1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
Огляд (inspectio) є першим і одним з основних методів об'єктивного обстеження хворого для лікаря будь-якої спеціальності.
Огляд хворого є найпростішим і найприроднішим методом дослідження. За його допомогою можна об'єктивно оцінити дійсний стан хворого (status present objectivus). Різкі зміни зовнішності хворого нерідко бувають обумовлені патологічними процесами внутрішніх органів. Патологічні ознаки, виявлені лікарем при першому огляді, надають істотну допомогу в постановці питань при розпиті та іноді дозволяють “з першого погляду” встановити правильний діагноз (diagnosis ad oculos) (наприклад, зміни рис обличчя при акромегалії, тиреотоксікозі, “судинні зірочки” при цирозі печінки). Крім того, на момент огляду між лікарем і хворим при спілкування встановлюється взаєморозуміння і довіра.
Для одержання цінних і достовірних результатів огляд вимагає дотримання визначених правил, насамперед це стосується освітлення, техніки і плану огляду.
Освітлення. Огляд найкраще проводити при розсіяному денному світлі, яке може бути прямим або бічним. Останнє особливо важливе для виявлення рельєфу, контурів різних частин тіла і видимої пульсації на його поверхні. Штучне освітлення, що дає багато жовтих променів, утрудняє оцінку кольору шкірних покривів і склер.
Техніка огляду дуже проста: хворий, цілком або частково роздягнутий, знаходиться на відстані 2-3 кроки від лікаря. Поступово повертаючи хворого перед собою, лікар послідовно оглядає його при прямому і бічному освітленні. Огляд грудної клітки краще проводити у вертикальному положенні, а живота – у вертикальному і горізонтальному.
План огляду. Спочатку проводиться загальний огляд хворого (загальний стан, свідомість, постава, хода, положення, обличчя, конституціональний тип, огляд шкіри, лимфатичної і м’язової систем), потім детальний огляд окремих частин тіла і систем (голова, обличчя, шия, грудна клітка, живіт, кінцівки).
Топографічна анатомія поверхні тіла людини
В
сі
зміни, виявлені при зовнішньому огляді,
необхідно локалізувати. З цією метою
лікарю необхідно знати і вміти користатися
зовнішньою клінічною топографією, що
включає: кісткові орієнтири і ямки;
умовно проведені лінії, які поділяють
поверхню тіла на топографічні ділянки.
Кісткові розпізнавальні орієнтири (мал.14):
ключиці (claviculae);
ребра (costae) і реберні дуги;
грудина (sternum): її рукоять (manubrium sterni), тіло (corpus sterni), мечоподібний відросток (processus xiphoideus);
к
а
ут Людовіка (angulus Ludovica) – кут з'єднання рукояті і тіла грудини – місце приєднання хряща II ребра;VII ребра попереду (останнє ребро, що безпосередньо прикріплюється хрящем до грудини);
остисті відростки хребців, особливо остистий відросток VII шийного хребця (prominens), що легко визначається при нахиленні голови вперед, або при одночасному випинанні хребців (середній з них буде VII шийний);
о
б
сті і кути лопаток (spina et angulus scapulae) – нижній кут лопаток відповідає VII міжребер'ю;гребінці клубових кісток (spina ossis ilii);
л
[Мал.14. Кісткові розпізнавальні орієнтири: а.спереди, б. сзади
обкове зчленування (symphysis ossium pubis).
Умовні ямки і ділянки:
яремна ямка (fossa jugularis) над рукояттю грудини;
надключичні ямки (fossa supraclavicularis);
підключичні ямки (fossa subclavicularis);
ямки Моренгейма (fossa Morenheimi) – зовнішні частини підключичних ямок;
пахвові ямки (fossa axillaris);
міжреберні проміжки (spatiam intercostalie);
надлопаткова ямка (fossa subscapularis);
м
іжлопатковий
простір (spatium interscapularis);підлопаткова ділянка (regio infrascapularis);
поперекова ділянка (regio lumbalis).
Умовні лінії (мал..15)
Вертикальні:
п
а
ередня серединна (linea mediana anterior) проходить через середину грудини і далі через пупок донизу;грудинна, права і ліва (linea sternalis dextra et sinistra) проходить по краю грудини.
п
ригрудинна,
права і ліва (linea parasternalis dextra et sinistra)
проходить уздовж краю грудини на
середині відстані між грудиною і
середньоключичними лініями (між грудиною
і сосками);
с
Мал.15. Умовні лінії грудноъ клытини: а попереду, б сзаду
б
ередньоключична або соскова, права і ліва (linea medioclavicularis dextra et sinistra) проходить вертикально через середину ключиці, у чоловіків збігається із сосковою (linea mamillaris);передня пахвова, права і ліва (linea axillaris anterior dextra et sinistra) проходить вертикально через передній край пахвової ямки;
середня пахвова, права і ліва (linea axillaris media dextra et sinistra) проходить вертикально через середину пахвової ямки;
задня пахвова, права і ліва (linea ахіllаrіs posterior dextra et sinistra) проходить вертикально через задній край пахвової ямки;
лопаткова, права і ліва (linea scapularis dextra et sinistra) проходить вертикально через нижній кут лопатки;
прихребетна, права і ліва (linea paravertebralis dextra et sinistra) проходить вертикально через поперечні відростки грудних хребців;
задня серединна лінія (linea mediana posterior) проходить через остисті відростки хребта.
Горизонтальні:
двососкова або бімаміллярна (linea bimamillaris);
двореберна або бікостальна (linea bicostalis);
пупочна (linea umbilicalis), проведена через пупок;
двоклубова (linea biiliaca), що з'єднує передні верхні ості клубових кісток (spina ilii anterior superior).
Д
ілянки
передньої поверхні живота
(мал.16)
епігастральна або надчеревна ділянка, епігастрій (regio epigastrica, epigastrium);
підреберні ділянки, права і ліва, (regio hypochondrica dextra et sinistra);
мезогастральна або пупочна ділянка, мезогастрій (regio mesogastrica s.umbilicalis, mesogastrium);
клубові ділянки, права і ліва (regio iliaca dextra et sinistra);
г
Мал. 16 Ділянки передньої поверхні живота
іпогастральна або надлобкова ділянка, гіпогастрій (regio hypogastrica, s.suprasymphysa, hypogastrium);пахові ділянкиі, права і ліва (regio inguinalis dextra et sinistra).