186 ^ф^-
- відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 p. № 85/96-ВР примусова реорганізація страховика за рі шенням Уповноваженого органу може передбачати, зокрема залучення до числа учасників страховика інших страховиків за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав; звичайно, нічого спільного така процедура з цивільно-правовою реорганізацією юридичної особи не має;
- згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-Ш національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабі нету Міністрів України може бути надано повноваження, зокрема, щодо прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу; тобто в цьому випадку також законодавчо допускається процедура реорга нізації частин юридичної особи, які не є суб'єктами цивільного права.
Усі окреслені відхилення від загальноцивілістичної конструкції реорганізації юридичної особи мають обмежену сферу дії й не можуть застосовуватися поза межами відносин, на які поширюються відповідні законодавчі акти.
9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
У деяких випадках чинне законодавство України використовує замість терміну «реорганізація» інші терміни, зміст яких повністю або частково з ним збігається.
1. Так, в абз. 13 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ визначено реструктуризацію підприємства, тобто здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Тобто переважно реструктуризація у процедурах банкрутства є реорганізацією юридичної особи - боржника з певним цільовим навантаженням (крім заходів,
спрямованих на зміну управління боржника, що поняттям реорганізації не охоплюється).
2. Специфічним змістом характеризується поняття реструктуризації підприємства у законодавстві про приватизацію державного майна. Згідно з п. 23 Закону України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 р. № 1723-Ш у процесі приватизації майна державного підприємства, акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі корпоратизації та приватизації, з метою вдосконалення організаційної структури підприємства, структури управління, оздоровлення фінансового стану, забезпечення інвестиційної привабливості та ліквідності може проводитися реструктуризація підприємства або реорганізація відкритого акціонерного товариства. При цьому реструктуризація підприємства визначається в абз. З п. 1.1 Положення про порядок реструктуризації підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 12.04.2002 р. № 667 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 06.02.2007 р. № 201) як здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Звичайно, таке аморфне й позбавлене будь-яких чітких юридичних ознак визначення може охоплювати майже все, що завгодно, у тому числі й процедури класичної реорганізації підприємства, що приватизується.
3. У законодавстві України з питань військової справи використовуються терміни «переформування» та «розформування» військових частин, які можуть вважатися для останніх аналогами терміну «реорганізація». Так, п. 27 Положення про порядок вручення бойових прапорів військовим частинам Збройних Сил України, їх зберігання та утримання, що є додатком 2 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (Закон України від 24.03.1999 p. № 548-XIV), передбачено порядок передачі бойових прапорів і почесних назв під час переформування військових частин, під яким прямо розуміється реорганізація військової частини. Натомість ст. 1 Закону України «Про державні нагороди, якими відзначені трудові колективи, навчальні заклади, об'єднання громадян, військові частини і з'єднання» від 11.01.2007 p. № 574-V передбачено, що розформування військової частини може проводитися шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).