Утім, згода учасників може висловлюватися й на загальних зборах. У протоколі загальних зборів слід зафіксувати виступ кожного учасника, в якому він висловлює згоду на прийняття учасника, а в резолютивній частині постановити про прийняття правонаступника в товариство. Збори учасників повинні бути скликані в установленому законом та установчими документами порядку. Для участі в них потрібно запрошувати також спадкоємців. Останні участі в голосуванні не беруть, тому що ще не є учасниками товариства.
Якщо згода є умовою спадкування частки, то, очевидно, вона повинна бути висловлена учасниками до оформлення спадщини. В іншому випадку вона б (згода) втратила сенс.
Увага! Свідоцтво про право на спадщину видає нотаріус, тому саме він повинен був би перевірити наявність в статуті норм про необхідність одержання згоди учасників, а також витребувати в учасника документи, які підтверджують таку згоду. Оскільки йдеться про нотаріальний процес, то така згода повинна бути висловлена письмово. Справжність підпису кожного учасника на заяві-згоді повинна була б засвідчуватися нотаріально.
Доказом того, що всі учасники згодні на спадкування частки, може бути й протокол зборів учасників ТОВ, але за умови, що на зборах були присутні всі учасники і всі голосували одноголосно за надання такої згоди. Відсутність хоча б одного з учасників на зборах або голосування проти, або утримання від голосування, незалежно від розміру частки такого учасника, не може вважатися його згодою.
Фактично учасники вирішують питання про вступ спадкоємця в товариство, тобто про право участі, а не про спадкування частки в статутному капіталі.
Спадкові відносини не повинні залежати від згоди інших учасників з переходом прав на частку. Ці права повинні переходити незалежно від думки інших учасників. Оцінюючи норму абз.1 ч. 5 ст. 147 ЦК України в цілому, видається, що вона не є адекватною.
Увага! Моментом переходу права на частку в статутному капіталі вважатиметься день смерті учасника-спадкодавця, оскільки відповідно до ч. 5 cm. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить
спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Моментом прийняття в товариство спадкоємця, а отже, і днем виникнення права участі в товаристві - є день проведення загальних зборів учасників, які вирішили питання про вступ спадкоємця до товариства.
3.3.S1. Спадкоємці частки
Спадкування частки в статутному капіталі (корпоративних прав) допускається як за законом, так і за заповітом.
У літературі було висловлено думку, що формально будь-яких заперечень проти встановлення в установчих документах спадкоємців за аналогією з розпорядженням банківській установі не існує. В установчих документах може мати місце розпорядження щодо подальшого спадкування належної засновнику частки майна1.
Увага! Проте чинне спадкове законодавство не робить таких винятків для корпоративних прав і установчі документи не можуть виконувати функцію заповіту. Змінювати таке правове регулювання підстав немає.
По-перше, заповіт - це спеціальна форма розпорядження майном на випадок смерті, в той час як установчі документи мають зовсім іншу мету.
По-друге, заповіт - це індивідуальний таємний акт, а установчі документи відкриті для загального ознайомлення. Тому неможливо забезпечити таємницю заповіту, який наведено в установчих документах.
По-третє, заповіт посвідчується як правочин та за спеціальними правилами, в той час як на установчих документах закон вимагає засвідчувати лише справжність підпису.
По-четверте, заповідач вправі будь-коли змінити своє волевиявлення, а коли ж заповідальне розпорядження міститься в установчих документах, для їх зміни потрібне рішення загальних зборів. Якщо ж такі зміни не вносити, може виникнути колізія між заповідальним розпорядженням, яке наведене в установчих документах, і тим, яке оформлено окремим заповітом.
1 Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практ. посіб. / СЯ.Фурса, Є.І.Фурса, О.М. Клименко, СЯ. Рабовська, Л.О. Кармаза та ін.; За заг. ред. СЯ.Фурси. - К.: Видавець Фурса СЯ.: КНТ, 2007. - 1216 с (Серія «Ваш радник») - С 308,309.
