На підставі проведення вказаних дій ліквідаційна комісія отримує відповідне підтвердження - довідки, які подаються нею державному реєстратору при внесенні запису про припинення юридичної особи.
9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
Після складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу відбувається задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється в порядку, установленому ст. 112 ЦК, з урахуванням особливостей, вказаних в інших законах. Зокрема, вони містяться в ч. 5 ст. 9 Закону «Про кредитні спілки», ст. 21 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», ст. 89 Закону «Про акціонерні товариства».
' Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24.12.1993 р. № 3814-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. № 17 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
^>Щ^299
Задоволення вимог кредиторів починається від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу, причому спочатку відбувається задоволення перших трьох черг, передбачених у ст. 112 ЦК, а виплати кредиторам четвертої черги проводяться із закінченням місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Перша - задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Тобто черговість задоволення вимог кредиторів визначена, ураховуючи необхідність забезпечення як найбільш незахищених учасників цивільних відносин, так і тих осіб, вимоги яких забезпечені певними способами. Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 43 Закону «Про страхування» при ліквідації платоспроможного страховика вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.
Увага! Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю здійснюється в зобов'язальних правовідносинах. Зважаючи, що, як правило, сплачуються періодичні платежі, постає питання впливу ліквідації юридичної особи на такі зобов'язання. За загальним правилом ліквідація юридичної особи має наслідком припинення цивільно-правових зобов'язань (як договірних, так і недоговірних) за її участі (ст. 609 ЦК)1. Винятки встановлені для тих випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).
Окремо слід звернути увагу на «особливості» регулювання такої підстави припинення зобов'язання, як ліквідація юридичної особи в ГК. Цим актом передбачається, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням (ч. З ст. 205 ГК). Однак уже в ч. 4 ст. 205 ГК вказується, що ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі. Тобто фактично відбувається змішування двох підстав припинення зобов'язання, що звичайно не може сприяти належному правозастосуванню.
Зазначені правила деталізуються перш за все у приписах ЦК. Згідно зі ст. 1205 ЦК у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому та іншим особам, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, установленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію' на підставі рішення суду за позовом потерпілого.
Однак ст. 1205 ЦК відсилає до іншого нормативно-правового акта, яким можуть урегульовуватися ці відносини. Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить капіталізацію платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальники! у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України2.
Друга - задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.
Третя - задовольняються вимоги щодо податкш, зборів (обов'язкових платежів);
Четверта - задовольняються вимоги всіх інших кредиторів.
Задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів юридичної особи. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.
При продажу майна ліквідаційна комісія повинна враховувати, що для певних випадків законодавством установлюється переважне право купівлі майна, яке продається під час ліквідації юридичної особи. Зокрема, до них відноситься переважне право держави на придбання музейних зібрань, у разі ліквідації музеїв, заснованих на приватній формі
1 Оскільки ліквідаційна комісія виступає від імені юридичної особи, сумнівним є підхід законодавця щодо покладення обов'язку щодо капіталізації саме на ліквідаційну комісію. Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. -Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
власності (ч. 2 ст. 10 Закону «Про музеї та музейну справу»)1. Ураховуючи законодавчу неврегульованість переважного права держави, вбачається за можливе поширювати на його виникнення, здійснення та припинення правила, передбачені для інших переважних прав2.
Узагалі можливість держави виступати носієм переважних прав обумовлена видом об'єктів цивільних прав та їх цінністю для держави. Причому держава виступає носієм переважних прав завжди опосередковано, за допомогою органів, які її представляють.
При визначенні органу, який необхідно повідомляти про продаж музейних зібрань, виникають суперечливості, оскільки в законодавстві відсутня вказівка, який орган зобов'язаний представляти державу. Це, звичайно, потребує уточнення, оскільки інший суб'єкт (ліквідаційна комісія) повинен бути поінформованим, який орган виступає в цих відносинах від імені держави, щоб належним чином виконати свій обов'язок (повідомити про продаж). До моменту визначення в нормативному порядку такого органу, при виникненні подібних ситуацій, про продаж музейних зібрань вбачається за доцільне повідомляти Державну службу з питань національної культурної спадщини, адже до її компетенції належить реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини та музейної справи3. Причому в такому повідомленні має міститися ціна та інші умови продажу музейних зібрань, строк реалізації переважного права.
У випадку, якщо не вистачить коштів для задоволення вимог кредиторів:
юридичної особи, яка ліквідується в добровільному порядку або в судовому порядку, але не з підстав банкрутства, юридична особа переходить у режим ліквідації, установлений законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом;
юридичної особи, які не задоволені через відсутність у неї майна,
ці вимоги вважаються погашеними;
' Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2 Детальніше див.: Крат В.І. Переважні права: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - X., 2008. - 20 с
3 Див.: Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 336 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 11. - Ст. 761.
повного та командитного товариств, а також товариства з додатковою відповідальністю, до відповідальності за їх боргами залучаються учасники цих товариств. При цьому учасники повного товариства та повні учасники командитного товариства відповідають солідарно перед кредиторами товариств до повного погашення заборгованості (ч. 1 ст. 119,ч. 1 ст. 133 ЦК). Учасники товариства з додатковою відповідальністю притягуються до відповідальності за боргами товариства в розмірі, кратному для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства (ч. 2 ст. 1S1 ЦК);
виробничого кооперативу згідно зі ст. 163 ЦК притягуються до субсидіарної відповідальності його члени в розмірі та порядку, установлених статутом кооперативу та законом. Однак згідно зі ст. 27 Закону «Про кооперацію» члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом, тобто відповідальність власним майном членів кооперативів за боргами кооперативу цим Законом не передбачається. Ураховуючи правило, що діє той закон, що набув чинності пізніше, можна зазначити, що перевагу в цьому питанні має ЦК, і члени кооперативу мусять нести відповідальність за боргами кооперативу. Проте у зв'язку з тим, що розмір цієї відповідальності в законі не встановлено, реально залучити членів кооперативу до відповідальності за його боргами поки що не уявляється можливим.