Переяславська козацька рада: правда історії та фальсифікації

Боярченко О.С., керівник доц. Британ В.Т.

Національна металургійна академія України

В історії будь-якого народу є ті переломні моменти, які потім на довгі часи визначають його долю. Поза всяким сумнівом, одним з таких доленосних моментів в історії України стала Переяславська Рада 1654 року. Чим вона була для нашого народу – пересічним договором, національною катастрофою або великою подією, що врятували Україну від національного, економічного і духовного поневолення? На сьогоднішній день у зв’язку з відкриттям нових фактів гостро поставлено питання: Переяславська Рада – це для України було ″добре″ чи ″погано″?

Багато дослідників вважають, що основною причиною укладання цього договору була потреба отримання військово-політичної допомоги у Визвольній війні українського народу проти польського гноблення. Без цієї допомоги Запорізьке військо навряд чи виграло б війну із Польською державою. Саме це спонукало Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною.

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654 р. В них передбачалося, що хоч козацька держава переходила під протекцію російського царя, вона залишалася самостійною державою, мала власну територію, армію, главу держави – гетьмана, та мала право на дипломатичні відносини з іншими державами, окрім Туреччини і Польщі. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України. Але згодом цю гарантію неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася нанівець.

Оцінка самої Переяславської ради, була і є предметом частих суперечок учених. Справа у тому, що оригінали документів втрачено, збереглися лише неточні копії чи переклади. До того ж деякі дослідники доводять, що навіть ці копії були сфальсифіковані царськими переписувачами.

Таким чином, для безупередженої оцінки Переяславського договору та ролі Богдана Хмельницького в українській історії потрібно брати до уваги весь комплекс подій, які супроводжували підготовку та підписання зазначеного договору.

Профспілки і художньо-естетичне виховання студентської молоді

Кущ І.О., керівник доц. Британ В.Т.

Національна металургійна академія України

У даному дослідженні зроблена спроба на матеріалах діяльності профспілкової організації Дніпропетровського металургійного інституту (ДМетІ) (з 1999 року – Національна металургійна академія України (НМетАУ), вивчити й узагальнити форми й методи роботи з художньо-естетичного виховання студентів. В усі періоди свого розвитку профспілкова організація ДМетІ – НМетАУ значну увагу приділяла цьому питанню з урахуванням конкретних історичних умов.

У 30-ті роки ДМетІ тримав перехідний Червоний прапор Дніпропетровської області як «передовик самодіяльності». В інституті в 1938/39 навчальному році діяли драматичний колектив з 40 чоловік, оркестр народних інструментів (16 осіб), симфонічний оркестр (21 особа), ансамбль пісні і танцю (80 осіб), духовий оркестр (23 особи). Всього в художній самодіяльності брав участь 231 студент. Всі колективи працювали під керівництвом досвідчених фахівців, а п’ять найкращих учасників ансамблю були направлені вчитися мистецтву співу до заслуженого артиста республіки В.А. Вітенко.

Особливо широкого розмаху робота з художньо-естетичного виховання досягла в післявоєнний період. Для її здійснення в бюджеті вищих навчальних закладів та профспілкових організацій передбачалися необхідні кошти, матеріально-технічне і кадрове забезпечення.

З перших днів перебування в інституті юнаки та дівчата, котрі володіли талантом у сфері художньої самодіяльності, потрапляли в поле зору культурно-масових комісій профкому і комітету комсомолу. Студенти-аматори мали можливість розвивати та вдосконалювати свої таланти у численних колективах художньої самодіяльності, якими керували професіонали своєї справи. У кращі роки в інституті працювало до 20 творчих колективів художньої самодіяльності, які об’єднували 300 – 400 студентів і співробітників.

Початок 90-х років ХХ ст. характеризувався кардинальними змінами політичної системи в Україні, економічними негараздами, новими пріоритетами в ідеологічних і духовних цінностях, швидким поширенням «масової» культури. Усе це завдало удару по системі морально-естетичного виховання студентів, розвитку художньої самодіяльності.

До кінця 90-х років владні структури переконалися в згубності розвалу системи виховної роботи зі студентською молоддю, здійсненої на початку становлення української незалежної держави. Була визнана нагальна необхідність відновлення такої системи з урахуванням нових історичних умов.

Характерною ознакою культурної сфери сучасної України стало надання молоді, в тому числі й студентам ВНЗ, можливості реалізувати свої здібності й таланти у Всеукраїнських шоу-програмах. Зокрема, в останні роки студенти НМетАУ стали учасниками фінальних виступів у програмах: «Фабрика зірок» (студенти Володимир і Олександр Борисенки, Сергій Клемент’єв), «Х-фактор-1» (Дмитро Скалозубов), «Х-фактор-2» (Світлана Вінник).

Інша ознака сучасної виховної роботи зі студентською молоддю – це її національно-патріотична спрямованість. Так, в НМетАУ вже більше 10 років функціонує студентський патріотичний клуб «Берегиня», який прищеплює любов до української мови, літератури, української культури, вшановує звичаї та обряди українського народу тощо.

Таким чином, робота з художньо-естетичного виховання студентів є важливою складовою діяльності профспілкових організації ВНЗ, націленої на гармонійну підготовку й виховання майбутніх спеціалістів. Вона потребує відповідного матеріального й кадрового забезпечення, тому є нагальна необхідність значного збільшення фінансування всієї культурно-масової роботи у ВНЗ.