Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Ляшенко Е.В., керівник Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія україни

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (ЗЕД) - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

ЗЕД підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

-вихід на зовнішній ринок;

-експортно-імпортні поставки товарів, послуг і капіталу;

-валютно-фінансові і кредитні операції;

-створення й участь у діяльності спільних підприємств;

-міжнародний маркетинг;

-моніторинг національної економічної політики й економіки світогосподарських зв'язків.

Організація ЗЕД - дуже складна система, яка вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів та підписання угод. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна певна структура управління, яка поділяється на:

- організаційно-виробничу структуру;

- структуру управління;

- організаційну структуру підприємства.

На будь-якому підприємстві є системи, які управляють (органи служби, апарат управління) і якими управляють (виробничі підрозділи: цехи, участки, відділи).

На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори: розмір фірми, значення і характер зарубіжної діяльності, ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається, характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції, специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Посередницька діяльність у зед

Наймушина М., керівник ас. Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія України

Посередницька діяльність у ЗЕД відбувається завдяки торговельним посередникам, які поєднують продавців і покупців та пов'язують попит з пропозиціями.

Торговельні посередники — це юридичні особи (фірми, організації, установи і), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників та споживачів.

Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:

- пошук іноземного контрагента;

- підготовка і укладання договорів;

- кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

- здійснення транспортно-експедиторських операцій;

- страхування товарів при транспортуванні;

- виконання митних формальностей;

- проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на зовнішні ринки;

- здійснення технічного обслуговування та інші послуги.

Більше половини всіх товарів, залучених у міжнародний товарообіг, реалізується при сприянні торгових посередників, їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі багатьох розвинутих країн: США, Англії, Нідерландів, Швеції, Японії.

Посередники мають досвід і здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об'єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Функції посередницької діяльності можуть виконуватися і посередниками, і виробником. При передачі частини функцій посередникам витрати, а внаслідок, і ціни виробника нижчі. Посередники у цьому випадку повинні вилучати плату, щоб покрити свої витрати по організації робіт. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно зростають, а значить, ціни на товар повинні бути вищими.

В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з одного боку – лібералізація торговлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців , ускладнення комерційних операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку ; з іншого – нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників, загальне недовір’я стримують процес формування посередницьких структур. Актуальність посередницької діяльності на сучасному товарному ринку в Україні заключається в досить активному, не дивлячись на спільну нестабільність та кризисний період, розвитку з відчутними змінами у оптовій, мілкооптовій та роздрібній торгівлі.