Шкірні елементи

При інфекційних захворюваннях, алергійних станах, патології внутрішніх органів на шкірі можуть з'являтися специфічні шкірні елементи: розеоли, еритема, кропивниця, пітниця, герпес, крововиливи, телеангіоектазії, виразки, рубці, пролежні, розширення підшкірних вен.

Розеоли (roseolae) – блідо-рожеві великі цятки діаметром 2-3 мм (розміром зі шпилькову голівку, з конопельне зерно або чечевичку), що злегка піднімаються над шкірою і зникають при натисненні; звичайно обумовлені місцевим запаленням і розширенням дрібних судин, спостерігаються:

• при черевному тифі (одиничні на блідій шкірі з'являються на 7-10 добу на бічній поверхні живота і нижній частині грудної клітки) (кол.мал ІІ,12);

• при висипному тифі (дрібні, у великій кількості на гіперемірованій шкірі тулуба і кінцівок, з'являються на 4-5 добу);

• при сифілісі (велика кількість висипань, навіть на шкірі долонь і підошов, що відрізняються блідістю, в сполученні з іншими шкірними елементами – пухирцями, папулами; характерна ознака другого періоду захворювання);

Еритема (erythema) – різко обмежена велика пляма червоного кольору, що піднімається над рівнем шкіри, обумовлена розширенням судин і їхнім повнокрів'ям при алергійному або інфекційному впливі на судини, бешиховому запаленні (ерітема швидко росте і має чіткі межі, краї піднімаються), після споживання певних харчових продуктів (яйця, суниця), а також після прийому деяких ліків (хінін, йод, бром) та ультрафіолетового опромінення. У хворих на системний червоний вовчак відзначається еритема шкіри обличчя у вигляді метелика. Розрізняють особливі форми еритеми, зокрема вузлувата, кільцева, ексудативна поліморфна.

Вузлувата еритема (erythema nodosum) характеризується наявністю червоно-багряних, блискучих вузлів розміром від 1 до 3 см, котрі піднімаються над рівнем шкіри, щільні та болісні при пальпації, розташовані симетрично на передніх поверхнях гомілок, іноді передпліччях, стегнах і сідницях. Вузлувата еритема є своєрідною токсико-алергічною реакцією при гострих хронічних інфекціях, ревматизмі, медикаментозній алергії до йоду, брому.

Кільцева еритема (erythema annulare) у вигляді блідо-рожевих замкнутих кіл діаметром 0,5-5 см, розташованих симетрично на грудях, животі, спині, шиї, рідше на зовнішніх поверхнях кінцівок і на обличчі; свідчить про активну фазу ревматизму.

Ексудативна поліморфна еритема (erythema exudativum polyforme) – висипка різної форми і розміру у вигляді плям та вузликів на долонях, згинальних поверхнях передпліч, статевих органах, слизовій оболонці рота; виникає внаслідок алергічної реакції при різних захворюваннях.

Кропив’янка або уртикарна висипка (urticaria) – чітко обмежені блідо-рожеві з перламутровим відтінком, дуже сверблячі пухирі (подібно опіку кропиви), котрі піднімаються над рівнем шкіри; обумовлені дією гістаміна, брадикініна, серотоніна при алергічних реакціях, гельмінтозах, захворюваннях печінки, цукровому діабеті.

Пітниця (milliaria crystallina) – дрібні матово-білісуваті пухирці з макове зерно, що нагадують краплі роси; обумовлена затримкою секрету потових залоз і утворенням дрібних кіст (частіше спостерігається на шкірі живота).

Пухирці (vesiculae) – напівокруглі прозорі підвищення на поверхні шкіри діаметром 0,5-1 мм (зі шпилькову голівку) з прозорим або кров’янистим вмістом, розташовуються частіше по ходу нервових волокон трійчастого нерва (на губах – висипка губна, herpes labiallis; крилах носа – висипка носова, herpes nasalis; крилах носа – висипка носова, сегментарно по ходу міжреберних нервів – оперізуючий лишай, herpes zoster), існують недовго, коли тріскаються, то на їх місці утворюються струпики, котрі потім відпадають; виникають внаслідок вірусного ураження нервової системи при пневмонії, грипі, малярії, паратифах, церебральному менінгіті.

