Єдине, що за чинним вітчизняним законодавством можуть зробити акціонери, так це вимагати скликання зборів AT та прийняття рішення про звернення до суду з відповідним позовом. Однак для подання до суду такого позову він повинен бути підписаний уповноваженою на це стату­том AT особою, оскільки рішення зборів за правилами ЦПК та ГПК не є процесуальним засобом відкриття провадження у справі. Реалізувати це буде неможливо навіть за наявності такого рішення зборів, якщо, на­приклад; відповідальною за збитки товариству особою є голова правлін­ня, який таку позовну заяву не підпише. У цьому разі спочатку слід вирі­шити питання про припинення правовідносин із цією посадовою особою, а потім ухвалювати рішення про її відповідальність.

Водночас, якщо відповідальною особою за завдану товариству шко­ду, є мажоритарний акціонер, то вирішення цього питання практично неможливе. Таким чином, міноритарні акціонери повністю не захище­ні. Не завжди в цьому випадку може бути реалізована функція пред­ставництва прокурора, передбачена ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК чи ст. 29 ГПК, оскільки таке представництво можливе лише щодо інтересів громадянина або держави, в тому числі господарських това­риств з часткою державної власності у статутному капіталі¹.

Оскільки, як уже було зазначено, відповідачем за позовом про від­шкодування шкоди, завданій третім особам, буде сама юридична особа, а не її учасники/акціонери, бо вони не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи, то притягнення до участі у справі (а відтак і до відпо­відальності) учасників/акціонерів неприпустимо. Так само неприпус­тимо притягнення учасників/акціонерів до відповідальності за рішенням самого товариства, наприклад, для покриття збитків. Тобто не може бути притягнутий до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності учасник/акціонер, якщо він не перебуває з юридичною особою в тру­дових відносинах. Так само не може бути притягнутий до корпоратив­ної відповідальності найманий працівник товариства, якщо він не є його учасником. Таке рішення може бути оскаржене до суду з урахуван­ням положення ч. 5 ст. 98 ЦК.

Див.: Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. щодо представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді // Вісник Конституційного Суду України. -1999.- №2.

5. іЖ

^Щ?&139

§ 8. Філії та представництва юридичної особи

Стаття 95. Філії та представництва

1.Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

2.Представництвом є відокремлений підрозділ юри­ дичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Юридична особа в силу своєї правової природи часто потребує створення тих чи інших відокремлених підроз­ділів для здійснення своєї діяльності.

8.1. Визначення поняття філії

та представництва

Філією визнається відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її Функцій (ч. 1 ст. 95 ЦК).

Представництвом, у свою чергу, є відокремлений підрозділ ридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та Ашснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ч. 2 ст. 95 ЦК).

лумачення законодавчих дефініцій дозволяє виокремити як спільні, ^{к 1} відмінні ознаки філії та представництва.

8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва

їх спільними ознаками є те, що й ті, й інші є відокремленими підрозді­лами. Для визначення сутності словосполучення «відокремлений під­розділ» потрібно з'ясувати його етимологічне значення. Термін «відо­кремлений» розуміється як те, що перебуває окремо від чого-небудь. У свою чергу, підрозділ - це складова частина чого-небудь більшого. Тобто в сукупності вони набувають значення складової частини, яка пере­буває окремо від чого-небудь. Ураховуючи розуміння словосполучення «відокремлений підрозділ» та його використання щодо юридичної осо­би, можна зробити висновок, що відокремлений підрозділ є складовою частиною юридичної особи, що знаходиться окремо від неї.

Звичайно, будь-яка юридична особа має можливість визначати свою організаційну структуру в межах, наданих законом, зокрема, створю­вати різноманітні підрозділи, відділи, управління, цехи та ін., для здійс­нення тієї чи іншої діяльності. Саме частиною такої організаційної структури і є відокремлені підрозділи (філії та представництва).

Увага! На цьому слід наголосити особливим чином, оскіль­ки він має важливе значення для розмежування суб'єктів, які сучасниками цивільних відносин, тобто юридичних осіб, та їх відокремлених підрозділів, котрі не відносяться до таких, внаслідок того, що є складовим «елементом» організаційної структури юридичної особи.

І філії, і представництва розташовуються поза місцезнаходженням юридичної особи, яка їх створила. Зважаючи на розуміння місцезнахо­дження як адреси (країни; поштового індексу; найменування населено­го пункту, району, області; найменування вулиці, номера будинку, квар­тири) виконавчого органу юридичної особи або учасника повного чи повного учасника командитного товариства, логічним виглядатиме ви­сновок, що розташуванням філії або представництва має бути інша адреса, аніжу самої юридичної особи¹. Причому допускається виокрем-

Ураховуючи, що відокремлений підрозділ має розташовуватися за певною адресою, сумнівним є підхід законодавця до трактування приймального пункту як пересувного відокремленою підрозділу (абз. 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про хімічні джерела струму «). Див.: Про хімічні джерела струму: Закон України від 23.02.2006 р. № 3503-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 33. - Ст. 279.

лення декількох варіантів іншої адреси, ураховуючи багатозначність розуміння місцезнаходження юридичної особи, зокрема:

у тій самій адміністративно-територіальній одиниці (наприклад, розташування відокремленого підрозділу на іншій вулиці в межах міста або району міста);

в іншій адміністративно-територіальній одиниці (наприклад, роз­ташування відокремленого підрозділу в іншій області, ніж місцезнахо­дження юридичної особи);

в іншій державі (наприклад, розташування відокремленого підроз­ділу на території іншої держави).