленість

Для характеристики майнової відокремленості істотне значення має концептуальне положення цивільного права, що будь-яка юридична особа повинна бути власником свого майна. Винятки при цьому складають юри­дичні особи публічного права, створювані за ГК та іншими законами.

Звідси випливає, що будь-яка юридична особа має майно (сукупність речей, майнових прав і обов'язків, у тому числі підприємство). Це май­но може належати їй на праві власності та на іншому праві.

Юридичними особами - власниками є всі юридичні особи приват­ного права - установи і товариства.

Юридичними особами - невласниками є юридичні особи публічно­го права: державні (у тому числі казенні) підприємства, комунальні підприємства, державні і комунальні установи.

5. Зі*,

18

Однак існують і такі юридичні особи, правовий режим майна яких у діючому законодавстві не визначено. Це приватні підприємства (ст. 113 ГК), дочірні підприємства (ч. 8 ст. 63, ч. 4 ст. 116 та ін. ГК), під­приємства, створені об'єднаннями громадян (ст. 112 ГК); кооперативні підприємства (ч. 5 ст. 63, ч. 4 ст. 95 ГК), орендні підприємства (ст. 115 ГК), а також фермерські господарства (ст. 114 ГК).

Таким чином, можна виділити три групи юридичних осіб України: і) власники;

невласники;

з невизначеним правовим режимом майна.

Юридичні особи - власники мають відокремлене майно, що належить їм на праві власності. Відповідно учасники (засновники, акціонери) не є власниками майна цих юридичних осіб. Вони мають або корпоративні, або зобов'язальні права у відношенні майна такої юридичної особи.

Юридичні особи - невласники згідно з ГК також мають відокремлене майно, що за ними закріплено, однак не на праві власності, а на іншому речовому праві: