Особливості караїмської кухні

Якименко А.Ю., керівник ст. викл. Дуб С.К.

Національна металургійна академія України

Процеси пов’язані з проблемами входження України до європейського і цивілізаційного простору змушують нас по новому розглянути питання мультикультурності.

На нашу думку, кожен, навіть невеликий за чисельністю народ України, збагачує українську культурну скарбницю.

Так відбулося і з караїмами, які внесли свій вагомий внесок в українську культуру, особливо на рівні кухні.

Караїмська кухня користується великою популярністю,вона пройшла через віки та випробування часом. Прихильність до національної їжі – найбільш стійка і довго живуща особливість караїмського народу.

У минулому повсякденною їжею була баранина, яка не втратила свою популярність і в наш час. Її комбінують з овочами, горіхами, фруктами та тістом. Чебуреки та пельмені були введені до литовської кухні караїмами. Можливо, шашлик прийшов до України, Білорусії та Литви не з Кавказу, а саме від караїмів.

Релігія їм забороняла вживати свинину та рибу без луски.

Спираючись на те, що караїми вступають у змішані шлюби, приймають православ'я можна стверджувати, що і правила прийому їжі у них змінилися. Так, українські караїми, вживають у їжу свинину, більш лояльно відносяться до вживання риби, використовують менше пряностей (в цьому теж вбачають український вплив). У процесі культурної взаємодії українців та караїмів домінуючим є український вплив.

Імідж президентів України

Загородня К.П., Царичанська В.А., керівник ст. викл. Дуб С.К.

Національна металургійна академія України

Український політикум уже давно переконався, що психологічний чинник у політиці має неабиякий вплив, бо від особистісних рис багато в чому залежать зміст і форми політичної діяльності.

Виходячи з особливостей соціально-психологічних настанов кожного з українських президентів, можна зауважити, що Л. Кравчук загалом використовував змагальну модель прийняття політичних рішень, Л. Кучма – переважно формальну, а В. Ющенко завдяки особистісним рисам характеру тяжіє до колегіальної.

Безперечно, перший Президент Л. Кравчук водночас із переважною орієнтацією на змагальну модель ухвалення рішень використовував елементи формальних технологій проходження проектів рішень в апараті своєї адміністрації.

Другий президент Л. Кучма, працюючи в чітко ієрархічно вибудуваних структурах військово-промислового комплексу, обіймав керівні посади, де мусив самостійно ухвалювати рішення.

Президент В. Ющенко мав протягом життя ще менше можливостей набути управлінських навичок, ніж Л. Кравчук, бо до приходу на пост керівника уряду, а згодом – і Президента України пройшов свій шлях на посадах у фінансових структурах. Це не дало йому змоги комплексно оцінити систему організації управління на рівні регіону або галузі народного господарства.

Наостанок зазначимо, що ці психологічні портрети й вибудувані нами інформаційно-комунікаційні моделі, безперечно, мають суб'єктивний характер, але за умови належного самовдосконалення політики VIP-рівня, за більш професійної побудови роботи своїх команд, можуть значно підсилити ефективність діяльності на благо суспільства із метою продовження власної політичної біографії.