Класифікація абдомінальних болів

За походженням і характером абдомінальний біль може бути:

• вісцеральний, спастичний або дистензіонний (внаслідок подразнення закінчень вегетативної нервової системи) – постійний, тупий біль із дифузним поширенням по середній лінії живота;

• парієтальний, перітонеальний (обумовленої подразненням спинальних нервів, що іннервують парієтальну очеревину) – гострий, локальний за своїм характером біль, що виникає в результаті гострих процесів у черевній порожнині;

• рефлекторний, відбитий або іррадуючий біль.

Таблиця

Характеристика абдомінального болю за патогенезом

Варіанти болю	Механізм розвитку	Клінічна характеристика	Діагностичне значення
Вісцеральний: – спастичний – дистензійний	Спазм гладкої мускулатури органа Розтягання стінки порожнистих органів або капсули паренхіматозних органів	Періодичний, короткочасний, без чіткої локалізації (розлитий або мігруючий), гострий, інтенсивний, що раптово починається і раптово закінчується Немає визначеної періодичності, тривалий, більш чітко локалізований, тупий, тягнучий, малоінтенсивний	Вегетоневроз, захворювання центральної нервової системи, обтурація просвіту органа (конкрементом, пухлиною тощо) Метеоризм, розширення черв'якоподібного відростка, печінки (цироз печінки) і т.п.
Парієтальний або перитонеальний	Запалення та/або подразнення парієтальноі очеревини	Виникає поступово або гостро, спочатку чітко локалізований, потім набуває розлитий характер. Супроводжується загальними ознаками інтокси-кації, напругою м'язів передньої черевної стінки, позитивним симптомом Щьоткіна-Блюмберга	Розлитий або обмежений перитоніт (апенди-цит, холецистит, проривна виразка шлунка або дванадцятипалої кишки), подразнення агресивним шлунковим вмістом (пенетрація виразки)

Вісцеральний біль, обумовлений подразненням закінчень вегетативної нервової системи, протікає у вигляді кольок (печінкової, ниркової, кишкової та ін.) різної інтенсивності, носить розлитий характер, локалізується не тільки в ділянці ураженого органа, але й в інших відділах живота, має певну іррадіацію. Так, для печінкової кольки характерна іррадіація болю догори в праву лопатку, плече і праву надключичну ділянку, для ниркової – донизу в праве стегно і статеві органи. Хворі, як правило, поводяться неспокійно, часто міняють положення, у них нерідко відзначаються нудота та блювота. Для вісцеральних болів характерний закон проекції відчуттів відповідно локалізації початкової рецепторної зони – відчуття болю або ділянки гіперальгезії в зонах, віддалених від ураженого органа. Така особливість вісцерального болю обумовлена характером мультисегментарної іннервації внутрішніх органів і схильністю до іррадіації збудження.

Залежно від особливостей патогенезу вісцеральних болів виділяють спастичні і дистанційні болі.

Спастичні болі, обумовлені спазмом гладкої мускулатури порожнистих органів:

– гострі, нападоподібні (виникають раптово і нерідко раптово припиняються), інтенсивні, чітко локалізовані з типовою іррадіацією (в спину, лопатку, поперекову ділянку, нижні кінцівки), зменшуються після тепла і прийому спазмолітиків; можуть супроводжуватися блювотою, що не приносить полегшення, здуттям живота, порушенням серцевого ритму, збудженням, занепокоєнням, рефлекторною лихоманкою і локальною напругою м'язів черевної стінки. Причинами спастичних болів можуть бути захворювання печінки, шлунка, нирок, підшлункової залози, кишечника, синдром подразнення товстої кишки.

Спастичні болі можуть мати характер кольок (різкі болі, що супроводжуються відчуттям судорожного скорочення м'язів): свинцева колька при хронічному отруєнні свинцем; слизувата колька (спастичне скорочення товстої кишки з відходженням великої кількості слизу). Спастичні болі виникають також при запаленні слизової оболонки тонких і товстих кишок (ентерит, коліт), при отруєннях миш'яком, нікотином, після прийому грубої, важкоперетравлюваної їжі, при глистяних інвазіях, спинній сухотці, ваготонії.

Дистензионні болі спостерігаються при метеоризмі, непрохідності кишечника, гастриті зі зниженою секреторною і моторною функціями шлунка. Болі, викликані спайками між петлями кишечника, між ними та сусідніми органами, підсилюються при поворотах тулуба, тряській їзді, веслуванні, плаванні.

