Історія та українознавство

Познякова Д.С., керівник викл. Рибалко І.В.

Національна металургійна академія України

Іронічне ставлення людини до існуючих етикетних норм та до тих, хто їх дотримується. Аморальність та фамільярність такого відношення. Невідповідність сформованих правил мовленнєвої поведінки поведінці людей у побуті та у повсякденному житті.

Антиетикетна поведінка. Складові компоненти антиетикету. Порушення норм спілкувального етикету в стосунках між людьми. Етикетний та антиетикетний сенс одного й того ж поняття. Інвективна лексика та фраземіка.

Інвектива – різкий викривальний виступ,промова. Інвективна лексика – «грубі, вульгарні слова» та «грубі, вульгарні вислови(фраземіка)» Інвективна лексика і фраземіка як явища, породжені новітніми часами. Відсутність цих явищ в українських традиціях.

Серйозна мотивація українців не лихословити у приміщенні. «Піч у хаті» як своєрідний домашній оберіг, який заборонено оскверняти лайкою. Вживання слів-паразитів. Неетикетні вітальні фрази як вияв недостатньої поваги.

Антигромадський характер інвектив. Інвектива як заміна виявам фізичної агресивності. Нецензурна лайка в громадських місцях за чинним законодавством України вважається дрібним хуліганством, яке тягне за собою адміністративну відповідальність.

Брудне мовлення – симптом морального нездоров’я народу. Знищення ліхослів’ям енергетики українців.

Агатангел кримський – один із найвидатніших лінгвістів світу, поет, філософ, перекладач

Клець Л.М., керівник викл. Рибалко І.В.

Національна металургійна академія України

Агатангел Кримський – видатний орієнталіст (фахівець зі сходознавства), філософ, історик, філолог, літературознавець, поет, перекладач. Став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук і очолював її історико-філологічний відділ. Опрацював «Найголовніші правила українського правопису». Ім’я українського академіка у 1970 р. Було занесено у перелік видатних діячів світу ЮНЕСКО.

У 29 років став професором арабської словесності й історії мусульманського Сходу у всесвітньо відомому Лазаревському інституті східних мов (Москва). Кримського називають поліглотом №1 у світі. Досконало володів більшістю європейських мов, слов’янськими, японською грузинською, вірменською, різними діалектами арабської, китайської, іранської, тюркської, був знавцем санскриту, а також володів “мертвими мовами» (давньогрецькою, латинською, мовами стародавніх Ассирії та Вавилону).

Кримський досліджував арабську філологію, іслам, арабську літературу, історію, філософію Сходу. Роботи з досліджень Сходу: «Лекції з історії семітських мов», «Мусульманство і його майбутнє», «Історія арабів іф арабської літератури», переклад корану з коментарями, «Історія Персії і її літератури», «Перський театр», «Історія Турції»,«Хафіз і його пісні» та ін.

Здійснив переклади із Сааді, Фірдоусі, Гафіза, Омара Хайяма, ліричної поезії ХУ ст., казок «Тисячі та однієї ночі», що значно збагатило українське культурне надбання.

Внесок академіка Кримського в україністику: «Українська граматика» (у 2-х т.), праці «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася», «Нариси з історії української мови».