Оптимізація договірних відносин суб’єктів авторського права при набутті прав на фотографічні твори

Коваленко С.В., керівник доц. Рулікова Н.С.

Національна металургійна академія України

Використання фотографії набуває дедалі все більш комерційного характеру, а тому потребує певного захисту. Фотографії належать до об’єктів авторського права, яке в Україні регулюється главами 35-36 Цивільного кодексу України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативно-правовими актами.

Тільки автору належать авторські особисті немайнові права, до яких відносяться право:

• визнання авторства (право вимагати зазначення про автора на творі і його примірниках).

• анонімності (забороняти зазначення свого імені, якщо автор хоче залишитися анонімним);

• збереження цілісності твору та протидії його спотворення, інший заміні твору чи іншому посяганню, які можуть завдати шкоди честі та репутації автора.

До майнових прав, які можуть належати не тільки автору, а й іншим особам, відносять:

• виключне право на використання фотографії, тобто право її використовувати в будь-якій формі і будь-яким способом (дотримуючись при цьому особисті немайнові права автора);

• виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Використання фотографії як об’єкта авторського права іншими особами здійснюється тільки з дозволу власника майнових авторських прав і з виплатою винагороди.

Нажаль, не дивлячись на те, що законом фотографія віднесена до об’эктів авторського права, далеко не кожен вызнає, а, отже, і дотримується авторського права фотографа. Крім того, з розвитком цифрового фото, порушити права фотографа стало ще легше.

Управління розробок нових технологій та об'єктів інтелектуальної власності

Пилипенко М.М., керівник доц. Сулім-Тимовті А.О.

Національна металургійна академія України

 Ведення управління інтелектуальної власності на підприємстві сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, що призводить до отримання максимальних прибутків при мінімально їх витратах.

Як відомо, термін «управління», у буквальному розумінні означає «діяльність з керівництва». Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів (технології), за допомогою яких приводять в рух машини; підрозділу в системі установи; вид синтаксичної залежності, тощо.

Управління розробок нових технологій являється результатом інтелектуальної діяльності, сукупністю систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік строк, порядок та послідовність виконання операцій процесу виробництва та/або реалізації зберігання продукції чи надання послуг. Технологія управління – це безупинний творчий процес підтримки стійкого режиму функціонування системи шляхом прийняття і реалізації господарських рішень. До цього процесу зводиться вся діяльність менеджера організації як суб'єкта управління своєї системи. Технологічний процес управління складається з ряду послідовних дій – етапів, кульмінацією яких є ухвалення рішення.

Метою управління технологіями є задоволення інформаційних потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям рішень. Вона може бути корисна на будь-якому рівні управління. Таким чином, управління технологіями являється актуальною та потребує знання шляхів щодо їх для вирішення.