Дистанційні болі, обумовлені розтяганням або подразненням капсули паренхіматозних органів або кишечника: тупі, тягнучі, малоінтенсивні, звичайно розлиті, без чіткої локалізації та іррадіації; часто не стихають після прийому спазмолітиків.

Парієтальний (перитонеальний) біль, обумовлений подразненням спинальних нервів, що іннервують парієтальну очеревину, виникає поступово (запалення) або гостро (прорив), має постійний характер, точну локалізацію, супроводжується загальними ознаками запалення та інтоксикації (лихоманка. лейкоцитоз), блювотою, обмеженням черевного типу дихання, напругою м'язів черевної стінки і зникненням перистальтики, позитивним симптомом Щьоткіна-Блюмберга. Хворі лежать у ліжку нерухомо, тому що всякі зміни положення тіла підсилюють біль. Іноді виникає гостра судинна недостатність. Спостерігається перитонеальний біль при перитоніті, що розвився в результаті: а) запалення органів (холецистит, апендицит); б) прориву порожнистих органів (виразкова хвороба).

Судинні болі – раптово починаються, розлиті, іноді дуже інтенсивні, що постійно підсилюються (аж до нестерпних). При некрозах органів розвивається перитоніт, виникають перитонеальні болі (мезентеріальний тромбоз, емболія артерій, черевна жаба – спазм).

Типова характеристика болів:

 Постійний (ниючий) біль виникає в результаті подразнення нервових закінчень, закладених у слизовій оболонці і підслизовому прошарку при запальних процесах.

 Періодичний (у певні години – наприклад, натще, нічний) біль виникає внаслідок гіперсекреції шлункового соку, спазму воротаря.

 Нападоподібний біль виникає при спастичних скороченнях гладкої мускулатури порожнистих органів.

 Сезонні болі (з'являються або загострюються навесні або восени).

Клінічна характеристика болів при захворюванні органів травлення.

Захворюванням стравоходу – біль локалізуються за грудиною або в міжлопатковому просторі, виникають при ковтанні, нерідко супроводжується дисфагією.

Ураження шлунка – біль зазвичай з'являється через кілька хвилин після їжі і локалізується безпосередньо під мечоподібним відростком, а при ураженні тіла шлунка – біль появляє через 20-30 хвилин після їжі (ранні болі ).

Ураження пілоричної частини шлунка та дванадцятипалої кишки – характерна поява пізніх болів (через 1,5-2 години після їжі) або «голодних болів», які з'являються натще, зменшуються після прийому невеликої кількості їжі.

Ураження тонкого кишечника – біль локалізується навколо пупка і зазвичай із прийомом їжі не пов'язана.

Ураження товстого кишечника – болі локалізуються по ходу товстого кишечника, не пов'язані із прийомом їжі, але нерідко полегшуються після дефекації або відходження газів.

Захворювання прямої кишки – болі локалізуються в області промежини, як правило, виникають або підсилюються під час або після акту дефекації.

Рис. 4.2

Печія (pyrosis – жар, вогонь ) – своєрідне відчуття печії і жару по ходу стравоходу, переважно в нижньому його відділі, або епігастральній ділянці, обумовлене анти перистальтичним закиданням кислого вмісту шлунка в стравохід. У розвитку печії мають значення підвищена чутливість слизової стравоходу, дисфункція кардіального відділу шлунка та спастичний стан воротаря, а також порушення моторної функції нижнього відрізка стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки. Печія може виникати і у здорових людей, як прояв функціональних порушень моторики стравоходу.

Механізми розвитку печії:

1. Основний механізм печії – закидання шлункового вмісту в нижній відділ стравоходу внаслідок патологічного шлунково-стравохідного рефлюкса.

2. Шлунковий сік, що містить соляну кислоту і пепсин, потрапляючи в стравохід, подразнює рецептори його слизової оболонки, викликаючи почуття печії (частіше) або болю (рідше) – кислий рефлюкс.(мал.4.2

При порушенні моторної функції дванадцятипалої кишки, її вміст (переважно жовч), може попадати в шлунок, а потім у стравохід – жовчний або змішаний рефлекс.

Причини печії

1. Недостатність кардіального отвір (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, грижа стравохідного отвору діафрагми).

2. Гіпермоторика шлунка (виразкова хвороба, вживання великої кількості їжі).

3. Підвищення кислотності шлункового соку (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки).

