- •Харків 2010
- •Розділ 1 Введення в клініку внутрішніх хвороб
- •1.1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю
- •Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини
- •Мудров Матвій Якович
- •Захар'їн Григорій Антонович
- •Б откін Сергій Петрович
- •О строумов Олексій Олександрович
- •О бразцов Василь Парменович
- •К урлов Михайло Георгійович
- •Яновський Феофіл Гавриїлович
- •Кончаловський Максим Петрович
- •Ланг Георгій Федорович
- •Стражеско Микола Дмитрович
- •Шкляр Борис Соломонович
- •М'ясников Олександр Леонідович
- •Г убергРиЦ Марк Мойсійович
- •Малая Любов Трохимівна
- •Методи обстеження хворого
- •Загальноклінічні методи обстеження при внутрішніх хворобах
- •Характеристика перкуторних звуків
- •Класифікація перкусії
- •1.3. Суб’єктивне дослідження хворого
- •1.3.1 Розпит хворого
- •1.3.2. Схема історії хвороби
- •IV. Розпит по органам і системам
- •V. Анамнез захворювання
- •Органи кровообігу
- •Органи травлення
- •VIII. План обстеження хворого
- •IX. Результати додаткових досліджень
- •X. Обґрунтування клінічного діагнозу.
- •XI. План лікування.
- •Контрольні питання
- •1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
- •Топографічна анатомія поверхні тіла людини
- •1.4.1. Оцінка загального стану хворого
- •1.4.3. Положення хворого
- •1.4.4. Постава
- •1.4.5. Хода
- •1.3.6. Обличчя хворого
- •Діагностичне значення обличчя хворого
- •1.4.7. Статура
- •1.4.8. Конституціональний тип
- •1.4.9. Шкірні покриви
- •Шкірні елементи
- •Тургор і еластичність шкіри
- •Вологість шкіри
- •Деривати шкіри
- •Набряки
- •1.3.10. Підшкірно-жирова клітковина.
- •1.3.11. Лімфатична система
- •1.3.12. М'язова система
- •1.3.13. Опорно-рухова система.
- •1.5. Огляд окремих частин тіла.
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 2 методи дослідження бронхо-легеневої системи Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи
- •Анатомія органів дихання
- •Фізіологія дихання
- •2.1 .Розпит хворого
- •Клінічна семіотика кашлю
- •Диференціальна діагностика болю у грудній клітці і його семіологічне значення
- •2.2. Фізикальні методи дослідження
- •2.2.1. Загальний огляд
- •Вимушене положення хворого
- •2.2.2. Огляд грудної клітки
- •Статичний огляд
- •Динамічний огляд
- •2.2.3. Пальпація грудної клітки
- •Контрольні питання
- •2.2.4. Перкусія легенів
- •Особливості перкуторних звуків при патології органів дихання
- •Топографічна перкусія легенів
- •Методика проведення топографічної перкусії:
- •Контрольні питання
- •2.2.5. Аускультація легенів
- •Зміна основних дихальних шумів
- •Зміна везикулярного дихання
- •Побічні дихальні шуми
- •Контрольні питання
- •2.3. Лабораторні методи дослідження
- •Патологічні елементи та включення в мокротинні
- •Морфологічні елементи мокротиння
- •Патологічні комплекси і включення
- •Дослідження промивних вод і плевральної рідини.
- •2.4. Інструментальні методи дослідження
- •Легеневі об’єми
- •Показники вентиляції легенів
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Додаткові інструментальні методи діагностики
- •Неінвазивні методи дослідження
- •Інвазивні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 3 методи дослідження серцево-судинної системи анатомія, фізіологія Серцево-судинної системи
- •3.1. Розпит хворого
- •3.2. Фізикальні методи дослідження
- •3.2.1. Загальний огляд
- •3.2.2. Огляд передсерцевої ділянки
- •3.2.3. Пальпація передсерцевої ділянки
- •КонтролЬні питання
- •3.2.4. Перкусія серця
- •Контрольні питання
- •3.2.5. Аускультація серця
- •Посилення гучностi першого тону
- •Послаблення гучностi першого тону текс
- •Рiзна гучнiсть першого тону
- •Акцент другого тону над аортою
- •Послаблення гучностi другого тону над аортою
- •Акцент другого тону над легеневою артерією
- •Послаблення гучностi другого тону над легеневою артерією
- •Зменшення гучностi першого тону
- •Зміна кількості тонів серця
- •I другого (б) тонiв серця.
- •Серцеві ритми, обумовлені появою додаткових тонів
- •Серцеві шуми
- •Диференційно-діагностична характеристика внутрішнь серцевих органічних шумів
- •Місце найкращого вислуховування внутрішньосерцевих шумів
- •Проведення внутрішньосерцевих шумів
- •Особливості внутрішньосерцевих шумів
- •Діагностика вад серця при наявності декількох внутрішньосерцевих шумів
- •Функціональні шуми при аускультації серця
- •Контрольні питання
- •3.2.6. Дослідження периферичних судин
- •Загальний огляд
- •Огляд судин
- •Пальпація судин
- •Аускультація судин
- •3.2.7. Вимірювання Дослідження артеріального тиску
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Функціональні особливості провідної системи:
- •Особливості біоелектричних явищ у міокарді
- •Принцип реєстрації екг
- •Відведення по Небу
- •Техніка реєстрації екг
- •Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми
- •План аналізу електрокардіограми
- •Методика аналізу електрокардіограми
- •Алгоритм електрокардіографічної діагностики
- •Синусовий: зубець р – постійної форми, амплітуди, тривалості, полярності, розташовується перед кожним комплексом qrs. Несинусовий:
- •Аналіз зубців і інтервалів у нормі та патології
- •Електрокардіограма при гіпертрофії різних відділів міокарда Гіпертрофія правого передсердя
- •Гіпертрофія лівого передсердя
- •Гіпертрофія обох передсердь
- •Диференціальна діагностика гіпертрофій лівого і правого передсердь
- •Гіпертрофія правого шлуночка
- •Гіпертрофія лівого шлуночка
- •Гіпертрофія обох шлуночків
- •Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду і стадія – ішемія
- •Загальні ознаки інфаркту міокарда
- •Локалізація інфаркту міокарда
- •Електрокардіограма при аневризмі серця
- •Електрокардіограма при стенокардії
- •Аритмії серця Класифікація аритмій серця
- •Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
- •Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму
- •Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду
- •Порушення провідності
- •Синдроми передчасного збудження шлуночків
- •Ехокардіографічне дослідження
- •Метод ехокардіографічного обстеження
- •Основні розрахункові показники ехокардіограми (м-режим)
- •Діагностичні можливості ехокардіографії
- •Критерії ЕхоКг-діагностики різних захворювань Набуті вади серця
- •1. Мітральна недостатність
- •2. Мітральний стеноз
- •3. Аортальна недостатність
- •4. Аортальний стеноз
- •5. Недостатність Тристулкова
- •6. Тристулковий стеноз
- •7. Недостатність клапану легеневої артерії
- •8. Стеноз устя легеневої артерії.
- •Ішемічна хвороба серця (іхс)
- •Інфаркт міокарду
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Пролапс мітрального клапана
- •Рухома міксома (тромб) лівого передсердя
- •Ексудативний перикардит
- •Констриктивний перикардит
- •Легенева гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія
- •Допплер-ехокардіографія
- •Катетеризація серця
- •Ангіокардіографія
- •Коронарографія
- •Радіонуклідні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •22. Визначення швидкісних параметрів клапанного апарата серця і міокарду дозволяє вивчити метод:
- •23. Для визначення і і іі тонів при реєстрації фонокардіограми необхідно:
- •24. При визначенні на ехокардіограмі зменшення просвіту правого і лівого шлуночка, зниження швидкості раннього діастолічного спадіння передньої мітральної стулки ми діагностуємо:
- •РОзділ 4 методи дослідження системи травлення Анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту
- •4.1. Розпит хворого
- •Класифікація абдомінальних болів
- •Блювота
- •Симптоматика кровотечі з різних відділів травного тракту.
