Підвищення конкурентоспроможності продукції шлях до економічного розвитку країни

Дубінка Ю.С., керівник доц. Шпортько Г.Ю.

Національна металургійна академія України

У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспроможності є однією з головних через те, що в ній концентровано відображаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого підприємства, а й у цілому економіки країни. Ці можливості реалізуються у товарах і послугах, що протистоять суперницьким аналогам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте це одна, видима, сторона феномену конкурентоспроможності. За нею стоять інші, більш значущі фактори, які включають: саму систему державного і суспільного устрою країни, міру її спроможності забезпечити динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим добробут членів суспільства.

Проблема економічного розвитку країни шляхом підвищення конкурентоспроможності продукції в усій різноманітності своїх аспектів відображає практично всі сторони життя суспільства, і тому незмінно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл в усіх країнах світу. Загострення конкурентної боротьби за збут своєї продукції, за місце на світовому ринку примушує всі країни шукати шляхи створення більш економічних товарів підвищеного рівня якості.

Особливе значення приділяється цій проблемі в індустріально розвинених державах. В Україні проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та національної економіки набагато гостріші, ніж у розвинених країнах світу. Неконкурентоспроможність багатьох вітчизняних технологій, продукції, послуг не дає змоги ефективно включитися у систему світових господарських зв'язків. Перевага в загальному експорті країни сировини та напівфабрикатів і надто мала частка наукомісткої продукції зумовлюють низькі темпи економічного зростання і значну залежність експорту країни від кон'юнктури товарного ринку. Проте будь-яких спеціальних заходів принципового характеру щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки поки що не вжито.

Слід зазначити, що життєво важливою проблема конкурентоспроможності є для підприємств чорної металургії України. Колись популярний вислів "металургія – хліб промисловості" залишається справедливим і сьогодні. Вітчизняна чорна металургія виробляє близько чверті всієї промислової продукції країни і понад 40% її експорту. В сучасних економічній ситуації за умови підвищення своєї конкурентоспроможності металургія може бути своєрідним локомотивом, який надасть потужний імпульс іншим галузям промислового комплексу і створить основу для їх зростання.

Отже, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та послуг – обов'язкова умова експорту, а її забезпечення – національна потреба країни. Це означає, що вирішуватися проблеми конкурентоспроможності повинні у всіх сферах діяльності, на всіх управлінських рівнях, з використанням усіх можливих шляхів і важелів господарського механізму.

Франчайзинг, як форма міжнародної співпраці

Коновець О.М., керівник доц. Шпортько Г.Ю.

Національна металургійна академія України

Франчайзинг (від франц. Франшиза – пільга, привілей) – широко розповсюджена у світі форма партнерських зв'язків і ділового співробітництва. Зміст франчайзингу зводиться до наступного: головний – найчастіше це велика, авторитетна і достатньо відома пересічному споживачеві – компанія укладає договір з дрібним самостійним підприємством (найчастіше створюваним саме для цієї мети) про надання йому виключного права на випуск певних товарів та їх збут, а також надання послуг під торговою маркою даної компанії на певному ринку. Те ж саме коротко можна визначити як «робота по ліцензії». Франчайзер, укладає договори з одним або з безліччю операторів, створюючи розгалужену мережу торгових і промислових підприємств, що знаходяться від нього в сильній залежності. Залежність операторів від франчайзера зводиться до договірних зобов'язань, за якими оператор зобов'язується дотримуватися всіх правил торгівлі або виробництва, що встановилися на фірмі-франчайзера, тобто гарантує фірмове обслуговування (аж до дотримання дрібниць, наприклад використання єдиної уніформи службовців, як в мережі «Макдональдс»).

Договір, що укладається між франчайзером та оператором (зазвичай на довгостроковій основі), містить крім зазначених та інших (звичайних для будь-якого договору) умов також положення про платежі (що дуже важливо). Враховуючи, що другою стороною в таких договірних зв'язках виступає знову створюване або малопотужний у фінансовому відношенні підприємство, франчайзер зазвичай передбачає ряд моментів: виплата одноразової винагороди за право виступати на ринку від його імені; Франчайзер допомагає оператору вирішити питання, пов'язане з інвестиціями; Франчайзер встановлює норматив поточних відрахувань від прибутку (звичайно 2…3%) або поточних платежів.

За умовами договору франчайзер зобов'язується надавати весь комплекс послуг, пов'язаних з нормальною організацією виробництва у оператора: поставка обладнання; передача технології; поставка сировини; навчання персоналу, надання послуг з бухобліку і т. п. Оператор зобов'язується дотримуватись вимог до якості товару або послуги, їх оформлення, тобто до всього, що пов'язане з престижем торгової марки.