Пізня нічна і голодна печія, що іноді змінюється почуттям пекучого болю, характерна для виразкової хвороби. Печія часто спостерігатися при гастритах, як з підвищеною секрецією, так і секреторною недостатністю. Печія при анацидних станах проявляється як інтенсивна печія в епігастральній ділянці і обумовлена закиданням у шлунок через зяючий воротар лужного дуоденального вмісту, подразненням слизової оболонки шлунка масляною кислотою, що утвориться при ферментації неперетравленої їжі. При гіперацидних станах хворі відчувають печію, як почуття сильного жару під мечоподібним відростком, за грудиною.

Запам’ятайте: печія частіше виникає при підвищенні кислотності шлункового соку, котре сполучається з порушенням моторної функції шлунка та кардіального сфінктера.

Відрижка (eructatio) – раптове мимовільне надходження в рот вмісту шлунка, що супроводжується характерним звуком, що чутні на відстані. Причиною відрижки є недостатність кардинального сфінктера шлунка, внаслідок чого при перистальтичних рухах шлунка частина його вмісту попадає в стравохід, а звідти до рота.

Зазвичай гази зі шлунка відходять або непомітно, незначними дозами через рот, або в основному через воротар до кишечника. У здорових людей рідка, випадкова відрижка може спостерігатися без яких-небудь розладів в результаті переповнення шлунка, пиття газованої води або пива, при квапливій їжі, їжі всухом’ятку; зникає при встановленні нормального режиму харчування.

Розрізняють відрижку повітрям, їжею або кислим вмістом шлунка.

Відрижка повітрям (eructatio aere) спостерігається при звичному надлишковому заковтуванні повітря (аерофагія) або при посиленому утворенні газу в шлунку. Застій і розкладання шлункового вмісту може привести до утворення вуглеводнів, аміаку, сірководню, внаслідок чого відригаються гази, що, набувають неприємного запаху. Порожня голосна відрижка спостерігається в невростеників..

При бродильних процесах у шлунку відрижка набуває присмак прогірклого масла (масляної, молочної кислоти) або може бути позбавлена запаху (вуглекислий газ). Відрижка із запахом тухлого яйця досить частий симптом при гастритах із секреторною недостатністю, вона пов'язана з підвищенням гнильних процесів у верхньому відділі кишечника та проникненням кишкових газів у шлунок.

Нерідко при відрижці разом з газами до рота надходять невеликі порції рідкого шлункового вмісту – відрижка їжею (regurgitatio ), що не супроводжується нудотою, позивами до блювоти, і обумовлена порушенням моторики стравоходу, порушенням секреторної і рухової функції шлунка. У цьому випадку відрижка може бути кислою, гіркою і навіть гнильною. Зазвичай кисла відрижка зустрічається при підвищеній кислотності шлункового вмісту або гіперсекреції, але вона виникає і при відсутності соляної кислоти через наявність в шлунку кислот бродіння. Гірка відрижка відзначається при закиданні жовчі в шлунок, а гнильна – при тривалому застої і гнильному розкладанні в шлунку (при стенозі воротаря, раку шлунка, котрий розпадається). Вона настає через 8-12 і більше годин після прийому їжі.

Відрижка може виникнути рефлекторно при захворюваннях інших органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур ), а також при розладах серцево-судинної системи.

Нудота (nausea – морська хвороба) – рефлекторний акт пов'язаний з подразненням блукаючого нерва. Це неприємне тяжке відчуття, що проявляється у вигляді тиску в надчеревній ділянці, що часто супроводжується зблідненням шкірних покривів, загальною слабістю, запамороченням, потовідділенням, салівацією, зниженням артеріального тиску, іноді напівнепритомним станом.

Причини нудоти:

1. Функціональні порушення, не пов'язані із прийомом їжі, так звана нудота коркового походження при неприємному запаху, виді крові або предметів, що викликають відразу (гниючі тканини);

2. Захворювання шлунка і кишечника, виникає після прийому їжі, звичайно передує блювоті, але може бути і без неї; обумовлена рефлекторним подразненням блювотного центра з боку шлунка і жовчних шляхів. Найчастіше супроводжує ураження жовчних шляхів, є частим і досить болісним симптом гострого і хронічного гастриту з секреторною недостатністю.

3. Причини не пов'язані із прийомом їжі і захворюваннями шлунково-кишкового тракту, так звана токсична нудота обумовлена отрутами, ліками, токсинами, утвореними в самому організмі при уремії, діабеті, опіках, ниркова недостатність, глистяній інвазії; вагітності, порушенні мозкового кровообігу.

4. Рефлекторна нудота може з'явитися при будь-якому подразненні кореня язика, зіва, глотки, трахеї, бронхів, плеври.(