Вдосконалення системи розпорядження правами інтелектуальної власності в умовах інноваційної діяльності металургійного підприємства

Пилипенко М.М., Бєлікова Є.С. (асп.), керівник проф. Петренко В.О.

Національна металургійна академія України

Використання об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) в підприємницькій діяльності набуває все більш масового характеру. Під використанням ОПІВ розуміється будь-яка форма введення їх в господарський обіг. Наприклад, виготовлення продукції із застосуванням винаходу, раціоналізаторської пропозиції, ноу-хау, передача об’єкту права промислової власності за договором тощо.

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на металургійному підприємстві здійснюється на підставі ліцензії на використання ОПІВ; договору про створення за замовленням і використання ОПІВ; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності тощо.

Інноваційний процес не обмежується першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Завдяки розповсюдженням інновація стає більш досконалою, набуває не відомих раніше споживчих властивостей, що забезпечує нові сфери її застосування, ринки та нових споживачів. Розповсюдження нововведень (дифузія) та їх створення є складовою частиною інноваційного процесу. Інноваційна діяльність на металургійному підприємстві може відбуватись за допомогою проведення підприємством власних досліджень і розробок з метою оновлення власного виробництва та продукції, що виготовляється на цьому підприємстві; регулярного перегляду власних розробок і технологій, які не використовуються у виробництві з наступною пропозицією щодо їх продажу; придбання дослідницьких ліцензійних договорів на результати досліджень і розробок інших підприємств.

Якщо металургійне підприємство відстає від конкурентів за своїм науково-технічним потенціалом або хоче освоїти новий вид виробництва, воно може купити ліцензію в інших українських/ закордонних підприємств. Чи, навпаки, якщо у підприємства є відпрацьовані технології, воно може розпоряджатися результатами своєї інноваційної діяльності за допомогою технологічного трансферту (передавати ці ОПІВ малим підприємствам або підприємствам, які тільки-но розпочинають свою діяльність).

Стає все більш очевидним, що для металургійних підприємств першочергового значення набувають питання розробки і реалізації технологічної стратегії, сутність якої полягає у використанні ОПІВ та переході до технологій нового покоління.

Захист прав на опів шляхом страхування ризиків

Сокур М.І., керівник проф. Петренко В.О

Національна металургійна академія України

Захист права інтелектуальної власності (ІВ) – це сукупність заходів спрямованих на визнання прав ІВ, у разі їх порушення чи не визнання. Захист права може бути здійснено в адміністративному порядку та цивільно-кримінальному порядку, а також у разі страхування ризиків порушення прав у сфері ІВ.

У роботі розглянуті законодавча база та нормативні акти які дозволяють розробити систему страхування ОПІВ та ризиків порушення прав. До ризиків можна віднести: фінансові ризики; покриття усунення порушених прав: компенсація затрат, пов'язаних із судовим переслідуванням особи, яка порушила виключні права на ОІВ, що належать страховику;покриття витрат на захист патентних прав: захищає страхувальника у випадку пред'явлення йому заяви про порушення виключних прав на ОІВ, що належать третім особам;покриття втрат у випадку неотримання чи неповного отримання ліцензійних платежів: страховим випадком у відповідності до правил страхування буде невиплата у строк авторської винагороди чи платежів, здійснюваних відповідно до ліцензійних договорів, тощо.

Страхування дозволяє доручити страховику займатися питаннями захисту предмету страхування. Розглядається механізм страхування ризиків на прикладі фінансового ризику. Неотримання винагороди по ліцензійному договору. Неотримання – натупає при не виплаті оговореної суми , що являється страховим випадком, який відповідно передбачає виплату потерпілому зазначену у договорі суму у розмірі втрачених коштів, та витребують виплату страхової суми з боржника. Після чого страхова компанія використовує законодавчі акти та процесуальні норми у вигляді договору страхування .