Вибір методу оцінки запасів в умовах бмк дпво пмз ім. О.М. Макарова

Григор’єва В.Ю., керівник проф. Король Г.О.

Національна металургійна академія України

Згідно з П (С) БО 9 оцінка матеріалів при їх вибутті (відпуск у виробництво, продаж, безкоштовна передача) може здійснюватися по одному з наступних методів: метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;метод середньозваженої собівартості; метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) та ін.

На підприємстві БМК ДП ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова використовується для обліку руху запасів метод середньозваженої собівартості. Цей метод передбачає розрахунок вартості одиниці товару, виходячи з середніх цін. Такий розрахунок робиться по кожній одиниці товару. Розрахунок середніх цін можна проводити за формулою: Сс = (Сп+Сн) / (Кп+Кн), де Сс – середньозважена собівартість; Сп – собівартість запасів на початок періоду ;Кп – кількість запасів на початок періоду; Сн – собівартість запасів на кінець періоду; Кн – кількість запасів на кінець періоду.

Отриману середню вартість таких однорідних запасів треба помножити на кількість вибулих протягом звітного періоду запасів. Таким чином, ми одержимо середньозважену собівартість запасів, що вибули. Можливий й інший варіант, коли оцінка кожної операції вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю, визначеною в зазначеному вище порядку, але не в цілому на звітний період, а на момент (день) здійснення операції вибуття.

Цей метод є найефективнішим для підприємства БМК ДП ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова, тому що там досить велика номенклатура і великі обсяги кожного найменування запасів. Крім того, коливання їхньої ціни (первісної вартості) протягом звітного періоду незначні. Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання купівельних цін. В умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість.

Удосконалення контролю за оплатою праці

Дьомочкіна А.Д., керівник проф. Шпанковська Н.Г.

Національна металургійна академія України

Економічне зростання в Україні направлене на створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки та контроль за ресурсозбереженням. Але сучасний стан оплати праці, незавершеність її реформування створює значні проблеми на шляху такого руху.

Заробітна плата при правильній організації забезпечує прямий і безпосередній зв'язок доходів з кількістю і якістю втіленої праці. У феросплавному виробництві частіше використовують погодинно-преміальну та її різновид - бальну систему. Але існують певні недоліки в погодинно-преміальній системі: 1. Працівник отримує гроші фактично за присутність на робочому місці - у нього відсутні стимули до продуктивної праці. 2. Працівники можуть поставити свої власні інтереси вище інтересів споживача. Недоліки притаманні і бальній системі: 1. Преміальна частина складає лише 20%, що є недостатнім стимулом для покращення праці. 2. Існує необхідність удосконалення контролю за процесом праці, його результатами та їх обліку. В першу чергу це стосується первинного обліку та його форм: журнали контролю за виробничими процесами та економією витрат електроенергії. Преміювання працівників проводиться при фактичному досягненні економії витрат на електроенергію у відношенні до планових витрат на електроенергію, розрахованих на фактичний обсяг і структуру виробництва, з урахуванням витрат та ціни спожитої електроенергії.

Обґрунтування доцільності доповнити існуючу бальну систему оплати праці контрольною інформацією за ходом безперервних виробничих процесів з урахуванням цільового використання електроенергії. Необхідно також звернути більшу увагу на персональні показники якості, що впливатимуть на преміальну частину, яка повинна збільшуватись пропорційно зростанню основної заробітної плати.