Стан і бар’єри маркетингового дослідження ринка інтелектуальних послуг україни

Матюченко Г.А., керівник ас. Кравченко К.В.

Національна металургійна академія України

До інтелектуальних послуг відносять послуги освіти, охорони здоров’я, маркетингові, консалтингові тощо. Ринок інтелектуальних послуг (четвертинний сектор економіки) є джерелом акумуляції і використання інтелектуального потенціалу для інноваційного розвитку національної економіки. Наукові дослідження інтелектуальних послуг в Україні поки що не набули широких масштабів через складність отримання маркетингової інформації. Останнім часом спроби маркетингових досліджень інтелектуальної послугової діяльності в Україні проводяться все частіше, але їх результати здебільшого приблизні з широким розкидом оцінок. За різними оцінками на ринку інтелектуальних послуг створюється 3-7% ВВП України і цей ринок швидко зростає.

Одними з найактуальніших питань маркетингового дослідження сучасного ринка інтелектуальних послуг України є об’єм, структура, динаміка і перспективи ринку; характеристика конкуренції; кадрове забезпечення. До основних бар’єрів такого дослідження відносяться:

• різні погляди експертів ринку на перелік інтелектуальних послуг і силу конкуренції;

• складність виокремлення інтелектуальної послуги від супутнього їй товару;

• значна тінізація інтелектуальних послуг;

• підміна понять внаслідок законодавчих прогалин (наприклад, значна частка українського ринку консалтингових послуг належить квазіконсалтингу);

• наукова та культурна інерція держави.

Особливості використання виставкових заходів в українському бізнесі: маркетинговий аспект

Луценко В.В., керівник ас. Кравченко К.В.

Національна металургійна академія України

В класичній теорії маркетингу виставкові заходи розглядаються як масштабні і дієві інструменти маркетингу. До виставкових заходів відноситься виставка, звіт-виставка, виставкова акція, конкурс-виставка, виставка-ярмарок тощо. Їх класифікують за ознакою галузевою (тематичною), значущості заходу, престижності, територіальною, часовою (час функціонування). Виставкові заходи часто супроводжуються діловою програмою, яка передбачає проведення конференцій, семінарів, мастер-класів тощо. Отже, виставкові заходи можуть надавати бізнес-суб’єктам широкі виробничо-комерційні можливості одночасного розповсюдження і отримання економічної, організаційної, технічної та комерційної інформації.

Виставка передбачає, що представлені експонати є кращими зразками серед існуючих на ринку і може включати продаж товарів відвідувачам прямо зі стендів, а також надання послуг. Але, на жаль, українські бізнес-виставки часто майже нічим не відрізняються від звичайного базару. При цьому вітчизняні експоненти (компанії, підприємства, школи, центри, гільдії тощо) розглядають виставковий захід частіше тільки як інструмент реклами, а не як інструмент маркетингу для виконання різних його функцій. Це означає, що унікальний виставковий потенціал використовується не в повному обсязі, а інколи навіть дуже обмежено (наприклад, виставка задля присутності, як нагадування про себе).

Отже, з позиції маркетингу сьогодні можна виділити дві основні проблеми використання виставкових заходів українським бізнесом – часте недотримання виставкових стандартів (стандарти групи ISO 25639) і низька ефективність виставки для бізнес-експонента. В зв’язку з цим використання виставкових заходів у сучасному українському бізнесі можна розглядати в контексті завдань організаційно-економічного розвитку українських бізнес-суб’єктів.