Виявивши частку, яка належить банкруту у статутному капіталі, з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатор в установленому порядку на підставі ч. 5 ст. 26 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушив питання про виділення цієї частки.
З огляду на виявлення у ліквідаційній процедурі частки майна банкрута, яка перебуває у спільній власності останнього і ТОВ, за клопотанням ліквідатора ухвалою господарського суду товариству заборонено вчиняти щодо виявленого майна дії, пов'язані з його відчуженням чи будь-яким іншим розпорядженням. Вищий господарський суд України ухвалу залишив в силі.
Ця правова позиція є цікавою з огляду на те, що ч. 5 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає звернення стягнення на частку в статутному капіталі або виділення цієї частки. Відповідно до цієї статті «ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки».
ВГСУ застосував норму, яка не регулює спірних правовідносин і безпідставно ототожнив частку у спільній власності та частку в статутному капіталі товариства. За законом, учасник не має права вимагати виділу частки в статутному капіталі. Не виникає у нього таке право і під час банкрутства. Тому ліквідатор, який діє від імені банкрута, не вправі заявляти такої вимоги. Він вправі або продати частку, або вийти з товариства і вимагати виплати її дійсної вартості.
На відміну від російського законодавства, яке передбачає звернення стягнення на частку шляхом її продажу з прилюдних торгів*, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про господарські товариства» визначає необхідність попереднього виділення частки.
Законом не встановлено строк, протягом якого товариство має здійснити виділення частки. Проте можливе застосування за аналогією ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає 12-місячний термін, хоча такий тривалий строк не узгоджується зі строками виконавчого провадження та порушує інтереси кредиторів. Варто було б передбачати коротший строк - не більше 3 місяців.
1 Часть 3 ст. 25 Федерального Закона Российской Федерации «Об обществах с ограниченной ответственностью» от 08.02.1998 г. № 14-ФЗ.
Виділення частки можливе як у грошовій, так і в натуральній формі. За змістом ст. 149 ЦК України кредитори мають право вимагати виділення відповідної частини майна товариства, тобто в натуральній формі. Якщо взяти до уваги, що вартість майна під час звернення стягнення на частку визначається за балансовою вартістю, кредитору може бути вигідніше вимагати виділення частки в натурі з наступним її продажем за ринковою, а не балансовою вартістю.
Якщо частка виділяється в грошовій формі, то гроші повинні вноситися на рахунок державної виконавчої служби і вже потім сплачуватися кредитору, а якщо в натуральній формі, то реалізація частки здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». ТОВ не має підстав для сплати вартості виділеної частки безпосередньо кредитору, який заявив таку вимогу, оскільки можуть бути порушені права учасника або інших його кредиторів.
Частка в статутному капіталі ТОВ може бути предметом застави. Відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна. Тому якщо частка є предметом застави, в першу чергу стягнення звертається на цю частку.
Ця норма вступає в суперечність із загальним правилом про допустимість звернення стягнення на частку лише у разі недостатності іншого майна учасника-боржника.
Увага! Уразі застави часток (корпоративних прав) перевага повинна надаватися нормам заставного права.
3.3.71. Переважні права учасників
при зверненні стягнення на частку
В українському законодавстві це питання не врегульоване. Відсутня також пряма позиція з цього приводу й вищих судових інстанцій. Натомість щодо звернення стягнення на акції в порядку примусового виконання судового рішення ВСУ вважає, що реалізація акцій здійснюється з дотриманням конкурентних засад, а не за принципом здійснення переважного права акціонерів чи самого товариства на придбання акцій
товариства1. Такий підхід можна поширити на частку в статутному капіталі ТОВ, адже правова природа переважних прав в ТОВ та AT є тотожною.
Увага! Надання учасникам товариства переважного права на придбання частки відповідає інтересам учасників, які залишаються в товаристві, самого товариства та не суперечить інтересам кредиторів. Вони лише одержують додаткові способи задоволення своїх майнових інтересів за рахунок учасників.
3.3.72. Реєстрація змін до статуту
Унаслідок звернення стягнення на частку учасника-боржника його участь у товаристві припиняється, а це означає, що відбувається зміна складу учасників. Такі зміни потребують державної реєстрації, але порядок реєстрації саме таких змін законом не врегульований.
У випадку внесення змін до статуту ТОВ, пов'язаних зі зміною складу учасників у зв'язку з припиненням участі в товаристві особи у випадку стягнення частки учасника відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦК України, Держкомпідприємництво рекомендує подавати державному реєстратору, окрім документів, перелік яких визначений ч. 1 ст. 29 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, копію відповідного рішення суду2.
Натомість зазначена рекомендація не відповідає ч. 7 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», яка прямо забороняє вимагати від заявника подання документів, які не передбачені законом.
Увага! Державний реєстратор повинен реєструвати зміни і без судового рішення. У цьому випадку підстава припинення участі в товаристві повинна бути викладена в протоколі загальних зборів учасників, на яких затверджено зміни до установчих документів.
' Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» в частині регулювання діяльності акціонерних товариств від 01.01.2004 р.
2 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.12.2006 р. № 9430 «Про порядок оформлення документів у зв'язку з припиненням участі в товаристві особи у випадку стягнення частки учасника» // Бухгалтер. -2007. - № 10.
3.3.73.Ліквідація ТОВ
Ліквідація ТОВ відбувається в загальному порядку. Проте в ч. 2 ст. 150 ЦК України передбачено спеціальні обмеження щодо припинення товариства шляхом перетворення. Зокрема, ТОВ може бути перетворене лише в AT чи у виробничий кооператив.
Для учасників, ліквідація - це не лише підстава припинення юридичної особи, але й підстава припинення корпоративних правовідносин із нею. Ця підстава, має такі особливості:
може мати місце як з ініціативи товариства (коли рішення приймається вищим органом), так і з ініціативи третіх осіб, за позовом яких суд приймає рішення про ліквідацію;
корпоративні правовідносини припиняються щодо всіх учасників;
припинення корпоративних правовідносин відбувається для усіх учасників в один час - з моменту державної реєстрації припинення (внесення відповідного запису до державного реєстру);
одночасно припиняються не лише корпоративні, але й усі інші правовідносини між учасником та юридичною особою.
Обмеження в ліквідаційній процедурі. До завершення ліквідації корпоративні правовідносини тривають, а отже, учасники і далі мають корпоративні права. Разом з тим під час ліквідаційної процедури ТОВ в певних правах обмежується (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Ці обмеження опосередковано впливають і на зміст корпоративних правовідносин. Насамперед, важливо, що жодні рішення про внесення змін до статуту (зокрема, щодо складу учасників та розміру статутного капіталу) не можуть бути зареєстровані. Тому навіть якщо відбудеться вихід, виключення учасника, відступлення частки або вступ правонаступника в товариство, то ці зміни не матимуть публічно-достовірного значення для третіх осіб, оскільки вони не можуть бути внесені до єдиного державного реєстру. Такі зміни можна було б зареєструвати лише після вилучення з реєстру запису про припинення юридичної особи.
Увага! Неможливість внесення змін до статуту не позбавляє учасника права вийти з товариства або відступити свою частку в статутному капіталі під час ліквідаційної процедури. Таких обмежень чи заборон законодавство не
