Контрольні питання

1. Огляд грудної клітки: статичний і динамічний, діагностичне значення

2. Патологічні форми грудної клітки, їхня характеристика та діагностичне значення

3. Симетричність грудної клітки: критерії оцінки; асиметрія грудної клітки, причини та діагностичне значення

4. Патологічні типи дихання: Куссмауля, Грокка, Чейн-Стокса, Біота. Причини, характеристика , діагностичне значення

5. Пальпація грудної клітки: мета, методика та діагностичне значення.

6. Голосове тремтіння: фізичні основи методу, причини зміни та діагностичне значення посилення, ослаблення або відсутності голосового тремтіння

2.2.4. Перкусія легенів

Перкусія легенів – метод об'єктивного дослідження бронхо-легневої системи шляхом нанесення удару на тканини і органи з оцінкою отриманих звуків з метою виявлення патологічних процесів у легеневій тканині і легеневій порожнині.

Виділяють 2 види перкусії: порівняльну і топографічну, які мають свої технічні і діагностичні особливості (табл. 2.20).

Таблиця 2.20

Мета і особливості проведення порівняльної і топографічної перкусії

Вид перкусії	Мета перкусії	Особливість техніки
Порівняльна	Виявити патологічний про-цес; визначити його характер і локалізацію; спостереження за динамікою процесу	Голосна, уривчаста, у визначеній послідовності, на симетричних ділянках по міжребер’ям
Топографічна	Визначити межі легенів і розміри полів Креніга; уточнити локалізацію патологічного процесу; визначити рухливість (дихальну екскурсію) нижнього краю легені	Тиха, затримуюча, по умовних орієнтованих лініях, перкутують від ясного звуку до тупого, плесиметр розташовують паралельно очікуваній межі, відмітку межі ставлять по стороні пальця-плесиметра, зверненого до більш ясного перкуторного звуку

Порівняльна перкусія – перкусія, проведена з метою виявлення патологічного процесу, визначення його характеру, локалізації і динаміки. Виходячи з зазначеної мети перкусії, методика порівняльної перкусії має свої особливості:

– перкусію проводять на строго симетричних ділянках грудної клітки у визначеній послідовності;

– перкутують строго по міжребер’ям (оскільки в силу кращого проведення звуку щільною тканиною при перкусії по ребру до перкуторного звуку приєднується власний звук ребра);

– удари голосні, уривчасті, завжди з однаковою силою, по середній фаланзі пальця-плесиметра, за винятком надключичних ямок, де удар наноситися по нігтьовій фаланзі (з метою забезпечення щільного контакту пальця-плесиметра з поверхнею тіла в ділянці ямок);

– застосування по черзі то сильної, то слабкої перкусії, щоб уникнути можливих помилок; при сильній перкусії можна не знайти поверхневих змін, при тихій – глибоко локалізованих.

Методика порівняльної перкусії. Порівняльну перкусію проводять з урахуванням її особливостей у такій послідовності: в надключичних ділянках ("плесиметр" розташований вище і паралельно ключиці); передня поверхня грудної клітки, крім ділянки серця; бокові ділянки (ліворуч і праворуч); задня поверхня грудної клітки (надлопаткові, міжлопаточні, підлопаткові ділянки) (рис. 33).

а б

Мал. 33. Порівняльна перкусія легенів:

а – попереду; б – позаду.

В нормі при порівняльній перкусії на симетричних ділянках легенів визначається ясний легеневий звук. Однак з огляду на те, що легені оточені тканинами різної маси і щільності, і по-різному проводять звук, то при оцінці результатів порівняльної перкусії варто враховувати місця фізіологічної зміни перкуторного звуку (табл. 2.21):

– притуплення перкуторного звуку в правій надключичній ділянці обумовлено більш низьким стоянням верхівки правої легені в порівнянні з верхівкою лівої легені і більш значним розвитком м'язів правого плечового поясу;

– притуплення перкуторного звуку в ділянці II-III міжребер’я ліворуч від грудини обумовлено близьким розташуванням серця;

– притуплення перкуторного звуку в нижньому відділі правої бокової ділянки обумовлено близьким розташуванням печінки;

– тимпанічний відтінок перкуторного звуку ліворуч (простір Траубе) обумовлений близькістю шлунка, заповненого повітрям.

Таблиця 2.21

Зміни перкуторного звука в нормі

Перкуторний звук	Умови виникнення фізіологічних змін
Ясний легеневий	Легенева тканина не змінена
Притуплення легеневого	Верхівка правої легені – більш розвиті м'язи плечового пояса і більш низьке стояння верхівки легенів в порівнянні з лівою верхівкою. В II-III міжребер’ях ліворуч від грудини – близьке розташування серця. Верхівка легенів в порівнянні з нижніми відділами – менша маса легеневої тканини. Нижній відділ правої аксілярної ділянки – близьке розташування печінки. В ділянці грудних залоз у жінок.
Легеневий з тимпанічним відтінком	Нижній відділ лівої пахвової ділянки (простір Траубе) – обумовлено близьким розташуванням дна шлунка, котрий часто містить повітря

Крім того, на характер перкуторного звуку впливає стать, вік, будова грудної клітки, фази дихання. У разі надмірно розвинутої мускулатури або підшкірно-жирової клітковини, перкуторний звук більш тихий, притуплений; у дітей і дорослих з тонкою грудною кліткою звук досить голосний. Діагностична цінність порівняльної перкусії знижується у осіб з вираженою деформацією грудної клітки (кіфоз, кіфосколіоз). Голосність перкуторного звуку залежить від глибини дихання: при глибокому вдиху збільшення кількості повітря в легенях підсилює голосність звуку, а напруження альвеолярних стінок і тканин одночасно його зменшує; при глибокому видиху навпаки.