Методика здійснення індивідуального підходу при підготовці майбутніх фахівців

Чернишова М., керівник доц.. Лучанінова О.П.

Національна металургійна академія України

Підготовка майбутніх інженерів-педагогів до ефективного виконання своїх функцій протягом усього курсу теоретичного навчання повинна супроводжуватись не тільки якісною теоретичною та практичною підготовкою студентів, а й передбачає, що викладання та дослідницька робота у вузах мають бути неподільні. Це пов`язано з тим, що навчання повинно відповідати постійно змінюваним потребам і запитам суспільства, науковим досягненням. Тому в технічному вузі актуальною є свобода в дослідницькій і викладацькій діяльності, яка повинна стати основним принципом вузівського життя, що, безумовно, сприятиме поліпшенню формування професійної компетенції серед майбутніх інженерів. Звідси витікає потреба підготовки різнобічно орієнтованих інженерів, які мали б фундаментальну освіту, широке світобачення, розвинуті творчі навички, добру економічну та гуманітарну підготовку. І важливу роль у підготовці різнобічно орієнтованих інженерів-педагогів відіграє індивідуальний підхід.

Проведене нами дослідження показало, що впровадження індивідуального підходу у процесі навчання, а саме при викладанні дисципліни «Фізична хімія», є ефективним і доцільним, сформульована нами наукова гіпотеза підтвердилась.

Своїм дослідженням ми не претендували на повне розкриття всіх підходів до професійної підготовки студентів у процесі індивідуального підходу до навчання, проте воно розкриває нові можливості вдосконалення навчального процесу у технічному вузі. Вважаємо подальшого дослідження заслуговують педагогічні умови, що можуть сприяти підвищенню ефективності використання індивідуального підходу до студентів під час вивчення матеріалу різних технічних дисциплін.

Розвиток професійної культури фахівця освітнім середовищем

Кущ. Н., Показака Ю., керівник доц.. Лучанінова О.П.

Національна металургійна академія України

У другій половині XX ст. професійна культура (як частина загальної культури) вже розглядається не тільки як форма людської діяльності, але і як найважливіший аспект життєдіяльності особистості, як соціальна діяльність, що складається із взаємозалежних цілісних феноменів, які не зводяться лише до певного комплексу знань, умінь і навичок.

Процес формування професійної культури фахівця є складним, комплексним, неможливо знайти показник, який інтегральним чином дозволяв би виміряти цей феномен. Таким чином, потрібен комплекс показників.

У структурі професійної культури науковці виділять дві сторони: перша характеризує спосіб взаємодії суб’єкта зі знаряддями й предметом праці, а також ступінь його готовності до конкретного виду діяльності. У її складі виділяються такі елементи, як професійний інтерес, знання, навички й уміння, у тому числі стиль професійного мислення. Друга сторона виступає інтегральною характеристикою свідомості й самосвідомості суб’єкта професійної культури, морально-світоглядних і естетичних передумов діяльності. Професійна свідомість є таким видом відбиття дійсності, у якому акумулюється вся сукупність алгоритмів, норм, цінностей і мови, властивих відокремленому виду професійної діяльності.

У професійній культурі фахівця можна простежити той самий структурний ланцюг або комплексну систему елементів, а саме: професійне мислення, професійний інтерес, професійні знання, уміння, навички й здібності, професійний досвід, ступінь готовності особистості до конкретного виду діяльності, професійний світогляд, професійна майстерність, адаптованість до професійного середовища, професійна мораль тощо. До сучасного працівника висуваються вимоги – чітко уявляти собі моральний смисл, цінність, наслідки своєї діяльності, мати цілісний світогляд, економічно, екологічно розвинене мислення, володіти культурою спілкування, знанням правової системи суспільства, навичками організації виробництва (управління) і т. ін. Професійна культура забезпечує необхідний рівень виконання професійних функцій та можливість подальшого самовдосконалення фахівця.