Яновський Феофіл Гавриїлович

(1860-1928)

Вчений-терапевт, академік Академії наук УРСР, один із засновників вітчизняної школи терапевтів

Ф.Г. Яновський закінчив медичний факультет Київського університету ім. св. Володимира (1884), практикував до 1919 року у клініках, вів педагогічну роботу. З 1921 року завідував кафедрою госпітальної та факультетської терапії Київського медичного інституту, зібравши навколо себе групу талановитих учнів-клініцистів та створивши відому по всій Европі київську терапевтичну школу. Ф.Г. Яновський досліджував фізіологію та патологію травлення, патології кровообігу, клініку туберкульозу легенів, хвороби нирок, питання клінічної бактеріології. Засновник першої в м. Київі бактеріологічної лабораторії. Великою його заслугою було відкриття Київського туберкульозного інституту (в наш час – Національний інститут фтізіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського). в якому він очолював вчену раду. Він був організатором санаторію для хворих на туберкульоз, створеного під Київом. Ф.Г. Яновським став першим українським медиком-академіком. На І з’їзді терапевтів УРСР (м. Харків, 1926) його було обрано головою всіх майбутніх з’їздів терапевтів республіки.

Кончаловський Максим Петрович

(1875-1942)

Видатний клініцист, засновник школи клініки внутрішніх хвороб, заслужений діяч науки

В 1899 році закінчив медичний факультет Московського університету, захистив докторську дисертацію. Завідував кафедрою факультетської терапевтичної клініки Московського державного медичного університу, був головою Московського терапевтичного товариства. Учасник міжнародних медичних конгресів. В своїх працях розробляв питання етіології та патогенезу хвороби, організації лікування хворого, профілактику захворювань.

Питання функціональної діагностики, розроблені М.П. Кончаловським, його погляди на лікування та профілактику внутрішніх хвороб дуже вплинули на представників його школи. Особливе значення він надавав встановленню діагнозу захворювання і виявленню індивідуальних особливостей організму.

М.П. Кончаловський мав видатний педагогічний дар. Узагальнивши величезний педагогічний досвід, в 1935-1937 роках він видає трьохтомник клінічних лекцій, присвячений захворюванням серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, нирок, залоз внутрішньої секреції, захворюванням органів дихання, кровотворення. Під його редакцією в 1933 році був виданий підручник з внутрішніх хвороб. За заслуги в медицині йому було присвоєно звання «Заслужений діяч науки».

Ланг Георгій Федорович

(1875-1948)

Видатний представник вітчизняної терапевтичної школи

Після закінчення в 1899 році Військово-медичної академії він протягом багатьох років працював в 1-ому Ленінградському медичному університеті, спочатку як лікар- ординатор, а потім займав посаду завідуючого факультетської клініки та директора інститута. З 1919 року був керівником терапевтичної клініки Інститута удосконалення лікарів. Г.Ф. Ланг створив видатну терапевтичну школу, яка надавала великого значення функціональним порушенням в розвитку захворювань внутрішніх органів.

Найбільше значення мають роботи Г.Ф. Ланга в кардіології, він розробив класифікацію серцево-судинних захворювань, зокрема серцевої недостатності; був піонером у вивченні артеріальної гіпертензії – створив першу концепцію гіпертонічної хвороби як своєрідного неврозу. Він застосовував у лікуванні захворювань серця хінідін, горицвіт, наперстянку, зокрема при миготливій аритмії Поряд з кардіологічною тематикою, він детально розробляв актуальні питання гематології, гепатології, легеневої патології.

Г.Ф. Ланг був головою Ленінградського та Всесоюзного товариства терапевтів, редактором журналів «Клиническая медицина», «Терапевтический архив».