Дуоденальне зондування

Дуоденальне зондування – метод одержання дуоденального вмісту з метою оцінки функціонального стану печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, а також шлунка і дванадцятипалої кишки.

Найбільш інформативним є метод фракційного (багатомоментного) зондування, що має перевагу перед класичним (трифазним) методом. При фракційному зондуванні реєструється ритм надходження жовчі в дванадцятипалу кишку; точна кількість виділення жовчі через кожні 5-10 хвилин відмічається стовпчиками на діаграмі з позначенням п’ятьох фаз жовчовідділення.

Жовч продукується гепатоцитами в жовчних капіляри, далі надходить до внутрішньопечінкових протоків. Потім через правий і лівий печінкові протоки і загальну печінкову протоку вона надходить до жовчного міхура і там накопичується. З жовчного міхура жовч через загальний жовчовивідний проток виділяється в дванадцятипалу кишку. В жовчному міхурі жовч концентрується і набуває темно-оливкового кольору. Місткість жовчного міхура 40-60 мл.

Слизова жовчовивідних шляхів покрита призматичним епітелієм:

• жовчні протоки – епителіоцити з мікроворсинками, котрі мають покреслену облямівку;

• печінкові протоки – дрібні призматичні клітини;

• дванадцятипала кишка – високий циліндричний епітелій з ворсинками.

Функція жовчовивідних шляхів здійснюється за допомогою нейрогуморальної регуляції: під час травлення або введення подразника (сульфату магнію, сорбіту, яєчного жовтка, маслинової олії) в слизовій дванадцятипалої кишки утворюється гормон холецистокінінопанкреозимін, що викликає розслаблення сфінктера загальної печінкової протоки і скорочення жовчного міхура.

Функції жовчі:

• емульгування жирів;

• всмоктування жирів;

• всмоктування жиророзчинних вітамінів;

• засвоєння вітаміну К;

• стимуляція виділення травних соків (підшлункового, шлункового і кишкового).

Дуоденальне зондування можливо здійснювати трьома методами:

• класичний (трифазний) метод;

• фракційне зондування;

• хромодіагностичне зондування.

Протипоказання для дуоденального зондування:

– звуження стравоходу;

– варикозне розширення вен стравоходу;

– пухлини, що кровоточать, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;

– аневризма аорти і серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня.

Дуоденальне зондування проводиться дуоденальним зондом, що представляє собою гумову трубку довжиною 1,5 м з металевою оливою на кінці. Трубка має 3 позначки: перша – на відстані 40-45 см від оливи, (відповідає відстані до кардіальної частини шлунка), друга – на рівні 70 см (відповідає входу в привратник) і третя – на відстані 90 см (відстань до дванадцятипалої кишки).

Методика дуоденального зондування. Зонд вводять ранком натще в положенні хворого сидячи: оливу укладають на корінь язика і пропонують хворому спокійно і глибоко дихати з закритим ротом, а на висоті видиху робити енергійні ковтальні рухи. Після проходження першої мітки повз зуби – відкачують вміст шлунка (мутну безбарвну рідину кислого характеру); потім хворого укладають на правий бік, підкладають під поперек подушку і хворий продовжує заковтувати зонд. При потраплянні зонда в дванадцятипалу кишку з'являється жовта прозора рідина слаболужного характеру. Після заковтування зонда дуоденальний вміст відкачують кожні 5 хвилин в окремі пробірки з урахуванням п’яти фаз:

1-а фаза (загальної жовчної протоки) – натще вмісту не має, але через 5-7 хвилин після механічного подразнення слизової оболонки оливою виділяється ясно-жовта, золотава прозора рідина, яка складається з панкреатичного соку і жовчі.

В нормі виділяється 10 мл за кожні 10 хвилин, тобто 20-35 мл соку (більш 45 мл – гіперсекреція – післяхолецистетомічний стан, менш 15 мл – гіпосекреція – порушення прохідності жовчовивідних шляхів або екскреторної функції печінки);

2-а фаза (закритого сфінктера Одді). Через зонд вводять 30-50 мл 33 % розчину сульфату магнію або 50 мл 10 % сорбіту або 75 од. (одну ампулу) холецистокініну, відбувається спазм сфінктера загальної жовчної протоки (сфінктера Одді), який у нормі триває 4-6 хвилин, протягом яких жовч не виділяється. В цей час у слизовій дванадцятипалої кишки виділяється гормон холецистокініно-панкреозимін, що розслаблює сфінктер загальної жовчної протоки і викликає скорочення жовчного міхура (якщо спазм продовжується більш 10-15 хвилин, то це вказує на гіпертонус сфінктера Одді і вимагає введення спазмолітиків – нітрогліцерину, амілнітрату, 30 мл 25 % новокаїну).

3-я фаза (порція А або латентний період міхурного рефлексу) – з моменту розслаблення сфінктера загальної жовчної протоки до початку міхурного рефлексу (виділення яскраво-жовтої рідини з загальної жовчної протоки). Тривалість цієї фази 3-6 хвилин (до появи міхурної рідини темно-коричневого кольору). В нормі об’єм порції А – 3-5 мл. Загальна тривалість 1-ої і 3-ої фаз не перевищує 7-12 хвилин.

4-а фаза (порція В або міхурна порція) – характеризується виділенням 30-50 мл темно-коричневої в'язкої міхурної рідини (внаслідок міхурного рефлексу), тривалість фази 20-25 хвилин (якщо протягом 30 хвилин і після введення спазмолітиків не виділяється міхурна жовч, можна думати про "відключення" жовчного міхура з різних причин).

5-а фаза (порція С) – виділення яскраво-жовтої рідини з печінкових проток. Жовч збирають в пробірки з 10-хвилинним інтервалом протягом 30 хвилин (в нормі продукується 10 мл жовчі на 1 кг маси за добу). Повільне (8-20 крапля за хвилину) і з паузами виділення жовчі порції С свідчить про порушення екскреторної функції гепатоцитів, порушення прохідності жовчовивідних шляхів.