1.3.6. Обличчя хворого

Обличчя хворого (facies, від лат. fare – казати) надає лікарю дуже цінні діагностичні і прогностичні дані, розкриває переживання хворого. Вираз обличчя часто віддзеркалює душевний і фізичний стан хворого. На вираз обличчя впливає вік, стать, конституціональний тип. В молодому віці обличчя рухливе, виразне, відвертіше, у зрілому віці – більш спокійне, стримане, у похилому віці риси обличчя «застигають», обличчя втрачає свою виразність. Риси обличчя чоловіків більш крупніші, відрізняються вторинними статевими ознаками (борода, вуса), а в жінок, навпаки, більш дрібні, м'які риси обличчя.

Досить чіткі відмінності обличчя спостерігаються при різних конституціональних типах:

– обличчя нормостеніка характеризується пропорційністю всіх рис;

– обличчя астеніка – вузьке, довге, з різко окресленими, кутастими лініями, худе, бліде (сполучення довгого носа з гіпоплазією нижньої щелепи і перевагою верхньої частини обличчя);

– обличчя гіперстеніка – широке, м'яке, із заокругленими лініями і одночасно чітким малюнком чола, носа, губ, підборіддя (переважає нижня частина обличчя);

Специфічні зміни обличчя можуть бути проявом різних захворювань. Наприклад, невідповідність біологічного і паспортного віку: хворі на ревматизм, вроджені вади серця, гіперфункцію щитовидної залози можуть виглядати молодше, а хворі на виразкову хворобу, онкологічні захворювання, гіпофункцію щитовидної залози, навпаки, старше паспортного віку.

Невідповідність статевих ознак (жіночі риси обличчя в чоловіків, і навпаки) вказує на ендокринні порушення.

Діагностичне значення обличчя хворого

Обличчя при захворюваннях органів дихання:

– обличчя при пневмонії (facies pneumonica) характеризується однобічним рум'янцем на стороні запалення (за рахунок рефлекторного розширення судин), невеликою одутловатістю обличчя зі старечим виразом, з пробігаючою при кашлі (через болісність) гримасою, з “грою” крил носа (внаслідок задишки), нерідко з пухирцями герпесу на губах;

– обличчя при туберкульозі легенів (лихоманяче обличчя, facies febrilis) худе, бліде, з яскравим рум'янцем на щоках, із широко розкритими блискучими (“палаючими”) очима, нерідко з блакитнуватим відтінком склер, з напіввідкритим ротом, сухими губами і збудженим виразом;

– обличчя астматика (facies asthmatica) – бліде з ціанотичним відтінком губ, кінчика носа і вушних раковин; вираз загальної напруженості та прагнення вдихнути побільше повітря; спостерігається при нападі бронхіальної астми;

– обличчя при перитонзилярному абсцесі напружене, боязкий вираз обличчя, болісні гримаси при ковтанні, голова схилена набік;

– аденоїдне обличчя (facies adenoidea) характеризується відкритим або напіввідкритим ротом, трохи відвислою нижньою губою, витрішкуватістю (обумовленою застійними явищами в носоглотці при хронічному перебігу захворювання); частіше спостерігається у дітей (кол.мал 1 )

Обличчя при серцево-судинних захворюваннях:

– “аортальне обличчя” (facies aortale) характеризується блідістю шкірних покривів (внаслідок відносного недокрів'я у великому колі кровообігу – “аортальна блідість”); спостерігається при аортальних вадах, частіше при стенозі;

– “мітральне обличчя” (facies mitralе) – моложаве, одутлувате, із застійним двубічним рум'янцем характерного темно-червоного із синюшним відтінком (вишневе забарвлення) у вигляді “мітрального метелика” та вираженим акроціанозом; характерне для декомпенсованих мітральних вад серця, особливо при мітральному стенозі (кол.мал 5)

– серцеве обличчя Корвізара (facies Corvisara, facies cordiaca) – риси брезклі, очі нібито постійно сльозяться, погляд тупий і сонний, колір обличчя – сполучення жовтуватої блідості і синюшності, рот постійно напіввідкритий, губи трохи випнуті; характерне для тяжкої серцевої недостатності (кол.мал 4);

– плеторичне (facies pletorica) гіперемійоване обличчя, обумовлене збільшенням маси крові на периферії у хворих на гіпертензивний криз.

