Блювота

Блювота (vomitus) – це складний рефлекторний акт, під час якого відбувається мимовільний викид вмісту шлунка через рот (іноді через ніс) назовні.

Блювотний акт складається із цілого ряду послідовних, координованих між собою рухів:

• подразнення периферичних рецепторів (корінь язика, м'яке піднебення, очеревина, слизова оболонка шлунка);

• порушення блювотного центра (поздовжний мозок, дно ІV шлуночка, поблизу дихального і кашльового центрів);

• імпульси по рухових волокнах вагуса і симпатичних нервів надходять у шлунок;

• замикається воротар шлунка;

• відкривається кардіальний отвір сфінктер шлунка;

• ретроградне скорочення шлунка кожні 10-20 секунд;

• глибокий вдих (опускається надгортанник, одночасно піднімається гортань і закривається голосова щілина, забезпечуючи ізоляцію дихальних шляхів від блювотних мас; м'яке піднебіння піднімає і відгороджує носову порожнину);

• сильне скорочуються м'язи діафрагми і черевного преса;

• на видиху підвищується внутрішньочеревний тиск і викидає вміст шлунка через стравохід у ротову порожнину;

• видалення блювотних мас через широко розкритий рот.

Блювота, так само як і нудота нерідко супроводжується загальною слабістю, зблідненням обличчя, виділенням поту, підвищенням артеріального тиску, прискоренням серцевої діяльності. При наявності блювоти варто довідатися про час її появи, зв'язку із прийомом їжі, болем, про кількість і характер блювотних мас, їхній запах і домішки до них.

За часом виникнення блювота характеризується в такий спосіб:

• Блювота ранком натще з виділенням великої кількості слини і слизу спостерігається при хронічному гастриті, особливо в осіб, що страждають хронічним алкоголізмом, а також при гіперсекреції шлунка внаслідок накопичення в ньому дуже великої кількості шлункового соку.

• Блювота через 10-15 хвилин після їжі спостерігається при виразці і раку кардіального відділу шлунка, а також при гострому гастриті.

• Блювота через 2-3 години після їжі характерна для гастриту, виразки і рака тіла шлунка.

• Блювота через 4-6 годин після їжі відзначається при виразці воротаря та дванадцятипалої кишки, при атонії мускулатури шлунка.

• Блювота їжею, з'їденої напередодні і навіть за 1-2 дня до того, характерна для стенозу воротаря (наявність шматків їжі, з'їденої напередодні) – симптом порушення евакуаційно-моторної функції шлунка.

Зв'язок з больовим синдромом. Якщо блювота наступає на висоті болю, а після блювоти біль стихає, то це характерно для виразкової хвороби. Хворі самі нерідко викликають блювоту, щоб полегшити біль. При печінковій кольці блювота болю не знімає.

Кількість блювотних мас:

• Дуже мала кількість – при ранковій блювоті в осіб, що страждають хронічним алкоголізмом, у вагітних;

• при гострих гастритах кількість блювотних мас відповідає кількості прийнятої їжі;

• кількість досягає 1-2 л при гіперсекреції, наприклад, при виразковій хворобі;

• дуже велика кількість, до 4-6 л при стенозі воротаря.

Реакція блювотних мас може бути кислою від наявності в них соляної кислоти при гіперхлоргідрії, нейтральною – при ахілії, при раку шлунка або лужною – при наявності з'єднань аміаку (стеноз воротаря, ниркова недостатність), при закиданні в шлунок дуоденального вмісту. Більша домішка шлункового соку характерна для гіперсекреції.

Характер блювотних мас:

• блювотні маси пінисті з різким запахом прогірклого масла (летучі жирні кислоти) і залишками давно з'їденої їжі («застійна блювота») – звуження воротаря;

• домішка слизу виявляється при гастритах;

• гнильний запах характерний для пухлини шлунка, що розпадається;

• аміачний запах – для уремії;

• спиртовий – при отруєнні алкоголем;

• «калова» блювота у вигляді застійної харчової маси, що гнилісно розклалась, з коричневими частками фекального запаху, спостерігається при кишковій непрохідності товстого кишечника, нариці між шлунком і поперечно-ободовою кишкою;

• блювота з домішкою жовчі, обумовлена закиданням жовчі з дванадцятипалої кишки до шлунка, спостерігається при ахілії шлунка, дуоденогастральному рефлюксі, звуженні дванадцятипалої кишки, при ураженні жовчних шляхів. Блювота з постійною присутністю великої кількості жовчі називається жовчною – vomitus biliosus;

• прожилки крові в блювотних масах можуть зустрічатися при травматизації слизової шлунка сильними блювотними рухами;

• блювота з домішкою крові (haematemesis) може спостерігатися при виразці шлунка, раку, цирозі печінки, септичному тромбозі судин слизової шлунка.

