Електрокардіограма при аневризмі серця

1. Стабільність ЕКГ-змін трансмурального інфаркту міокарда ("застигла" ЕКГ).

2. Синдром QS (Qr) у відповідних зонах.

3. Повна блокада ніжок пучка Гіса в гострому періоді і стійкі тяжкі порушення ритму.

4. Наростаюча недостатність кровообігу, торпідна (стійка) до лікування.

Додаткові ознаки:

– розширення зубця T або висока елевація сегмента ST з переходом у негативний зубець T (не менше, ніж у трьох грудних відведеннях).

– патологічний зубець Q у відведеннях І, aVL.

– глибокий негативний зубець T у відведенні І, aVL.

– глибокий (не менше 5 мм) зубець S у відведеннях aVF, ІІ, ІІІ.

Електрокардіограма при стенокардії

При стенокардії зміни ЕКГ з'являються тільки в момент нападу і перші 1-2 години після нападу, потім ЕКГ нормалізується. ЕКГ-ознаки стенокардії:

• тимчасовий зсув (депресія) сегмента ST і зменшення зубця T (при субендокардіальній ішемії);

• інверсія зубця T (при інтрамуральній ішемії);

• поєднання депресії сегмента ST зі зміною зубця Т;

• високий гострий зубець T (при субепікардіальній ішемії);

• інфарктноподібна елевація сегмента ST, що нормалізується після нападу больового синдрому (стенокардія Принцметала);

• порушення ритму і провідності.

Аритмії серця Класифікація аритмій серця

І. Порушення утворення імпульсів

1. Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії):

– синусова тахікардія;

– синусова брадикардія;

– синусова (дихальна) аритмія;

– синдром слабкості синусового вузла.

2. Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму:

– передсердний ритм;

– вузловий;

– ідіовентрикулярний (шлуночковий);

– міграція водія ритму;

3. Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду:

– екстрасистолія;

– пароксизмальна тахикардія;

– тріпотіння і мерехтіння передсердь;

– тріпотіння і мерехтіння (фібриляція) шлуночків.

ІІ. Порушення провідності

1. Синоаурикулярна блокада.

2. Внутрішньопередсердна блокада.

3. Атріовентрикулярна блокада (І, ІІ, ІІІ ступеня).

4. Внутрішньошлуночкова блокада (блокада ніжок пучка Гіса):

– блокада правої ніжки пучка Гіса;

– блокада лівої ніжки пучка Гіса.

ІІІ. Синдром передчасного збудження шлуночків

1. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;

2. Синдром Кларка-Леві-Крітеску.

Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)

Синусова тахікардія – збільшення ЧСС, обумовлене підвищенням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 б).

ЕКГ-ознаки синусової тахікардії:

– ЧСС = 90-160 (180) за хвилину;

– збереження правильного синусового ритму.

Додаткові ознаки:

– скорочення інтервалу TP, іноді по типу "P на T";

– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях ІІ, ІІІ, aVL (P_ІІІ > P_ІІ > P_І);

– збільшення амплітуди зубця T;

– косовисхідна депресія ST (2 мм);

– скорочення інтервалу PQ (< 0,12 с для синдромів Вольфа-Паркінсона-Уайта, Кларка-Леві-Крітеску).

Синусова брадикардія – зменшення ЧСС, обумовлене зниженням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 в).

ЕКГ-ознаки синусової брадикардії:

– ЧСС < 60 (59-40) за хвилину;

– збереження правильного синусового ритму.

Додаткові ознаки:

– подовження інтервалу T-P;

– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях І, aVL (P_І >P_ІІ > P_ІІІ);

– згладжений зубець T у ІІ відведенні, негативний зубець T у ІІІ відведенні, збільшення зубця T у відведенні V₁-V₂;

– сегмент S-T вище ізолінії;

– збільшення інтервалу PQ > 0,2-0,01 сек.

Рис. 86. Порушення автоматизму серця:

а – синусовий ритм; б – синусова тахікардія; в – синусова брадикардія; г – синусова (дихальна) аритмія.

Синусова (дихальна) аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується прискоренням і сповільненням ритму, обумовлений коливаннями тонусу блукаючого нерва в зв'язку з фазами дихання (на вдиху ЧСС збільшується, на видиху – сповільнюється) (рис. 86 г).

ЕКГ-ознаки синусової аритмії:

– коливання тривалості інтервалу RR, обумовлені фазами дихання: на вдиху інтервал зменшується, на видиху – збільшується;

– збереження синусового ритму.

Синдром слабкості синусового вузла – синдром, що виявляється одним з таких ознак або їхнім поєднанням:

– стійка виражена синусова брадикардія (ЧСС<50 за хвилину);

– наявність ектопічних ритмів на тлі раптового періодичного зникнення синусового ритму (зупинка синусового вузла);

– періодична поява синоаурикулярної блокади в поєднанні з одиничним ектопічним комплексом;

– стійка виражена брадисистолічна форма миготливої аритмії);

– синдром тахікардія-брадикардія – чергування рідкого синусового і частого ектопічного ритмів (фібриляція або тріпотіння).