Крововиливи або геморагічна пурпура, геморагії, ексхімоз (ecchymosis) можуть спостерігатися у вигляді петехій, синців ( кол.мал.ІІ,13,15).

Петехії (petechiae) – дуже дрібні крововиливи у вигляді червоних крапок (кол.мал ІІ, 13).

Синці (hemophorma) – червоні плями різного розміру, форми, локалізації, що зберігаються при натисканні і змінюють забарвлення в процесі еволюції від червоно-фіолетового до жовто-зеленого і бліднуватого кольору.

Основні причини крововиливів:

• механічне ушкодження судин шкіри (травми, забиті місця, укуси);

• захворювання крові (гемофілія, хвороба Верльгофа, гострі лейкози, В-12 дефицитна анемія, капіляротоксикоз, коагулопатії);

• захворювання печінки (цироз, ехінококоз);

• гіпо- і авітаміноз (вітамінів С і К);

• інфекційні захворювання, що супроводжуються капіляротоксикозом (висипний тиф, ботулізм, інфекційний ендокардит, менінгіт, токсичні і алергічні ураження дрібних судин – васкуліти).

Телеангіоектазії (teleangioectasia, від грец. telos – край або tele – далеко, angio – судина, ektasis – розширення) або “судинні зірочки” (astra vascularia incute) – являють собою темно-червоні плями діаметром 2-10 мм на шкіри та слизовій оболонці, зникають при натисканні, обумовлені розширенням дрібних судин під впливом надлишкової кількості естрогенів внаслідок ураження паренхіми печінки (цироз) (кол.мал. ІІ, 14),

Виразка (ulcus) – дефект шкіри або слизової оболонки і підлягаючих тканин з порушеним або значним уповільненим загоєнням.

В залежності від причин і механізмів виникнення розрізняють такі групи виразок:

• обумовлені впливом екзогенних факторів (механічних, хімічних, променевих) – гангренозні, варикозні, хімічні, променеві виразки; частіше зустрічаються в практиці травматолога і хірурга;

• обумовлені тривалим прийомом стероїдних гормонів – стероїдні виразки (ulcus steroideum);

• обумовлені порушенням трофіки тканин – трофічні виразки (ulcus trophicum), внаслідок порушення кровообігу (варикозне розширення вен нижніхї кінцівок, тромбофлебіт) (кол.мал.ІІ.17);

– обумовлені інфекційними процесами при розпаді шкірних гум (сифіліс), туберкульозних змінах в лімфатичних вузлах (казеозний розпад).

Пролежень (decubitus) – некроз м'яких тканин (спочатку почервоніння шкіри, згодом утворення глибокої виразки), що виникає внаслідок порушення кровообігу і трофіки шкіри при тривалому механічному стисненні тканин; спостерігається у тяжкохворих, які тривалий час перебували в ліжку. (кол.мал. ІІ, 18). Гангрена шкіри пальців стопи, як результат глибоких уражень артеріол та порушення трофіки, розвивається при облітерируючому атеросклерозі та ендартериїті нижніх кінцівок, цукровому діабеті. Гангрена нігтьових фаланг пальців кистей спостерігається у хворих на склеродермію.

Шкірні рубці (cicatrix) – щільні утворення, що складаються з сполучної тканини, багату на колагенові волокна, які виникли в результаті репаративної регенерації при запальному процесі, що свідчать про перенесені травми, опіки, операції, інфекції (віспа, туберкульоз, сифіліс).

