Вибір методу нарахування амортизації основних засобів

Порпленко Г.І., керівник доц. Распопова Ю.О.

Національна металургійна академія України

Вибір методу нарахування амортизації є важливим моментом при формуванні облікової політики підприємства, при цьому обліковці керуються положеннями П(С)БО 7 «Основні засоби» та 3 розділу Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Узгодження нормативних положень щодо застосування на практиці конкретного методу, вимагає від обліковців виконання таких завдань:

- визначення ознак, за якими групуватимуться об’єкти основних засобів, оскільки в податковому та бухгалтерському видах обліку є розбіжності у класифікації основних засобів за групами;

- визначення, до якої групи відноситься конкретний об’єкт основних засобів;

- обґрунтування строку корисного використання об’єкту основних засобів, регулюючись положеннями ПКУ, оцінками експертів, умовами експлуатації тощо;

- прогнозування ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів;

- аналіз особливостей існуючих методів нарахування амортизації основних засобів (виявлення переваг та недоліків, можливості застосування для об’єктів конкретної групи);

- вибір методу нарахування амортизації, прийнятного для конкретного об’єкту.

Реалізація на практиці даних завдань дозволить обліковцям здійснити вибір економічно доцільного методу нарахування амортизації для конкретного об’єкта основних засобів.

Удосконалення системи внутрішнього контролю на підприємстві

Распутіна А.С., керівник доц. Распопова Ю. О.

Національна металургійна академія України

В сучасних умовах розвитку української економіки актуальною проблемою для всіх суб’єктів господарювання є організація ефективної та надійної системи контролю. Оскільки приватні підприємства зацікавлені в отриманні стабільних високих прибутків і в роботі на основі чіткого дотримання законодавства, то саме удосконалення системи внутрішнього контролю може допомогти управляти підприємством як єдиним господарським механізмом.

При удосконаленні системи внутрішнього контролю на підприємстві доцільно реалізувати такі заходи:

- підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків;

- посилити контроль за цільовим використанням ресурсів на підприємстві;

- щодекадно здійснювати вибіркові контрольні перевірки щодо правильності та своєчасності виконання облікових записів, оформлення документів (внутрішніх та зовнішніх);

- здійснити чіткий розподіл і закріплення функцій контролю за певними робочими місцями обліковців, щоб кожен з них відповідав за роботу, яку він виконав, що забезпечить зацікавленість персоналу в результатах своєї праці та дозволить уникнути випадків викривлення інформації.

Отже, реалізація запропонованих заходів забезпечить високий рівень дієвості системи внутрішнього контролю на підприємстві.

Шляхи удосконалення обліку розрахунків з покупцями та постачальниками

Сахно К.І., керівник доц. Распопова Ю.О.

Національна металургійна академія України

Діюча система розрахунків сучасного підприємства з покупцями та постачальниками не в повній мірі відповідає вимогам прискореного грошового обігу, що, в свою чергу, веде до неритмічності в постачанні матеріальних ресурсів. Облік розрахунків є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. З метою покращення розрахункової системи шляхом скорочення дебіторської і кредиторської заборгованостей доцільно провести деякі зміни у внутрішньогосподарському контролі підприємства, а саме, обліковцям необхідно щомісяця:

- стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових коштів; перевищення ж кредиторської заборгованості може призвести до неплатоспроможності підприємства;

- аналізувати склад і структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей за конкретними покупцями й постачальниками, термінами утворення, що дозволить своєчасно виявляти прострочену заборгованість і вживати заходи щодо її стягнення або погашення;

- контролювати оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також стан розрахунків щодо простроченої заборгованості, так як в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину вартості поставленої продукції.

Таким чином, реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню рівня розрахункової системи шляхом зниження дебіторської та кредиторської заборгованостей і, як слідство, зміцненню фінансового стану підприємства.