Обличчя при ендокринних порушеннях:

– акромегалічне обличчя (facies acromegalica) характеризується різким розвитком надбрівних дуг, непропорційно великими розмірами носа, губ, вух, підборіддя, надмірним збільшенням нижньої щелепи, що спричиняє розходження зубів; спостерігається при акромегалії, котра розвивається на тлі еозинофільної аденоми передньої частки гіпофіза (кол. Мал 12);

– базедове обличчя (facies basedovica) – неспокійне, рухливе, багате на міміку, котре швидко червоніє, вологе з витріщеними, випнутими (екзофтальм), немиготливими, блискучими очима, які надають обличчю вираз застиглого переляку, страху, гніву; характерне для дифузного токсичного зобу (кол.мал.13);

– мікседематозне обличчя (facies myxoedemica) – одутловате, амімічне, із сухою блідо-жовтою шкірою, позбавлене зовнішніх половин брів, з набряклими повіками, вузькими очними щілинами. Іноді на одутлому і малорухомому обличчі з'являється рум'янець (нагадує обличчя ляльки); характерне для тяжкої форми гіпотиреозу (мікседеми); (кол.мал.14)

– місяцеподібне кушингоїдне обличчя (facies selenica) – кругле, місяцеподібне, з темно-червоним рум’янцем на щоках, лискучою шкірою і явищами гіпертрихозу (вуса, борода у жінок); характерне для хвороби Кушінга або синдрому Іценка-Кушінга, а також при тривалому прийомі глюкокортикоїдних препаратів;(кол.мал 15)

– євнухоїдне обличчя – зморщене позбавлене оволосіння, нагадує “печене яблуко”; типове для євнухоїдізму.

Обличчя при колагенозах:

– вовчакове обличчя характеризується ерітемою у вигляді “вовчакового метелика”, тіло якого розташоване на спинці носа, а крила – на щоках; специфічне для системного червоного вовчака;(кол.мал 10)

– склеродермичне обличчя (facies sclerodermica) маскоподібне, амімічне обличчя з вузькою ротовою щілиною, з розташованими навколо неї зморшками у вигляді кисета; характерне для системної склеродермії;(кол.мал.11)

– обличчя при дерматоміозиті характеризується периорбітальним набряком спочатку блідого кольору, що потім набуває своєрідного цегляно-бурого відтінку (“симптом окулярів”). (кол.мал20)

Обличчя при захворюваннях органів черевної порожнини:

– обличчя Гіппократа (перитонеальне обличчя, facies Hyppocratica) – блідо-сіре з синюшним, землистим відтінком, з різко загостреними рисами і глибоко запалими очима,в котрих застиг вираз страждання, великими краплями холодного поту на чолі; характерне для коллаптоїдних станів, обумовлених тяжким гнійним перитонітом, тяжкими ентероколітами, параличем судин в агонізуючих хворих, і є прогностично несприятливою ознакою, бо часто свідчить про близьку смерть.

Обличчя при захворюваннях нирок:

– нефротичне обличчя (facies nephritica) – одутлувате, блідо-сірого кольору, з набряклими повіками і вузькими очними щілинами, до невпізнанності спотворене; характерне для нефриту, нефрозу з нефротичним синдромом. (кол.мао 16)

– одутле обличчя – набрякле, бліде, з байдужим, сонливим поглядом; характерне для хронічної ниркової недостатності (“зморщена нирка”).