Характер шкірного рубця залежить від причин і чинників, що спричинили його появу:

– посттравматичні (травми, поранення, опіки) – неправильної форми, частіше у вигляді щільного розростання сполучної тканини (келоїдні рубці – cicatrix celoidea) (кол.мал. ІІ, 21);

– післяопераційні – прямі зі слідами швів з боків ( кол.мал. ІІ,20);

– посля висипів – круглі, дрібні, розсіяні по шкірі, частіше на обличчі, що надає йому рябого, подзьобаного вигляду;

– після туберкульозу – неправильної форми, спаяні зі шкірою (частіше в ділянці шиї);

– після сифілісу (мозаїчні рубці – cicatrix mosaica) – не пігментовані плями або зірчасті втягнення, спаяні з підлягаючою тканиною, виникають на місці бугрикових сифілідів;

– після карбункулів рубці мають вигляд хрестоподібних шрамів;

– після вагітності, смуги вагітності (striae gravitarum) – білісуваті смуги на бічній поверхні живота, обумовлені перерозтяганням шкіри;

– при хворобі Іценка-Кушінга – рожеві смуги на шкірі живота, стегон, плечей, обумовлені просвічуванням судин через тонку шкіру внаслідок дистрофії.( кол.мал. ІІ, 19),

Десквамація (desqvamatio) – лущення шкіри, відділення з поверхні шкіри рожевих лусок епідермісу ( кол.мал. ІІ, 23).

Екскоріація (excoriatio, від лат. excoriо – здирати шкіру, садна, подряпини) – розчухи у вигляді лінійних поверхневих порушень цілісності шкіри або слизових оболонок ( кол.мал. ІІ., 24),

Розчухи є зовнішніми ознаками сверблячки і можуть виникати внаслідок:

– ураження шкіри (паразитарні захворювання, екзема, кропив’янка, дерматити, червоний плоский лишай);

– ураження внутрішніх органів (цукровий діабет, захворювання печінки і крові, рак легені);

– місцевих алергійних реакцій (локальна сверблячка).

Вузол (nodus) – первинний морфологічний елемент шкірної висипки, що представляє собою інфільтрат, який розвивається в глибоких шарах дерми і підшкірної клітковини.

Вузлики ревматоідні (nodulis reumatici) – щільні утворення розміром від рисового зерна до волоського горіха; виникають при ревматоїдному процесі в підшкірній клітковині, частіше на кінцівках розгинаючих поверхонь ліктьових і колінних суглобів та на потилиці. Колір шкіри над вузликами незмінений або має червоний відтінок (кол.мал. ІІ, 25),

Подагричні вузлики (tophi urici) – підшкірні вузли з білуватою точкою в центрі, розміром з горошину, мають тверду консистенцію.

Ліведо (livedo – синці) – патологічний стан шкіри синювато-фіолетового або синюшного забарвлення за рахунок сітчастого або деревоподібного малюнка судин, які просвічуються через шкіру, при пасивній гіперемії. Розрізняють такі стадії livedo: «мармурова шкіра» (cutis marmoria) (кол.мал.ІІ,16), сітчасте livedo (livedo reticularis), «деревоподібне livedo» (livedo racemosa). Найчастішою причиною livedo є колагенози (системний червоний вовчак, вузликовий періартеріїт, склеродермія, дерматоміозит) і інфекційний захворювання (туберкульоз, малярія, дизентерія).

Явища livedo можливі при тривалому впливі місцевого тепла або холоду. У жінок іноді спостерігається літня форма livedo на нижніх кінцівках (livedo reticularis aestivatis).

Розширення підшкірних вен на передній черевній стінці утворяє своєрідний малюнок, що одержав назву «голова медузи» (caput Medusa); обумовлене утворенням кава-кавальних анастамозів при підвищенні тиску і застійних явищ у ворітній вені (vena portae) при закупорці її тромбом або стисненняс ззовні; спостерігається у хворих на портальний цироз печінки, серцеву недостатність (застій крові у великому колі кровообігу).