Вдосконалення системи постачання

Шепелєв Д.І., керівник ст. викл. Момот Ю. Г.

Національна металургійна академія України

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки виникає потреба досягнення підприємством стабільності на ринку та закріплення його позицій серед конкурентів. Вирішення цієї проблеми пов'язане із формуванням власної ринкової стратегії, проведенням постійних маркетингових досліджень, моніторингу мікро- і макросередовища фірми та виробленням певної моделі поведінки, що дасть змогу розвиватись та освоювати нові ринкові сегменти. Для підприємства дуже важливим є раціональне підприємництво, що означає вдало організовану в часі і просторі комерційну діяльність, яка забезпечується відповідним механізмом та технологією його розвитку. Саме підприємство можна розглядати як логістичну систему, однією з найважливіших підсистем якої є система постачання, оскільки в широкому розумінні вона охоплює процеси від забезпечення планування, регулювання, управління до контролю.

Проблема полягає в тому, що в практичній діяльності українських підприємств логістичним підходам надається неналежне значення, тому особливої актуальності набуває проблема пошуку шляхів розвитку логістики, а саме системи постачання на підприємстві.

Однією з найважливіших функцій логістики є ефективна організація матеріально-технічного забезпечення тому, що нестача товарно-матеріальних ресурсів веде до зупинки виробництва, зростання непродуктивних витрат, а відповідно – і підвищення собівартості продукції. Матеріально-технічне забезпечення охоплює усі процеси управління господарством та матеріальними потоками на виробництві.

«Пошук нових споживачів на зовнішніх ринках»

Ігнашева Н.І., керівник ст. викл. Момот Ю. Г.

Національна металургійна академія України

На сьогоднішній день головною проблемою стратегічного планування на підприємствах є відсутність вірно розроблених цілей діяльності підприємства по основним напрямкам та стратегії їх досягнення. В сучасних умовах діяльність по розробці комплексної економічної стратегії підприємства повинна бути пріоритетною. Таким чином, якщо зовнішньоекономічна стратегія – це набір правил та прийомів, за допомогою яких досягаються поставлені цілі розвитку підприємства, то розробка комплексної стратегії виходу на зовнішній ринок включає в себе як поставлені цілі діяльності по основним напрямкам, так і шляхи їх досягнення.

Зовнішнє середовище зазнає еволюції, за якої посилюється нестабільність економічного розвитку: оновлення продукції, зміни попиту, ділової активності, посилення чи послаблення позицій конкурентів тощо. Тому на кожному етапі стратегії підприємства повинна мати місце відповідна політика (певні методи, способи та засоби реалізації), адекватна рівню зовнішньої нестабільності.

Успіх діяльності фірми, яка працює на споживчому ринку, залежить від того, наскільки вдало та надійно вона знайде своє коло покупців, свій сегмент ринку. Але на шляху до виходу на зовнішній ринок перед підприємством постає ряд таких задач, як аналіз зовнішнього середовища, рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок і про те, на який саме ринок виходити, та якими методами при цьому користуватися. Вихід підприємства на зовнішні ринки зазвичай є тривалим еволюційним процесом. Досвід показує, що систематичне, поступове набуття досвіду в зовнішньоекономічній діяльності — найкращий, а в багатьох випадках і єдиний шлях до стабільного успіху.