- •Причини закрепів
- •4.2. Фізікальні методи дослідження
- •4.2.1. Загальний огляд
- •Обличчя хворого
- •Огляд порожнини рота
- •4.2.2. Огляд живота
- •4.2.3. Пальпація живота
- •Поверхнева пальпація живота
- •Глибока пальпація живота
- •4.2.4. Перкусія живота
- •4.2.5.Аускультація живота
- •4.3. Лабораторні методи дослідження
- •Дослідження шлункового вмісту
- •Дослідження молочної кислоти
- •Внутрішньошлункова рН-метрія
- •Клінічний аналіз калу
- •Макроскопічне дослідження
- •Хімічне дослідження
- •Мікроскопічне дослідження
- •Дослідження калу на найпростіші і гельмінти
- •Біохімічне дослідження
- •4.4. Інструментальні методи дослідження Ендоскопічний метод дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Ультразвукове дослідження підшлункової залози
- •Рентгенологічне дослідження
- •Контрольні питання
- •Анатомо-фізіологічні особливості гепатобіліарної системи
- •Фізіологія гепатобіліарної системи
- •4.5. Розпит хворого
- •Особливості анамнезу:
- •4.6. Фізікальні методи дослідження
- •4.6.1. Загальний огляд
- •4.6.2. Перкусія печінки
- •4.6.3. Пальпація печінки
- •Характеристика печінки:
- •4.6.4. Перкусія селезінки
- •4.6.5. Пальпація селезінки (за методом Образцова-Стражеска)
- •4.6.6. Пальпація жовчного міхура
- •4.7. Лабораторні методи дослідження
- •Біохімічне дослідження крові
- •Протромбіновий індекс
- •Тимолова проба
- •Визначення загального холестерину
- •Визначення β-ліпопротеїдів
- •Визначення білірубіну в сироватці крові
- •Жовчні пігменти в сечі
- •Визначення ферментів
- •Дуоденальне зондування
- •Фізичні властивості жовчі
- •Мікроскопічне дослідження жовчі
- •Біохімічне дослідження жовчі
- •4.8. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 5 Методи дослідження нирок і сечовивідної системи
- •Функції нирок. Виділяють такі функції нирок:
- •5.1. Розпит хворого
- •5.2. Фізикальні методи дослідження
- •5.2.1. Зовнішній огляд
- •5.2.2. Пальпація нирок
- •5.2.3. Пальпація сечового міхура
- •5.2.4. Перкусія сечового міхура
- •5.3. Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз сечі
- •Клінічне значення ниркової протеїнурії
- •Мікроскопічне дослідження сечового осаду
- •Елементи організованого осаду сечі
- •Плаский епітелій.
- •Додаткові елементи організованого осаду сечі
- •Елементи неорганізованого осаду сечі
- •Елементи осаду сечі, які рідко зустрічаються
- •Спеціальні методи дослідження осаду сечі
- •Клінічний аналіз крові
- •5.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 6 Методи дослідження Системи крові
- •Органи кровотворення
- •Морфологія і фізіологія клітин периферичної крові
- •Формені елементи крові
- •6.1. Розпит хворого
- •Обличчя хворого:
- •Об'єктивне дослідження внутрішніх органів і систем
- •6.3. Лабораторні методи дослідження
- •Еритроцити і гемоглобін
- •Дослідження кісткового мозку
- •Дослідження лімфатичних вузлів
- •Дослідження селезінки
- •Іммуноферментні методи дослідження гемопоетичних клітин
- •Цитогенетичні методи
- •Методи дослідження патогенезу анемій
- •6.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Відповіді на тест-контроль
- •Бібліографія
Блювота
Блювота (vomitus) – це складний рефлекторний акт, під час якого відбувається мимовільний викид вмісту шлунка через рот (іноді через ніс) назовні.
