Проблема вибору організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності

Коник Ю.М., керівник ст. викл. Бондаренко В.В.

Національна металургійна академія України

На сучасному етапі ринкова економіка є складним механізмом взаємодії різноманітних виробничих, фінансових, комерційних, інформаційних структур, які становлять єдине ціле економічного суспільства. Одна із складових цього механізму є підприємницькі структури як суб’єкти господарської діяльності.

Найважливішим чинником, що забезпечує успіх функціонування підприємницької структури, є її організаційно-правова форма. Вибір організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності повинен ґрунтуватися на аналізі багатьох супутніх виробництву чинниках. По-перше, ця форма повинна забезпечувати залучення учасників, та як наслідок – отримання додатково фінансових коштів. По-друге, у випадку невдач вона повинна враховувати можливу відповідальність перед кредиторами. Таким чином, ще на стадії реєстрації підприємства необхідно чітко відзначити мету його створення, основні виробничі завдання з урахуванням переваг і недоліків обраної організаційно-правової форми господарювання.

Організаційно-правова форма господарювання – це сукупність методів організації виробництва, обміну результатами виробництва та праці, формування та експлуатації капіталу з метою розширеного відтворення залежно від форм власності.

Існують різні класифікації організаційно-правових форм господарювання, які впливають на ефективність функціонування підприємницьких структур. Організаційно-правові форми класифікують за наступними ознаками: форма власності; чисельність працівників; річний оборот капіталу; об’єднання осіб; об’єднання капіталу; фінансово-економічні; організаційно-управлінські та ін.

Вибір форми господарювання – справа дуже відповідальна, бо конкретна організаційно-правова форма господарювання профілює ефективність функціонування підприємницької структури. Необхідність вибору припустимої форми здійснюється за умови вміння орієнтуватися в існуючих організаційно-правових формах господарювання та їх особливостях.

Зовнішнє середовище металургійного підприємства: проблеми урахування в менеджменті

Дупленко С.В., керівник доц. Черченко О.Л.

Національна металургійна академія України

Завданням аналізу зовнішнього середовища металургійних підприємств є:

- виявлення і оцінка факторів, які створюють загрозу або сприяють розвитку підприємства;

- вивчення змін, які впливають на діяльність підприємств, і визначення їх тенденцій.

У межах зовнішнього середовища діють економічні, правові, політичні, соціальні та технологічні фактори:

У практичній діяльності металургійних підприємств можуть використовуватись різні методи реагування на зміни факторів зовнішнього середовища, найпоширенішими серед них є такі: реактивний стиль управління - це підхід, який передбачає реалізацію управлінських заходів після здійснення змін; розширення сфер діяльності для зменшення комерційного ризику при зміні факторів зовнішнього середовища; удосконалення організаційної структури управління для підвищення її гнучкості, в цьому разі підприємство може створювати стратегічні одиниці бізнесу та інші гнучкі структури, орієнтовані на досягнення кінцевих результатів; стратегічне управління.

Сучасні металургійні підприємства повинні здійснювати збирання стратегічної інформації про зовнішнє середовище, яке найчастіше будується на неформальній та індивідуальній основі. Джерелами такої інформації можуть бути спеціальні органи (спілка споживачів, державні й муніципальні органи), постачальники й посередники, споживачі послуг, обслуговуючі організації (банки, рекламні, аудиторські організації).

Важливим джерелом інформації про зовнішнє середовище є також спеціалісти і працівники підприємства, яких потрібно посилати на міжнародні науково-технічні конференції.

Співробітництво з вищими навчальними закладами країни, де виховуються молоді спеціалісти та народжуються нові ідеї, також є важливим фактором в управлінській діяльності підприємства.