Застосування дрібнодисперсних промислових відходів у виробництві силікатної цегли

Осокіна В.Ю., керівник доц. Білий О.Я.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Одним із самих міцних будівельних матеріалів є граніт. При його обробці утворюється досить велика кількість відходів. Якщо ще великі фракції граніту використовуються при облаштованості доріг, у виробництві залізобетонних виробів, то дрібні залишаються не затребуваними й накопичуються в шлам-басейнах або у відвалах, для облаштування яких відводяться значні території.

Гранітний відсів характеризується поліфракційним складом та має добре розвинуту кутасту поверхню. Середній діаметр зерен становить 0,51 мм. По вказаним показникам він має значні переваги перед річковим кварцовим піском, який традиційно використовується у виробництві силікатної цегли. Тому використання відсіву, в якості заповнювача у силікатній масі, є перспективним і з точки зору покращення властивостей цегли, зниження її собівартості, а також декоративного оздоблення.

Додавання цього матеріалу до складу силікатної цегли замість піску-заповнювачу приводить до підвищення щільності до 1900 т/м³ та зростанню міцності на 4,3%.

Позитивні результати отримані і при введенні твердої фракції гранітного шламу, яка має питому поверхню 5265 см²/г.

З метою утилізації та зниженню маси силікатної цегли до розроблених сумішей було введено золу Кураховської ТЕС.

Дослідження можливості одержання барієвмісних сульфоферитних клінкерів і цементів з їх використанням

Козирь І.В., Пєскова Н.П., Кравченко Т.В., керівник Салєй А.А.

ДВНЗ “Український державний хіміко-технологічний університет”

Одним із шляхів підвищення захисної здатності цементу проти дії радіоактивного випромінювання є повна або часткова заміна оксиду кальцію у складі портландцементного клінкеру оксидом барію. Використання залізовмісних відходів гірничо-металургійного комплексу в якості сировинних компонентів для одержання клінкеру також сприятиме підвищенню захисної здатності цементу за рахунок збільшення кількості феритної складової клінкеру, а додаткове сульфатування створює умови для формування у складі клінкеру сульфоферитів кальцію, які при твердінні сприяють усуненню усадочних деформацій і розширенню. У зв’язку цим актуальною науково-технічною задачею є розробка складів клінкерів, на базі яких можливе отримання цементів з високою захисною здатністю та відсутністю усадки і розширенням при твердінні, що стає можливим завдяки використанню в якості сировинних компонентів баріє-, сульфато- та залізовмісних природних і техногенних матеріалів.

Результати проведених досліджень показали можливість синтезу барієвмісних сульфоферитних клінкерів різного мінералогічного складу з використанням в якості сировинних матеріалів таких відходів виробництв як колошниковий пил і відходи збагачення залізних руд. В залежності від складу барієвмісного клінкеру можна одержувати безусадочні або розширливі цементи з показниками радіаційно-захисних властивостей, що відповідають цементам радіаційного захисту.