Блювотний акт складається із цілого ряду послідовних, координованих між собою рухів:
подразнення периферичних рецепторів (корінь язика, м'яке піднебення, очеревина, слизова оболонка шлунка);
порушення блювотного центра (поздовжний мозок, дно ІV шлуночка, поблизу дихального і кашльового центрів);
імпульси по рухових волокнах вагуса і симпатичних нервів надходять у шлунок;
замикається воротар шлунка;
відкривається кардіальний отвір сфінктер шлунка;
ретроградне скорочення шлунка кожні 10-20 секунд;
глибокий вдих (опускається надгортанник, одночасно піднімається гортань і закривається голосова щілина, забезпечуючи ізоляцію дихальних шляхів від блювотних мас; м'яке піднебіння піднімає і відгороджує носову порожнину);
сильне скорочуються м'язи діафрагми і черевного преса;
на видиху підвищується внутрішньочеревний тиск і викидає вміст шлунка через стравохід у ротову порожнину;
видалення блювотних мас через широко розкритий рот.
Блювота, так само як і нудота нерідко супроводжується загальною слабістю, зблідненням обличчя, виділенням поту, підвищенням артеріального тиску, прискоренням серцевої діяльності. При наявності блювоти варто довідатися про час її появи, зв'язку із прийомом їжі, болем, про кількість і характер блювотних мас, їхній запах і домішки до них.
За часом виникнення блювота характеризується в такий спосіб:
Блювота ранком натще з виділенням великої кількості слини і слизу спостерігається при хронічному гастриті, особливо в осіб, що страждають хронічним алкоголізмом, а також при гіперсекреції шлунка внаслідок накопичення в ньому дуже великої кількості шлункового соку.
Блювота через 10-15 хвилин після їжі спостерігається при виразці і раку кардіального відділу шлунка, а також при гострому гастриті.
Блювота через 2-3 години після їжі характерна для гастриту, виразки і рака тіла шлунка.
Блювота через 4-6 годин після їжі відзначається при виразці воротаря та дванадцятипалої кишки, при атонії мускулатури шлунка.
Блювота їжею, з'їденої напередодні і навіть за 1-2 дня до того, характерна для стенозу воротаря (наявність шматків їжі, з'їденої напередодні) – симптом порушення евакуаційно-моторної функції шлунка.
Зв'язок з больовим синдромом. Якщо блювота наступає на висоті болю, а після блювоти біль стихає, то це характерно для виразкової хвороби. Хворі самі нерідко викликають блювоту, щоб полегшити біль. При печінковій кольці блювота болю не знімає.
Кількість блювотних мас:
Дуже мала кількість – при ранковій блювоті в осіб, що страждають хронічним алкоголізмом, у вагітних;
при гострих гастритах кількість блювотних мас відповідає кількості прийнятої їжі;
кількість досягає 1-2 л при гіперсекреції, наприклад, при виразковій хворобі;
дуже велика кількість, до 4-6 л при стенозі воротаря.
Реакція блювотних мас може бути кислою від наявності в них соляної кислоти при гіперхлоргідрії, нейтральною – при ахілії, при раку шлунка або лужною – при наявності з'єднань аміаку (стеноз воротаря, ниркова недостатність), при закиданні в шлунок дуоденального вмісту. Більша домішка шлункового соку характерна для гіперсекреції.
Характер блювотних мас:
блювотні маси пінисті з різким запахом прогірклого масла (летучі жирні кислоти) і залишками давно з'їденої їжі («застійна блювота») – звуження воротаря;
домішка слизу виявляється при гастритах;
гнильний запах характерний для пухлини шлунка, що розпадається;
аміачний запах – для уремії;
спиртовий – при отруєнні алкоголем;
«калова» блювота у вигляді застійної харчової маси, що гнилісно розклалась, з коричневими частками фекального запаху, спостерігається при кишковій непрохідності товстого кишечника, нариці між шлунком і поперечно-ободовою кишкою;
блювота з домішкою жовчі, обумовлена закиданням жовчі з дванадцятипалої кишки до шлунка, спостерігається при ахілії шлунка, дуоденогастральному рефлюксі, звуженні дванадцятипалої кишки, при ураженні жовчних шляхів. Блювота з постійною присутністю великої кількості жовчі називається жовчною – vomitus biliosus;
прожилки крові в блювотних масах можуть зустрічатися при травматизації слизової шлунка сильними блювотними рухами;
блювота з домішкою крові (haematemesis) може спостерігатися при виразці шлунка, раку, цирозі печінки, септичному тромбозі судин слизової шлунка.
