Специфічні категорії

ПІДСЕКЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Життєвий цикл освітніх технологій як об єктів права інтелектуальної власності

Ковальчук Д.К., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

Кожній стадії життєвого циклу освітньої технології як товару відповідає певна стадія її життєвого циклу як об’єкта права інтелектуальної власності (ОПІВ).Виходячи з того, що створення будь-якого об’єкту інтелектуальної власності закінчується відтворенням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо),в подальшому життєвому циклі його як об’єкта права інтелектуальної власності можна виділити такі чотири етапи: перший-набуття прав на ОПІВ;другий-використання прав на ОПІВ;третій-захист прав на ОПІВ і четвертий –утилізація, тобто засування прав на ОПІВ. Стадії розробки освітньої технології відповідає набуття прав на неї як ОПІВ, що дозволить надалі вивести її на ринок і здійснити трансфер. Це стосується перспективних освітніх технологій.

Стадії виведення освітньої технології на ринок та зростання обсягу її трансферу відповідає використання прав на неї як ОПІВ. Саме на цьому етапі відбувається комерціалізація ОПІВ, у тому числі, шляхом зовнішнього трансферу освітніх технологій і тим самим – реалізація майнових прав власника ОПІВ. Перед тим, як вийти на ринок, освітня технологія має пройти патентно-кон’юктурне і маркетингове дослідження, яке здатне визначити рівень ефективності технології та попит на неї в системі освіти.

Стадії зрілості відповідає захист прав на освітню технологію, як ОПІВ в разі порушення їх в результаті недобросовісної конкуренції. Законодавством України передбачено адміністративний та цивільний порядок захисту прав, а також кримінальна відповідальність за їх порушення.

На стадії занепаду освітня технологія не відповідає не поточним, ні перспективним вимогам і як об’єкт права інтелектуальної власності підлягає утилізації. Це не означає знищення освітньої технології або її складових. В контексті управління трансфером освітніх технологій мова йдеться про втрату інтересу потенційних користувачів до даної технології, що унеможливлює фактично її комерціалізацію як ОПІВ. Разом с тим, щодо освітніх технологій має зберегтися загальний порядок переходу їх у суспільне надбання після закінчення юридично визначеного терміну дії на них прав інтелектуальної власності.

Трансфер технологій як комплексний об’єкт інтелектуальної власності

Воротнікова Д.О., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

На початку ХХІ ст. все більше актуалізуються та загострюються проблеми інтелектуальної власності як на міжнародному ринку, так і на національному. На сьогодні в Україні набуває розвитку нова економічна модель, зорієнтована на побудову суспільства знань. Першочергове завдання її втілення – створення режиму сприяння пріоритетним напрямам інноваційного розвитку суспільства. І на цьому шляху трансфер інноваційних технологій відіграватиме визначну роль і дозволить прискорити технологічний розвиток підприємств. Але управління трансфером технологій в Україні ще й досі не отримало необхідного розвитку: недосконала законодавча база щодо трансферу технологій та інтелектуальної власності в цілому, практична відсутність стимулювання трансферу технологій, недостатня кількість спеціалістів у цій сфері (технологічних брокерів та ін.). У створенні технологій безпосередню участь приймають вищі навчальні заклади, а от певного механізму передачі цих технологій у систему підприємництва в Україні немає. Через це величезна кількість можливих інновацій у різних сферах економіки залишаються у стінах вузу. Вирішивши дану проблему Україна буде займати більш вагомі позиції на міжнародному ринку.