4*6 ^g&O-
Для спадкування частки в статутному капіталі важливо встановити спадкоємців учасника. Спадкоємцями є лише ті особи, які прийняли спадщину. Єдиним документом, який підтверджує право на спадщину, є свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
З метою уникнення можливих спорів, товариство розглядає як спадкоємців, лише тих осіб, які зазначені у свідоцтві про право на спадщину. Тому рішення щодо прийняття в товариство спадкоємців або про виділення частки спадкодавця та проведення розрахунків із спадкоємцями товариство може приймати лише після подання зацікавленими особами свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця такого права. Проте одержання такого свідоцтва є обов'язковим у випадку спадкування частки в статутному капіталі, оскільки одержати можливість керувати та розпоряджатися часткою можна з моменту внесення відповідних змін до статуту1. До одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємці не можуть здійснювати свої права ні як учасники, ні як власники частки.
За чинним законодавством спадкоємець, зазвичай, не набуває права участі в товаристві. Участь є добровільною, тому спадкоємець повинен виявити своє бажання вступити у товариство або відмовитися від вступу. Таке рішення спадкоємця бажано оформляти в письмовій формі, що забезпечує належний рівень фіксації волевиявлення.
Утім, мають місце випадки, коли спадкоємець ніяк не висловлює свого ставлення до подальшої участі в товаристві. Цьому сприяє і відсутність в законі строку, протягом якого це має бути зроблено. Якщо вирішення цього питання не врегульовано в статуті ТОВ, то, видається, що в таких випадках товариство повинно запропонувати всім відомим йому спадкоємцям учасника (всі вони зазначені в свідоцтві) визначити свої відносини з товариством. Але й таке звернення може залишитися без відповіді.
Увага! Доцільно зазначати строк, протягом якого спадкоємець повинен відповісти. Таке повідомлення бажано надсилати листом з повідомленням про вручення, щоб мати докази на ви-падок можливого спору.
Макаренко А. Как наследовать корпоративные права // Юридическая практика. - 2006. -№ 9 (427).
Якщо спадкоємців декілька і всі вони виявили бажання вступити до товариства, частка, належна померлому учаснику, має бути розподілена між усіма пропорційно часткам у спадщині, які зазначені у свідоцтві. Якщо частина спадкоємців бажає вступити в товариство, а частина відмовляється (у тому числі не відповідає на звернення товариства), здійснюється виділення частин частки, що належать спадкоємцям, які відмовилися від вступу до ТОВ, а статутний капітал підлягає зменшенню на вартість виділених часток. Решта частин частки передається прийнятому спадкоємцю. Якщо є угода спадкоємців про поділ спадкового майна або відповідне рішення суду, товариством розглядаються звернення того спадкоємця, який успадкував частку.
Збори учасників вправі прирозгляді питання про вступ до товариства від кількох спадкоємців прийняти лише частину з них. Мотиви відмови правового значення не мають. Таке рішення не може бути оскаржене по суті. Спори, пов'язані з відмовою товариства, судам не підвідомчі, оскільки прийняття (відмова у прийнятті) нових учасників є виключною компетенцією вищого органу ТОВ.
У разі прийняття спадкоємця в товариство він успадковує частку, яка належала спадкодавцеві. Закон не містить обмежень щодо успадкування несплачених часток. У цьому випадку спадкоємці спадкують усю частку, але одночасно успадковують й обов'язок щодо довнесення вкладу до статутного капіталу.
Збори повинні також затвердити зміни до статуту, викликані зміною учасників, яка відбувається незалежно від того, яким саме буде рішення товариства: про прийняття спадкоємця чи відмову у вступі до товариства. Тому, щоб не скликати загальні збори учасників вдруге, до порядку денного доцільно включати питання про затвердження змін до установчих документів.
На думку Держкомпідприємництва, у разі смерті учасника кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, установлених ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» стосовно частки, придбаної самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадяться без урахування частки, що належить померлому учаснику1.
1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.12.2002 р. № 4-42-344/6786 «Стосовно визначення кворуму загальних зборів засновників» // Бухгалтер. - 2003. - № 6.