Домішка крові (haematemesis), кривава блювота – дуже серйозна скарга хворого. У той же час варто враховувати, що домішка крові може бути при її заковтуванні у випадках кровотечі із ясен, носа, при ушкодженнях дрібних судин при сильній блювоті.
Як правило, кривава блювота обумовлена ерозією судини внаслідок руйнування стінки шлунка виразкою або раком, що розпадається. При портальному цирозі має місце портальна гіпертензія, що спричиняє появу анастомозів між системою ворітної і верхньої порожнистої вени. У таких випадках виникає рясна блювота часто мало зміненою кров'ю з переповнених кров'ю судин.
Виразкова хвороба також супроводжується ураженням великої судини і рясною блювотою майже незміненою кров'ю. Рак частіше дає кровотечі із дрібних судин, шлунок повільно заповнюється кров'ю, під дією шлункового соку гемоглобін з'єднується із соляною кислотою і блювотні маси набувають буро-коричневий колір (блювота «кавовою гущавиною»).
Шлункова кровотеча, на відміну від легеневої кровотечі, супроводжується виділенням крові більш темного кольору через вплив соляної кислоти, наявністю домішки харчових мас, а наступного дня відзначаються чорні випорожнення (мелена). Колір випорожнень залежить від утворення в кишечнику сірчистого заліза з гемоглобіну. На відміну від легеневої кровотечі кров не містить пухирців повітря.
При кривавій блювоті можна відзначити продромальні симптоми: нудоту, важкість в епігастральній ділянці, металевий присмак у роті. Кількість виділеної крові буває різною: від невеликої до рясної шлункової кровотечі. При кровотечах з'являється загальна слабість, задишка, запаморочення і навіть непритомний стан, а також блідість шкірних покривів, тахікардія. Хворі непритомніють, шкіра набуває воскуватий відтінок, обличчя бліде, виступає холодний піт, губи ціанотичні, пульс нитковидний, падає артеріальний тиск і вміст гемоглобіну.
Види блювоти і їхня характеристика
1. Блювота нервового (центрального) походження або умовно-рефлекторна блювота наступає від вигляду їжі або при спогаді про неї. Психогенна блювота пов'язана з емоційними розладами, стомленням, порушенням мозкового кровообігу, з органічними захворюваннями мозку та мозкових оболонок, гіпертонічним кризом, ураженням органа рівноваги. При органічних захворюваннях центральної нервової системи, особливо головного мозку (енцефаліти, менінгіти, пухлини, струси мозку, крововиливи в мозок, підвищенні внутрішньочерепного тиску) може спостерігатися так звана мозкова блювота. При цьому характерна відсутність нудоти, блювота не приносить полегшення, вона не пов'язана із прийомом їжі, звичайно така блювота дуже стійка. Блювота може спостерігатися при функціональних розладах центральної нервової системи – нервова або істерична блювота. Іноді блювота приймає стійкий, тривалий характер – hyperemesis, що відзначається при тяжких формах багатьох інфекційних захворювань, при уремії, у серцевих хворих.
2. Блювота вісцерального походження або периферична блювота, обумовлена подразненням слизової оболонки стравоходу, шлунка, кишечника, жовчного міхура і печінки, запаленням очеревини, внутрішніх полових органів у жінок, ураженням нирок. Рефлекторна блювота має місце при подразненні кореня язика, зіва, глотки, надгортанника (виразкова хвороба, рак шлунка, перитоніт, печінкова і ниркова кольки, запалення придатків). Блювота при захворюваннях шлунково-кишкового тракту: гострі і хронічні гастрити, виразкова хвороба, рак шлунка. Шлункова блювота може бути викликана хімічними речовинами, міцними кислотами і лугами, недоброякісною їжею; а також фізичними впливами на рецептори шлунка (дуже холодна або незвично рясна їжа), лікарські речовини (препарати наперстянки, тощо). Стравохідна блювота характеризується вмістом мало зміненої їжі, відсутністю соляної кислоти. Їй передує відчуття затримки їжі за грудиною. Вона характеризується великою кількістю мас, що викидаються, і раптовістю появи. Блювота виникає через якийсь час після їжі, часто без попередньої нудоти. Вміст стравоходу викидається без блювотних рухів, іноді може виливатися самостійно при низькому положенні голови. Кількість блювотних мас доходить до 200 мл і більше, причому вони складаються із зовсім незміненої їжі: м'яса, молока, що не згорнулося, з великою домішкою слизу і слини.