Домішка крові (haematemesis), кривава блювота – дуже серйозна скарга хворого. У той же час варто враховувати, що домішка крові може бути при її заковтуванні у випадках кровотечі із ясен, носа, при ушкодженнях дрібних судин при сильній блювоті.

Як правило, кривава блювота обумовлена ерозією судини внаслідок руйнування стінки шлунка виразкою або раком, що розпадається. При портальному цирозі має місце портальна гіпертензія, що спричиняє появу анастомозів між системою ворітної і верхньої порожнистої вени. У таких випадках виникає рясна блювота часто мало зміненою кров'ю з переповнених кров'ю судин.

Виразкова хвороба також супроводжується ураженням великої судини і рясною блювотою майже незміненою кров'ю. Рак частіше дає кровотечі із дрібних судин, шлунок повільно заповнюється кров'ю, під дією шлункового соку гемоглобін з'єднується із соляною кислотою і блювотні маси набувають буро-коричневий колір (блювота «кавовою гущавиною»).

Шлункова кровотеча, на відміну від легеневої кровотечі, супроводжується виділенням крові більш темного кольору через вплив соляної кислоти, наявністю домішки харчових мас, а наступного дня відзначаються чорні випорожнення (мелена). Колір випорожнень залежить від утворення в кишечнику сірчистого заліза з гемоглобіну. На відміну від легеневої кровотечі кров не містить пухирців повітря.

При кривавій блювоті можна відзначити продромальні симптоми: нудоту, важкість в епігастральній ділянці, металевий присмак у роті. Кількість виділеної крові буває різною: від невеликої до рясної шлункової кровотечі. При кровотечах з'являється загальна слабість, задишка, запаморочення і навіть непритомний стан, а також блідість шкірних покривів, тахікардія. Хворі непритомніють, шкіра набуває воскуватий відтінок, обличчя бліде, виступає холодний піт, губи ціанотичні, пульс нитковидний, падає артеріальний тиск і вміст гемоглобіну.

Види блювоти і їхня характеристика

1. Блювота нервового (центрального) походження або умовно-рефлекторна блювота наступає від вигляду їжі або при спогаді про неї. Психогенна блювота пов'язана з емоційними розладами, стомленням, порушенням мозкового кровообігу, з органічними захворюваннями мозку та мозкових оболонок, гіпертонічним кризом, ураженням органа рівноваги. При органічних захворюваннях центральної нервової системи, особливо головного мозку (енцефаліти, менінгіти, пухлини, струси мозку, крововиливи в мозок, підвищенні внутрішньочерепного тиску) може спостерігатися так звана мозкова блювота. При цьому характерна відсутність нудоти, блювота не приносить полегшення, вона не пов'язана із прийомом їжі, звичайно така блювота дуже стійка. Блювота може спостерігатися при функціональних розладах центральної нервової системи – нервова або істерична блювота. Іноді блювота приймає стійкий, тривалий характер – hyperemesis, що відзначається при тяжких формах багатьох інфекційних захворювань, при уремії, у серцевих хворих.

2. Блювота вісцерального походження або периферична блювота, обумовлена подразненням слизової оболонки стравоходу, шлунка, кишечника, жовчного міхура і печінки, запаленням очеревини, внутрішніх полових органів у жінок, ураженням нирок. Рефлекторна блювота має місце при подразненні кореня язика, зіва, глотки, надгортанника (виразкова хвороба, рак шлунка, перитоніт, печінкова і ниркова кольки, запалення придатків). Блювота при захворюваннях шлунково-кишкового тракту: гострі і хронічні гастрити, виразкова хвороба, рак шлунка. Шлункова блювота може бути викликана хімічними речовинами, міцними кислотами і лугами, недоброякісною їжею; а також фізичними впливами на рецептори шлунка (дуже холодна або незвично рясна їжа), лікарські речовини (препарати наперстянки, тощо). Стравохідна блювота характеризується вмістом мало зміненої їжі, відсутністю соляної кислоти. Їй передує відчуття затримки їжі за грудиною. Вона характеризується великою кількістю мас, що викидаються, і раптовістю появи. Блювота виникає через якийсь час після їжі, часто без попередньої нудоти. Вміст стравоходу викидається без блювотних рухів, іноді може виливатися самостійно при низькому положенні голови. Кількість блювотних мас доходить до 200 мл і більше, причому вони складаються із зовсім незміненої їжі: м'яса, молока, що не згорнулося, з великою домішкою слизу і слини.

