Українська латинка як атрибут інтеграції україни в світове співтовариство

Невесела О.М., керівник доц. Ткач Л.М.

Національна металургійна академія України

Латинська графіка є інтернаціональною системою письма та одним з основних засобів міжнародного спілкування. Згідно з міжнародними вимогами латинське написання всіх власних назв має повністю збігатися з написанням у мові оригіналу. Тобто німецьке прізвище Schiller або угорське Kováсs має таке ж написання в усіх інших принаймні європейських мовах, що користуються латинкою. Тобто засобами латинської абетки має відображатися написання національною абеткою з гарантією недвозначного відтворення оригінального написання. Зараз прийнято вважати, що українські власні назви повинні писатися так, аби їх могли прочитати за кордоном. Це означає, що правила передачі українських слів в англійській мові, поширюються лише на англійську мову, а інших мов вони не стосуються. Деякі науковці стверджують, що українці повинні турбуватися щодо правильного читання українських власних назв за кордоном. Тому в Україні повинна бути прийнята власна система відтворення українських слів латинкою, яка б засобами латинської графіки демонструвала кириличне написання. Найкращою з таких систем української латинки на даний момент є система, розроблена Термінологічною комісією з природничих наук (ТКПН) Київського університету ім. Тараса Шевченка. Система ТКПН не позбавлена деяких вад, але їх можна усунути. Транслітерація призначена не лише для написання власних назв (прізвищ у паспортах), але й для латинізованого написання зв’язних текстів українською мовою (в бібліографії, електронній пошті).

Не потрібно повністю відмовлятися від нашої графіки на основі кирилиці, оскільки кирилицю ми використовуємо вже понад тисячу років й тому немає підстав замінювати її латинкою повністю. Зараз фактично для кожної мови повинна бути створена латинізована абетка. Інша річ, коли для одних мов вона повинна використовуватися як основний алфавіт, а для інших – як допоміжний. Стандартизовані системи передачі національної писемності існують у багатьох країнах світу з нелатинською абеткою (Японія, Китай, Югославія, Македонія, Греція, Ізраїль тощо). І все більше народів світу бажають мати латинську абетку за основну систему письма (Туреччина, Малайзія), оскільки відкритість, цивілізованість суспільства, його інтеграція до світової спільноти починається ось із таких маленьких дрібниць. Тому постає питання: чи змушені ми будемо визнати міжнародні стандарти?

Роль стимулюючих і проблемних засобів популяризації книги в процесі формування читацьких інтересів

Старжинська Т.В., керівник доц. Ткач Л.М.

Національна металургійна академія України

Однією з глобальних проблем сьогодення є спад інтересу до книги в суспільстві. На жаль, Інтернет та телебачення практично повністю витіснили любов до читання. Читання – один з найважливіших видів мовленнєвої діяльності, який тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. «Читання» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, записану (передану) тим чи іншим способом. Читання може бути суцільним, яке передбачає уважне прочитання книги або окремих її розділів без відволікань і зупинок для записів; вивчальним – інтенсивне, вдумливе, спрямоване на запам’ятовування змістової інформації тексту, використаних мовних засобів; частковим, застосовують у тих випадках, коли необхідно опрацювати лише окремі розділи або питання; синтетичним — це раціональне використання всіх видів читання.

Вже кілька років поспіль активно ведуться пошуки ефективних інструментів для популяризації читання серед населення, зокрема, молоді. Науковці практикують і промоушн-акції, і «живі» книги та інші різні цікаві ідеї, проте ці методи не забезпечують досягнення бажаного результату.

Одним із ефективним методів популяризації книг є складання рекомендаційних анотацій, призначення яких – характеризувати документ і надавати йому оцінку щодо придатності для певної категорії споживачів з урахуванням їх особливостей. При цьому доцільно використовувати проблемну ситуацію та аргументуючі засоби. Сутність проблемної ситуації полягає у виявленні суперечності між відомими знаннями та неможливістю, орієнтуючись на них, пояснити нові факти і явища. У свідомості читача виникає інтерес до нового, невідомого йому знання, виникають питання і бажання знайти на них відповідь. У рекомендаційному анотуванні проблемна ситуація створюється, але не вирішується. Її розв’язання приходить тільки після ознайомлення з рекомендованими документами. При використанні аргументуючих засобів характеристики книги, місце мають посилання на думки, вислови, оцінки авторитетних людей, застосовуються аналогії, порівняння, факти тощо.

Сьогодні рекомендаційна анотація є найбільш відомим та ефективним методом популяризації книги. Вдосконалення саме рекомендаційного анотування сприяє поширенню читацьких інтересів та формує світогляд молодого покоління. Стимулюючі та проблемні засоби мають досить впливове значення у цьому процесі. Використання аргументуючих засобів та проблемної ситуації стимулюють формування зацікавленості до книги та заохочують нову аудиторію до читання першоджерел інформації.