3. Гематогенно-токсична блювота обумовлена подразненням блювотного центра токсичними речовинами, що циркулюють у крові (уремія, сепсис, токсемії). Блювота може виникнути при емболії і тромбозі мезентеріальних судин, гострому і хронічному панкреатиті, захворюваннях печінки, нирок і сечовивідних шляхів, при захворюваннях статевих органів. Із хвороб органів грудної порожнини слід зазначити ураження плеври, перикарда, а також порушення серцевої діяльності. Блювота нерідко супроводжує і інфекційні хвороби.
Метеоризм (meteorismus – здуття ) – це надлишкове скупчення газів у травному тракті. У фізіологічних умовах у травному тракті завжди втримується невелика кількість повітря і газів, у середньому при звичайному харчуванні до 900 см3, при великій кількості продуктів, що викликають скупчення газів (чорний хліб, овочі, картопля), ця кількість зростає в 5-10 разів.
Таким чином, метеоризм може виникнути при посиленому заковтуванні повітря (аерофагія), при підвищеному утворенні газів з їжі, при тривалій їхній затримці в кишечнику або при недостатнім їхньому усмоктуванні в кишечнику.
Фактори, що сприяють розвитку метеоризму:
аліментарні фактори;
механічні фактори при порушенні евакуаторної функції кишечника (спазм, стеноз, спайки, пухлини);
динамічні – на тлі порушення перистальтики, парезу або паралічу шлунка і кишок;
психогенні (психогенний метеоризм при істерії).
Клінічний прояв метеоризму. Хворий відчуває важкість, стиснення і розпирання в животі, часте, іноді гучне відходження газів, особливо болісне для хворих. При більш серйозних формах відзначаються нападоподібні болі, що зникають після відходження газів (газова колька). Нападоподібні болі, які починаються поступово, потім підсилюються, стають несамовитими, поступово слабшають і через більш-менш короткий проміжок часу повторюються знову, називаються кольками. Подібні болі можуть бути викликані не тільки ураженням кишечника, але й ниркових мисок, сечоводів, жовчного міхура та інших порожнистих органів, що мають гладку мускулатуру. Справжня кишкова колька має місце при свинцевому отруєнні, при запальних процесах у кишечнику. В основі нападоподібних болів лежить спазм, тобто посилення нормального скорочення круглих волокон кишечника (спастични болі).
Тенезми, colica rectalis, (від грец. tenesmus – марний позив на низ) – помилкові часті позиви на дефекацію, що супроводжуються різкими больовими відчуттями і спазмами в прямій кишці. При тенезмах спастично скорочуються гладкі м'язи товстої кишки, головним чином прямої і сигмоподібної. Це нестерпний, болісний позив на дефекацію без повного виділення вмісту або без усякого ефекту. Тенезми супроводжують різні ураження прямої і сигмоподібної кишки, всі форми дизентерії. Дистензійні болі, тобто болі від розпирання і розтягання кишечника газами, зустрічаються при метеоризмі. Болі можуть бути пов'язані із запальними процесами в кишечнику, отруєннями, судинними емболіями.
Гурчання (borborigmus) – це шуми в животі, що відбуваються від зіткнення газів при одночасному їхньому проходженні через вузьке місце, що чутно навіть присутнім. Основне значення гурчання в тім, що воно вказує на сполучення метеоризму з утрудненням прохідності, головним чином, спастичного характеру.
Шлунково-кишкова кровотеча завжди є серйозним симптомом захворювань органів травлення (виразковий процес; новоутворення; варикозне розширення вен стравоходу), розриву внутрішніх органів, оперативного втручання.