Якщо ж засновник ПП один, то як предмет договору купівлі-продажу має вказуватися майнове право засновника на майно ПП. Звичайно, що це компроміс, але компроміс розумний, бо інші варіанти тим більше неприйнятні.

4.2.5. Спадкування майна пп

Спадкування майна ПП залежить від того, яке право мав засновник (чи засновники) на майно цього підприємства. Якщо засновник був власником, то спадкуватиметься майно ПП, яке і позначається у свідо­цтві про право на спадщину. У противному разі спадкуватиметься майнове право засновника на майно ПП (на зразок з правом на частку в статутному капіталі учасника господарського товариства). Якщо ж ПП мало кілька засновників і йдеться про спадкування того, що нале­жало одному з них, то до спадкової маси входитиме право на частку в статутному капіталі ПП.

Разом з тим залишається не з * ясованим питання, чи стає спадкоємець (спадкоємці) померлого засновником ПП, тобто чи заступає він (вони) місце померлого?

Як і стосовно інших численних запитань, це також не врегульовано в ГК. Очевидно, у такому разі воно має знайти належне регулювання на рівні статуту ПП. Слід зазначити, що це важливий аспект, оскільки як і у випадках з учасниками ТО В, спадкоємці засновника ПП можуть не виявити згоди вступити до ПП або інші засновники ПП виступатимуть проти. Тоді у спадкоємця виникає право вимагати від ПП сплатити йому частку майна ПП, пропорційну частці померлого. Виникає ситу­ація, за якої частка в статутному капіталі не переходить до спадкоємця, а переходить натомість право майнової вимоги.

Бажано всі ці нюанси врегулювати в статуті ПП. Однак у разі від­сутності такого регулювання і виникненні спору є високий ступінь ві­рогідності того, що суд застосує за аналогією відповідні норми про права учасників ТОВ.

Отже, однозначної відповіді на питання, як спадкується майно ПП, надати не можна, адже слід, передусім, уважно проаналізувати його статут і зробити висновок, який правовий статус цього підпри­ємства і правовий режим його майна. Від цього залежить, що спад­куватиметься.

4.3. Підприємства з іноземними інвестиціями

4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвести­ціями

Розвиток іноземного інвестування в Україні диктує необхідність аналізу правового статусу такого суб'єкта, як підприємства з іноземни­ми інвестиціями (далі - ПП).

Правове регулювання такого підприємства здійснюється відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестування», ГК, Закону «Про інвестиційну діяльність», а також інших нормативно-правових актів.

Закон «Про режим іноземного інвестування», визначає, що підпри­ємством з іноземними інвестиціями є: підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодав­ства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого (за його наявності) становить не менше 10 відсотків.

Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвести­ціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Майже аналогічне визначення ПП міститься в ГК (ч. 2 ст. 63), хоча в ньому не зазначається, що ПІІ може створюватися в будь-який організаційно-правовій формі. Стаття 63 ГК «Види та організаційні форми підприємств» серед інших підприємств зазначає й ПІІ. З цього може здатися, що ГК запроваджує інший підхід, ніж це передбачено в Законі «Про режим іноземного інвестування». Утім, навряд чи окре­мими організаційно-правовими формами можна визнати інші, наведені в ст. 63 види та форми підприємств, - приватні, державні, комунальні, унітарні, корпоративні, малі тощо.

Принципова різниця між підходами щодо правового статусу ПІІ, які містяться в ГКта в Законі «Про режим іноземного інвестування», по­лягає в такому: або можна створювати ПІІ як таке (тобто воно буде іншим, ніж ТОВ, AT та т.п.), або ПІІ створюється у звичайній формі товариства (скоріше за все - господарського), яке буде віднесене до ПІІ за наявності умов, передбачених в ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування», - наявності іноземної інвестиції у встановленому роз­мірі. Слід зауважити, що давно устоявся другий підхід.

ЦК розглядає підприємство як єдиний майновий комплекс і не від­носить його до організаційно-лравових форм чи видів юридичної особи.