Організація складської логістики при введенні нових виробничих потужностей в умовах ват «інтерпайп-нтз»

Ніколайчук К.А., керівник доц. Мироненко М.А.

Національна металургійна академія України

Переміщення матеріальних потоків в логістичному ланцюзі неможливе без концентрації в певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначені відповідні склади.

Організація складського господарства полягає у виборі та обґрунтуванні виду і складу об’єктів складської логістики, їх розміщенні, розмірі, обладнанні, а також у визначені порядку їхньої роботи в залежності від функцій, які вони виконують. Вказані проблеми стають ще актуальнішими в умовах розширення виробничих потужностей металургійного підприємства. Саме така ситуація нині має місце в умовах ВАТ «ІНТЕРПАЙП-НТЗ» у зв’язку з запуском електросталеплавильного комплексу «Дніпросталь». Тому тема заявленої доповіді є актуальна.

Сучасний крупний склад – це складна технічна споруда, яка складається з багаточисельних взаємопов’язаних елементів, має певну структуру і виконує ряд функцій по перетворенню матеріальних потоків, а також накопиченню, переробці й розподілу вантажів між споживачами.

Тому склад повинен розглядатися не ізольовано, а як інтегрована складова частина логістичного ланцюга. Лише такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності. При цьому необхідно мати на увазі, що в кожному окремо взятому випадку, для конкретного складу, параметри логістичної системи значно відрізняються один від одного, так само як її елементи і сама структура, заснована на взаємозв’язку цих елементів.

При створенні складської системи завжди потрібно керуватися наступним основним принципом: лише індивідуальне рішення з врахуванням всіх можливих чинників може зробити її рентабельною.

Організація труда менеджера низової ланки у галузі металургії

Степанюк В.В., керівник доц. Синиціна Ю.П.

Національна металургійна академія України

Особливості розвитку людини, рівень результату, що досягається нею, пов'язані з особистісно-смисловою оцінкою і визначаються законом самовираження наприклад у професії. Соціалізована людина, як правило, прагне реалізувати особисті та професійні якості, розвинути свою індивідуальність, набути авторитету і суспільного визнання. Реалізується це спершу через професійне самовизначення і наступне самоствердження. Під професійним самовизначенням мають на увазі процес розвитку особи у професійній діяльності на основі найповнішого використання нею своїх здібностей та індивідуально-психологічних можливостей. Воно не обмежується формуванням професійної придатності, а охоплює значну частину життєвого шляху людини, у тому числі професійні здібності, професійну мотивацію і самосвідомість, властивості темпераменту, міжособистісні відносин в організаційній ієрархії. Модель підготовки фахівця охоплює: професіограму, паспорт фахівця (державний стандарт), посадові обов'язки, необхідні знання і практичні уміння, цілі та зміст професійної освіти тощо. Сучасна практика моделювання професійного становлення (набуття певних ознак і форм у процесі розвитку) передбачає наявність моделі професійної діяльності фахівця певного “профілю”. У цьому разі цілі фахового становлення формуються з урахуванням моделі діяльності та моделі особистості фахівця. Слабкою стороною постановки цілей на основі моделі особистості є її низька діагностичність.