Христя алчевська – поетеса, педагог, перекладач (130 років з дня народження)

Святецька В.В., Ковбаса О.П., керівник викл. Рибалко І.В.

Національна металургійна академія України

Народилася 1882 р. в Харкові в сім’ї промисловця і громадського діяча. Мати – відома діячка народної освіти , організатор просвітницької діяльності серед селянства й робітників. Писати почала з юних літ. Середню освіту здобула у Харківській гімназії. Після смерті батька завдяки матеріальній підтримці брата пройшла педагогічну підготовку на вищих педагогічних курсах Франції, в Сорбонні.

Незабутнім для молодої Алчевської стало особисте знайомство з М.Коцюбинським, Лесею Українкою, В.Стефаником, М. Старицьким. Працювала викладачем української та французької мову середніх та вищих навчальних закладах Харкова. ЇЇ першу збірку «Туга за сонцем» позитивно оцінив І.Франко. У наступних збірках «Сонце із-за хмар», «Пісні життя» інтимні ноти поєднуються з громадянськими, до пейзажної лірики вривається відгомін соціальних потрясінь. У збірках часів імперіалістичної війни («Сльози», «Встань сонце!», «Мандрівець») лунають пацифістські мотиви, протест проти війни.

Алчевська була талановитою перекладачкою, здебільшого з російської та французької мов. Перекладала вірші О.Пушкіна, К.Рилєєва, О.Толстого, Я.Полонського, М.Огарьова. Переклади романів В. Гюго «Бюг Жаргаль», «93 рік», «Трудівники моря», віршів Вольтера, П.Корнеля – важливий урок у прилученні нашого народу до скарбниці світової літератури.

Алчевська залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

Максим рильський як перекладач

Святецька В.В., керівник викл. Рибалко І.В.

Національна металургійна академія України

Максим Рильський – поет, учений, громадський діяч – один із невід’ємних елементів української культури. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, що поєднує палку любов до Батьківщини з живим відчуттям дружби народів, інтернаціональної єдності трудящих усього світу, ясне світосприймання, вільне від темних пережитків психології, що виникла в умовах експлуатації людини людиною, – усі ці риси цілком притаманні М. Рильському.

Діяльність Максима Тадейовича як поета та громадського діяча є достатньо дослідженою. Однак особливої уваги заслуговує дiяльнiсть М.Т. Рильського як перекладача, її значення належною мірою ще недостатньо оцінено. А проте це новий етап у розвитку української мови i взагалі в розвитку української культури.

Максим Тадейович – один із найяскравіших представників радянської школи перекладачів. Авторитет його у цій галузі є безперечним, оскільки значущість доробку Рильського у перекладі справді вражає: «Євгеній Онєгін», «Мідний вершник» та інші твори Пушкіна, «Пан Тадеуш» та лірика Міцкевича, «Орлеанська діва» Вольтера та «Мистецтво поетичне» Буало. Рильський перекладав Шекспіра («Король Лір» та «Дванадцята ніч»), Мольєра («Мізантроп»), Ґете та Гейне, Крилова та Грибоєдова, Лермонтова та Тютчева, Неруду і Блока. Цей список ще можна продовжувати, але й вже названого вистачає, щоб переконатись, що Максим Тадейович дійсно був видатним перекладачем початку XX ст.

Головним же для Максима Тадейовича було щире захоплення досягненнями інших літератур та намагання збагатити через творче освоєння культуру рідного художнього слова. Без сумніву, саме цим надихалася перекладацька діяльність поета протягом усього його життя. В цілому він переклав з 13 мов понад чверть мільйона рядків поезії. Теоретичні погляди на переклад були висвітлені Максимом Тадейовичем у статтях, нотатках, які потім були видані окремою книгою – «Искусство перевода». Він був послідовним і в теорії, і на практиці.

ПІДСЕКЦІЯ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО