Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини

Особливе місце в становленні і розвитку пропедевтики внутрішньої медицини належить вітчизняній терапевтичній школі, видатним клініцистам.

Мудров Матвій Якович

(1776-1831)

В идатний діяч вітчизняної медицини, засновник клінічної медицини в Росії, професор Московського університету, директор Клінічного інституту, дійсний статський радник

М.Я. Мудров у 1800 році закінчив медичний факультет Московського університету. З 1809 року – професор цього університету і директор Клінічного інституту, професор Московського відділення Медико-хірургічної академії.

М.Я. Мудрова без перебільшення можна назвати засновником російської терапевтичної школи. Він заклав основи анамнестичного методу в російській медицині, вперше в Росії запрпоновував методику наукового опитування хворого та складання історії хвороби, розробив схему клінічного дослідження пацієнтів. На думку Матвія Яковича, лікувати треба не хворобу, а хворого. Тим самим він підкреслював, що основне завдання лікаря – розпізнавання та визначення причин захворювання, проведення комплексних лікувально-профілактичних заходів. Мудров вніс значний вклад у розвиток вищої медичної освіти – впровадив для студентів практичні заняття з патологічної анатомії. В 1830 році М.Я. Мудрова було призначено старшим лікарем Центральної комісії з боротьби з епідеміями; брав безпосередню участь у ліквідації епідемій холери в Саратові (1830-31) і Петербурзі (1831), де вмер від холери.

Захар'їн Григорій Антонович

(1829-1897)

Великий російський клініцист, засновник видатної московської терапевтичної школи

Г.А. Захар'їн керував в Москві в 1864-1896 роках факультетською терапевтичною клінікою, перетворивши її на зразкову клініку, що мала європейську славу. Блискуча освіта, отримана Г.А. Захар'їним у Московському університеті та за кордоном в кращих європейських клініках і лабораторіях, виняткова лікарська інтуїція і системна методика безпосереднього обстеження хворого з розпитом, «зведена ним на висоту мистецтва» (А. Юшар), обумовили значний авторитет Г.А. Захар'їна як лідера клініки внутрішніх хвороб.

Захар’їнський метод розпиту (анамнез) – став найважливішим елементом формування та характерною рисою московської терапевтичної школи, що розвивала передові традиції вітчизняної клінічної медицини: профілактичний напрямок, індивідуальний підхід до хворого.

Б откін Сергій Петрович

(1832-1889)

Російський лікар-терапевт, засновник фізіологічного напрямку в клінічній медицині, суспільний діяч

В 1855 році Боткін закінчив медичний факультет Московського університету; з 1861 – професор терапевтичної клініки Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Один з засновників наукової клінічної медицини.

Вперше в Росії створив експериментальну лабораторію, де досліджував дію лікарських речовин. С.П. Боткін першим висловив думку про специфічність будови білка в різних органах; установив інфекційний характер вірусного гепатиту, розробив діагностику і описав клініку блукаючої нирки. Свої клініко-теоретичні погляди Боткін найбільше повно виклав у трьох випусках "Курсу клініки внутрішніх хвороб" (1867-1875), періодичних виданнях "Архів клініки внутрішніх хвороб професора С.П. Боткіна" (1869-1889) та "Щотижневій клінічній газеті" (1881-1889). В 1861 році відкрив при своїй клініці першу в історії безкоштовну амбулаторію для лікування хворих, а в 1880 році домігся будови безкоштовної лікарні. В 1878 році був вибраний головою «Суспільства російських лікарів» і залишався на цьому посту до кінця життя. Заснував інститут санітарних лікарів, розробив заходи щодо поліпшення санітарного стану і зниженню смертності в Росії.