М'ясников Олександр Леонідович
(1899-19651965)
Видатний кардіолог, дійсний член АМН СРСР, лауреат міжнародної премії «Золотий стетоскоп»
В 1922 році закінчив медичний факультет Московського державного медичного університету. Працював на кафедрі факультетської терапії 1-го Ленінградського медичного інституту. Потім О.Л. М'ясников викладав у Новосибірському державному інституті вдосконалення лікарів на кафедрі терапії.
В 1934 році вийшла перша велика монографія О.Л. М’ясникова «Хвороби печінки». В роки Великої Вітчизняної війни А.Л. М'ясників – головний терапевт Військово-морського флоту. В 1940 році він пише підручник з терапії, який завдяки ясності, стислості та глибині викладу матеріалу мав винятковий успіх у студентів і лікарів і неодноразово перевидавався в нашій країні та за кордоном. В 1946 році О.Л. М'ясников випускає монографію «Епідемічні гепатити».
З 1948 року О.Л. М'ясников керував клінікою госпітальної терапії; директор Інституту терапії АМН СРСР. З 1957 року О.Л. М'ясников – голова Російського товариства терапевтів; приймав участь у багатьох міжнародних конгресах та конференціях, присвячених серцево-судинним захворюванням. Він вперше в світі розробив класифікацію атеросклерозу з урахуванням стадій його розвитку.
В 1967 році на базі Інституту терапії АМН СРСР створений науково-дослідний Інститут кардіології ім. О.Л. М’ясникова.
Г убергРиЦ Марк Мойсійович
(1886-1951)
Засновник кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Київського медичного інституту, академик Академії наук УРСР
Після закінчення медичного відділення Київського університету стажувався в лабораторії І.П. Павлова. З 1928 по 1951 рік очолював cтворюную їм кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб Київського медичного інституту охорони здоров’я (нині – Національнний медичний університет імені О.О. Богомольця).Удосконалював дидактичні прийоми педагогики вищої школи при читанні лекцій та проведенні практичних занять, демострував на лекціях тематичних хворих. Завдяки його блискучому ораторському мистецтву, науковій та клінічній глибині викладення матеріалу українською мовою, на його лекціяї були присутні не тільки студенти, але й числення практичні лікарі.
Наукові праці М.М. Губергрица присвячені нормальній фізіології і патофізіології систем кровообігу, травлення. Він займався розробкою діагностичної методології, у тому числі аускультації серцевих тонів, функції підшлункової залози, особливо симптоматики панкреатиту і апендициту; питанням лікувального харчування, патогенезу виразкової хвороби шлунка, серцево-судинних захворювань, ендокринних розладів. Один із перших впроваджив в клінічну практику, а також в педагогічний процес, метод електрокардіографії. Автор книг «Клінічна діагностика», «Вибрані труди».
Науковий керівник Інституту харчування Міністерства охорони здоров'я УРСР, заступник голови правління всесоюзних і Українського терапевтичного товариства, Заслужений діяч науки УРСР. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора та орденом Червоної Зірки.
