Мобільність кадрів промислового підприємства

Ховпун Б.М., керівник доц. Лисенко Т.І.

Національна металургійна академія України

Персонал – це основний штатний склад працівників підприємства, що виконують різні виробничо-господарські функції. Він характеризується чисельністю, структурою, професійною придатністю, компетентністю. Персонал не є чимось застиглим: він знаходиться в постійному русі унаслідок прийому на роботу одних і звільнення інших працівників. Процес оновлення колективу в результаті вибуття частини його членів і приходу нових називається змінюваністю (оборотом) кадрів. Вибуття може бути обумовлене об'єктивними і суб'єктивними причинами, серед яких: біологічні (погіршення здоров'я), виробничі (скорочення штатів унаслідок комплексної механізації і автоматизації), соціальні (настання пенсійного віку), особисті (сімейні обставини), державні (заклик на військову службу).

Основна причина плинності кадрів – незадоволеність працівників своїм положенням: незадоволеністю заробітною платою, умовами і організацією праці; невирішеності соціальних проблем; віддаленості роботи від роботи; відсутності умов для відпочинку, дитячих установ; неповажному відношенні з боку керівництва, домаганнях, що не виправдалися, нестійкості службового положення і неможливості зробити кар'єру. Таким чином, плинність кадрів пов'язана не тільки з соціальною і побутовою невлаштованістю, але і з складнощами самореалізації або самоствердження.

Основу стратегії зниження плинності персоналу повинен складати - розвиток її кадрового потенціалу в порівнянні із змінами зовнішнього середовища. При цьому, формуючи в організації програму зниження плинності і утримання персоналу, особливу увагу слід приділяти конкретній цільовій аудиторії, тобто формувати мотиваційну програму відповідно до цілей організації по підтримці балансу її кадрового складу. При регулюванні плинності персоналу необхідно витримувати певні пропорції в рамках різних категорій персоналу, прагнучи до формування раціонального кадрового складу підприємства.

Управління господарськими ризиками на підприємстві

Мала К.І., керівник ст. викл. Цимбалюк О. В.

Національна металургійна академія України

В умовах сучасних економічних відносин проблема оцінки й обліку ризику набуває самостійного теоретичного і практичного значення як важлива складова теорії і практики управління. Ризик – один з ключових елементів підприємницької діяльності. У багатьох випадках ухилитися від ризикованих дій, обійтися без них просто неможливо.

Підвищений рівень ризику, притаманний вітчизняному підприємництву, зумовлений не лише несприятливими макроекономічними умовами, але й реальними можливостями суб’єктів підприємництва щодо управління ризиками та вмінням вибирати та реалізовувати найефективніші заходи управління ризиками.

Це вимагає з одного боку наявності стабільно функціонуючих суб’єктів інформаційного бізнесу, страхових компаній, послуги яких дають змогу суб’єктам виробничого підприємництва управляти рівнем підприємницького ризику, а з іншого - розробляння та застосування у підприємницькій практиці методики порівняння та вибору найефективніших заходів управління ризиками та методики оцінки економічної ефективності програми управління ризиками загалом.

Механізм управління господарськими ризиками – це сукупність взаємозв’язаних процесів ідентифікації, вимірювання та регулювання ризикогенних факторів господарської діяльності, що забезпечує ефективність прийняття рішень щодо його реалізації в умовах мінливості та невизначеності економічного середовища. Цей механізм реалізується на всіх етапах господарювання.