Обличчя при ураженняж нервової системи:

– маскоподібне обличчя (“маска Паркінсона”, facies amimica): амімічне, маскоподібне, зі згладженими складками обличчя; властиве хворим на енцефаліт, паркінсонізм, психічні захворювання;

– обличчя при неврастенії – стомлене, “пом'яте обличчя”;

– міопатичне обличчя (обличчя сфінкса, facies myopathica) – малорухоме з напіввідкритим ротом, відсутністю складок на чолі; характерне для прогресуючої міопатії;

– сардонічний сміх (“risus sardonicus”) характеризується розширенням рота, як при сміху, з одночасною складкою на чолі, як при гніві, тобто “верхня частина обличчя сердиться, а нижня сміється”.(кол.мал 18) Таке обличчя у хворих на правець, гіпопаратиреоз обумовлено тонічними скороченнями мімічних м’язів

– асиметричне обличчя (facies asymmetrica) характеризується однобічною сгладженістю носогубної складки, опущенням кута рота з одного боку; обумовлене ураженням ядер V-VII черепно-мозкових нервів; спостерігається у хворих, які перенесли інсульт, при невриті трійчастого або лицьового нервів.(кол.мал 7)

Обличчя при інфекційних захворюваннях:

– обличчя при холері характеризується частим миготінням вій, гримасами, що швидко змінюються, висуванням язика, тобто надмірно і безладно рухливе обличчя;

– обличчя при висипному тифі характеризується одутлуватістю, загальною гіперемією з ін'єкційними склерами (“кролячі очі”);

– обличчя при черевному тифі характеризується блідим забарвленням шкіри з невеликою гіперемією в сполученні з синюхою;

– обличчя при зворотному тифі характеризується жовтуватим відтінком шкіри;

– обличчя при менінгіті – зосереджене, іноді з загрозливим виразом, з анізокорією (неоднаковим розміром зіниць), косоокістю, птозом (опущенням повік);

– “лев’яче обличчя” (“facies leonica”) – з горбково-вузлуватими стовщеннями шкіри на чолі, щоках, підборідді, з розширеним і сплющеним носом, глибокими складками шкіри; характерне для прокази (лепри) внаслідок тривалого існування інфільтратів шкіри;(кол.мал 17)

– обличчя при коклюші – одутлувате, повіки набряклі, іноді спостерігаються крововиливи під кон’юнктиву, очі сльозяться.

Обличчя при захворювання крові:

– анемічне обличчя (facies anemica) – бліде “безкровне обличчя” у хворих на тяжку залізодефіцитну анемію;

– обличчя воскової ляльки (facies pupae cerate) – злегка одутлувате, різко бліде, з жовтуватим відтінком шкіри, яка ніби просвічується; характерне для гемобластної мегалобластная анемії Аддісона-Бірмера.

Обличчя при уроджених патологіях:

– пташине обличчя зі скошеним і западаючим назад підборіддям при недорозвиненні нижньої щелепи і анкілозах скроне-нижньощелепних суглобів;(кол.мал 21)

– риб'яче обличчя (“facies piscaria”) – обличчя з різко звуженим ротовим отвором, обумовлене аномалією розвитку.

Обличчя при іншій патології:

– обличчя алкоголіка (facies potatorica) гіперемійоване обличчя з різким ціанозом носа, щік і губ; спостерігається у хворих на хронічний алкоголізм;

– кахектичне обличчя – змарніле, бліде, із землистим відтінком; є ознакою раку, особливо органів травлення;

– дистрофічне обличчя – загострені риси, запалі очні яблука, тьмяний погляд, обличчя має “старечий вигляд”, іноді одутлувате; спостерігається при аліментарній дистрофії;

– комір Стокса (collum Stoksi) – одутлувате бліде обличчя і набрякла шия, обумовлені стисненням верхньої порожнистої вени і лімфатичних шляхів; спостерігається при наявності пухлини або збільшенні лімфатичних вузлів середостіння, випітному або злипливому плевриті або перикардиті.(кол.мал.9)