3. Гематогенно-токсична блювота обумовлена подразненням блювотного центра токсичними речовинами, що циркулюють у крові (уремія, сепсис, токсемії). Блювота може виникнути при емболії і тромбозі мезентеріальних судин, гострому і хронічному панкреатиті, захворюваннях печінки, нирок і сечовивідних шляхів, при захворюваннях статевих органів. Із хвороб органів грудної порожнини слід зазначити ураження плеври, перикарда, а також порушення серцевої діяльності. Блювота нерідко супроводжує і інфекційні хвороби.

Метеоризм (meteorismus – здуття ) – це надлишкове скупчення газів у травному тракті. У фізіологічних умовах у травному тракті завжди втримується невелика кількість повітря і газів, у середньому при звичайному харчуванні до 900 см³, при великій кількості продуктів, що викликають скупчення газів (чорний хліб, овочі, картопля), ця кількість зростає в 5-10 разів.

Таким чином, метеоризм може виникнути при посиленому заковтуванні повітря (аерофагія), при підвищеному утворенні газів з їжі, при тривалій їхній затримці в кишечнику або при недостатнім їхньому усмоктуванні в кишечнику.

Фактори, що сприяють розвитку метеоризму:

• аліментарні фактори;

• механічні фактори при порушенні евакуаторної функції кишечника (спазм, стеноз, спайки, пухлини);

• динамічні – на тлі порушення перистальтики, парезу або паралічу шлунка і кишок;

• психогенні (психогенний метеоризм при істерії).

Клінічний прояв метеоризму. Хворий відчуває важкість, стиснення і розпирання в животі, часте, іноді гучне відходження газів, особливо болісне для хворих. При більш серйозних формах відзначаються нападоподібні болі, що зникають після відходження газів (газова колька). Нападоподібні болі, які починаються поступово, потім підсилюються, стають несамовитими, поступово слабшають і через більш-менш короткий проміжок часу повторюються знову, називаються кольками. Подібні болі можуть бути викликані не тільки ураженням кишечника, але й ниркових мисок, сечоводів, жовчного міхура та інших порожнистих органів, що мають гладку мускулатуру. Справжня кишкова колька має місце при свинцевому отруєнні, при запальних процесах у кишечнику. В основі нападоподібних болів лежить спазм, тобто посилення нормального скорочення круглих волокон кишечника (спастични болі).

Тенезми, colica rectalis, (від грец. tenesmus – марний позив на низ) – помилкові часті позиви на дефекацію, що супроводжуються різкими больовими відчуттями і спазмами в прямій кишці. При тенезмах спастично скорочуються гладкі м'язи товстої кишки, головним чином прямої і сигмоподібної. Це нестерпний, болісний позив на дефекацію без повного виділення вмісту або без усякого ефекту. Тенезми супроводжують різні ураження прямої і сигмоподібної кишки, всі форми дизентерії. Дистензійні болі, тобто болі від розпирання і розтягання кишечника газами, зустрічаються при метеоризмі. Болі можуть бути пов'язані із запальними процесами в кишечнику, отруєннями, судинними емболіями.

Гурчання (borborigmus) – це шуми в животі, що відбуваються від зіткнення газів при одночасному їхньому проходженні через вузьке місце, що чутно навіть присутнім. Основне значення гурчання в тім, що воно вказує на сполучення метеоризму з утрудненням прохідності, головним чином, спастичного характеру.

Шлунково-кишкова кровотеча завжди є серйозним симптомом захворювань органів травлення (виразковий процес; новоутворення; варикозне розширення вен стравоходу), розриву внутрішніх органів, оперативного втручання.